1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 640/12389/20

адміністративне провадження № К/9901/33084/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №640/12389/20

за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2021 року (прийняте у складі судді - Катющенка В.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Мєзєнцева Є.І., суддів: Земляної Г.В., Файдюка В.В.)

У С Т А Н О В И В :

І. Суть спору

1. У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя в якому просив:

1.1. стягнути з прокуратури Автономної Республіки Крим на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у сумі 68556,60 грн.;

1.2. стягнути з прокуратури Автономної Республіки Крим на користь ОСОБА_1 надбавку за класний чин у сумі 15400 грн.;

1.3. стягнути з прокуратури Автономної Республіки Крим на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги починаючи з 06.05.2020 року по день фактичного розрахунку з урахуванням розміру середньоденного заробітку 1632,30 грн.

2. В обґрунтування позову вказує, що відповідачем не виплачено при звільненні позивача вихідну допомогу, надбавку за класний чин, що має наслідком несвоєчасного проведення всіх виплат, що належать до виплатити при звільненні. Вважає, що такими діями відповідач порушив положення статей 43, 113 Конституції України, статей 32, 44 Кодексу законів про працю України, пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2021 року № 505 та додатку 8 до вказаної постанови.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Наказом прокурора Автономної республіки Крим від 11.07.2019 року №124к призначено молодшого радника юстиції ОСОБА_1 на посаду начальника слідчого відділу прокуратури Автономної Республіки Крим з 11.07.2019 року.

3.1. Керуючись статтею 11, пунктом 2 частини 2 статті 41 Закону України "Про прокуратуру", пунктом 3, підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", 30.04.2020 року прокурором Автономної Республіки Крим прийнято наказ № 65к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника слідчого відділу прокуратури Автономної Республіки Крим на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 06.05.2020 року.

3.2. Вказаним наказом надано вказівку відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Автономної Республіки Крим провести з ОСОБА_1 остаточний розрахунок та виплатити усі належні виплати при звільненні.

3.3. Посилаючись на те, що відповідач при звільненні зобов`язаний був виплатити вихідну допомогу та надбавку за класний чин, виплата якої припинена з 25.09.2019 року та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.

4.1. Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що умовою виплати працівникові вихідної допомоги за статтею 44 КЗпП є звільнення працівника виключно з визначених цією статтею підстав. Позивача звільнено з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року (далі - Закон №1697-VII), відповідно останній не набув права на отримання вихідної допомоги.

4.2. Також суди зазначили, що згідно з пунктом 1 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури" від 19.09.2019 року № 113-IX, визнано такими, що втратили чинність норми Закону України "Про прокуратуру" у редакції 1991 року, у тому числі частина перша статті 49, якою однією зі складових заробітної плати прокурорів визначалась надбавка за класні чини. Таким чином, нарахування заробітної плати прокурорів після набрання чинності з 25.09.2019 Закону № 113-IX проводиться без врахування зазначеної надбавки.

IV. Касаційне оскарження

5. Не погодившись з рішенням суду першої та постановою суду апеляційної інстанцій, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

5.1. Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, що суди попередніх інстанцій застосували норми права а саме: норми пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", частини 4 статті 40 та статті 44 КЗпП України без урахування висновку Верховного Суду висловленого Верховним Судом у постановах від 23 грудня 2020 року у справі №560/3971/19, від 21 січня 2021 року у справі №260/1890/19, від 27 січня 2021 року у справі №380/1662/20, від 11 лютого 2021 року у справі №420/4115/20, від 18 лютого 2021 року у справі №640/23379/19.

5.2. В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач наголошує на тому, що при звільненні з органів прокуратури мав право на отримання вихідної допомоги, а відповідач зобов`язаний був здійснити таку виплату. Зокрема вказує, що суди попередніх інстанцій, постановляючи оскаржувані рішення не надали належної оцінки діючому законодавству, що регулює дані правовідносини і не врахували, що внесені зміни Законом №113-IX в Закон №1697-VII та у КЗпП України не встановлюють жодних обмежень щодо виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII.

5.3. У зв`язку із наведеним скаржник просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову.

6. У відзиві на касаційну скаргу, відповідач посилається на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм процесуального права, а тому не підлягають скасуванню.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

7. Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

9. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

10. Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

11. Статтею 4 Закону № 1697-VII встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

12. Статтею 51 Закону № 1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.

13. Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

14. Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» статтю 51 Закону № 1697-VII доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

15. Статтею 40 КЗпП України встановлено що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої даної статті).

16. Відповідно до частини четвертої статті 40 КЗпП України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частини першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

17. Згідно зі статтею 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

18. Згідно з частинами першою та другою статті 81 Закону № 1697-VII (у редакції до внесення змін Законом №113-ІХ) заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

19. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

20. Згідно з частиною першою статті 49 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-XII (чинної до набуття чинності Законом № 113-ІХ) заробітна плата прокурорів складається із посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років і має забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов`язків, а так само закріплення кваліфікованих кадрів.

21. 25 вересня 2019 року набув чинності Закон України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» якого втратили чинність, зокрема, частина перша статті 49 Закону України «Про прокуратуру» та постанова Верховної Ради України від 06 листопада 1991 року «Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України», тобто, положення законодавства, на підставі яких встановлювалися класні чини працівників органів прокуратури України та передбачалася відповідна надбавка як складова частина заробітної плати.

22. Пунктом 3 розділу ІІ вказаного Закону № 113-ІХ до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

23. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.

24. В той же час, відповідно пункту 3 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

25. У додатку 8 до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 за №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі - Постанова № 505) визначено розмір надбавок до посадових окладів працівників органів прокуратури за класні чини.

26. Вказана постанова була чинною на день прийняття Закону України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ.

27. Додаток 8 Постанови № 505 виключено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 2020 року № 171 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».

VI. Позиція Верховного Суду

28. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

29. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

30. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

31. Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірні правовідносини у справі виникли у зв?язку із тим, що, на думку позивача, відповідач протиправно відмовив йому у виплаті вихідної допомоги у зв`язку зі звільненням, надбавки за класний чин, а також у зв`язку з неповним розрахунком при звільненні вважає, що має право на стягнення середнього заробітку за час затримки такого розрахунку.

32. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання щодо правильності застосування судами норм чинного законодавства, а також щодо обґрунтованості поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

33. Статтею 4 Закону № 1697-VII встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

34. Статтею 51 Закону № 1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.

35. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

36. Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" статтю 51 Закону № 1697-VII доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.


................
Перейти до повного тексту