1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 320/4984/20

адміністративне провадження № К/9901/27396/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ ДПС у Київській області, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 06.12.2019 року №0004803304, №0004823304, №0004873304, №0004913304, №0004853304, №0004883304;

- визнати протиправними та скасувати рішення від 06.12.2019 року №0004833304 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»;

- визнати протиправними та скасувати рішення від 06.12.2019 року №0004953304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;

- визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2019 року №Ф-0004943304.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у Київській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом ГУ ДПС у Київській області від 10.10.2019 року №402 призначено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 .

За результатами вказаної перевірки посадовими особами відповідача складено акт від 04.11.2019 року №187/10-36-33-04/ НОМЕР_1 .

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.44.1 ст.44, п.121.1 ст.121, п.177.10 ст.177 ПК України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності та ненадання Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність;

- п.49.2, пп.49.18.5 п.49.18 ст.49, п.177.11 ст.177 ПК України в частині не подання декларацій про майновий стан і доходи за 2017-2018 роки;

- п.177.1, п.177.2 ст.177 ПК України в частині заниження податку на доходи фізичних осіб за 2017-2018 роки, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 9 099 982,60 грн, у тому числі за 2017 рік - 7 526 916,80 грн та за 2018 рік - 1 573 065,80 грн;

- п.2, п.9, п.11 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року №435, в частині неподання звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017-2018 роки;

- абзацу 1 п.2 ч.1 ст.7, п.11 ст.8, ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, в частині не нарахування, не обчислення та не сплати єдиного внеску всього на загальну суму 257 155,80 грн, у т.ч. за 2017 рік - 109 725,00 грн, за 2018 рік - 147 430,80 грн;

- п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України в частині заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року у сумі 13 134,53 грн, у т.ч. за 2017 - 6 248,03 грн та за 2018 - 6 886,50 грн;

- п.181.1 ст.181, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.203.2 ст.203 ПК України в частині заниження податкових зобов`язань по податку на додану вартість, що підлягають декларуванню та сплаті до бюджету у сумі 645 670,00 грн, у тому числі за травень 2017 року - 642 160,00 грн та за серпень 2018 року - 3 600,00 грн;

- п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі акту перевірки відповідачем 06.12.2019 року прийнято податкові повідомлення - рішення №0004803304, №0004823304, №0004873304, №0004913304, №0004853304, №0004883304 та рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №0004833304, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0004953304.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Так, відповідно до ст.62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Зокрема, відповідно до п.п.78.1.2, п.п.78.1.13 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом;

- у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок не укладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки;

При цьому, п.78.4. ст.78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно із п.79.1 ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статями 77 та 78 цього Кодексу.

Відповідно до п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному ст.42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Оподаткування доходу фізичних осіб регламентовано розділом IV ПК України, відповідно до пп.163.1.1 п.163.1 ст.163 якого об`єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно із пп.164.2.4 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст.172- 173 цього Кодексу.


................
Перейти до повного тексту