ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 640/12628/21
адміністративне провадження № К/990/15336/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області, як відокремленого підрозділу ДПС на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2021 року (головуючий суддя Смолій І.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року (головуючий суддя Собків Я.М., судді - Глущенко Я.Б., Черпіцька Л.Т.) у справі за позовом Головного управління ДПС у Полтавській області, як відокремленого підрозділу ДПС до Державного агентства автомобільних доріг України про стягнення податкового боргу,
У С Т А Н О В И В:
У квітні 2021 року Головне управління ДПС у Полтавській області, як відокремлений підрозділ (далі - ГУ ДПС у Полтавській області) звернулося до суду з позовом до Державного агентство автомобільних доріг України про стягнення податкового боргу у розмірі 65584307,73 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2021 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року, позовну заяву повернуто на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки позовна заява підписана особою, яка не має право її підписувати.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позовну заяву від імені позивача - ГУ ДПС у Полтавській області (яке є відокремленим підрозділом Державної податкової служби України, має самостійний код ЄДРПОУ 44057192) підписано особою, яка не мала права підписувати зазначену позовну заяву, а тому наявні підстави для її повернення на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України.
Так, на підтвердження повноважень представника Головного управління ДПС у Полтавській області - Сухомлин Ю.В. був наданий лише Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, сформований відносно юридичної особи - Державної податкової служби України, код ЄДРПОУ 43005393. Зі змісту наданого витягу вбачається, що Сухомлин Ю.В. має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, тобто від імені Державної податкової служби України, яка не є позивачем у справі.
Водночас, суди попередніх інстанцій зауважили, що згідно наданого Витягу не вбачається права у Сухомлин Ю.В. підписувати позовні заяви від імені ГУ ДПС у Полтавській області.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, особою уповноваженою діяти від ГУ ДПС у Полтавській області (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44057192) є начальник - Богарчук Світлана Василівна.
Крім того, суди попередніх інстанцій зауважили, що у цьому випадку та щодо таких відносин позивачем має виступати Державна податкова служба України з окремим відображенням (в особі) того, що від імені Державної податкової служби України діє ГУ ДПС у Полтавській області, як відокремлений підрозділ (філія).
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем за поданою позовною заявою є особа, яка не має статусу правосуб`єктного утворення, а відтак не підтверджено наявності у ГУ ДПС у Полтавській області адміністративної процесуальної дієздатності.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, ГУ ДПС у Полтавській області подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Зокрема, у скарзі скаржник просить звернути увагу на питання правонаступництва, пов`язані із утворенням територіальних органів, як відокремлених підрозділів Державної податкової служби України згідно наказу Державної податкової служби України від 24 грудня 2020 року № 755 «Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій».
Так, скаржник цитує постанову Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 893, згідно якої територіальні органи Державної податкової служби як юридичні особи публічного права було ліквідовано, їх права та обов`язки перейшли до Державної податкової служби та її територіальних органів у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.
Також, позивач зазначає про те, що наказом Державної податкової служби України від 30 вересня 2020 року № 529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено територіальні органи Державної податкової служби, як її відокремлені підрозділи. Водночас можливість з 1 січня 2021 року здійснення новоствореними територіальними органами повноважень та функцій територіальних органів Державної податкової служби України, що ліквідуються, була передбачена зазначеним вище наказом від 24 грудня 2020 року № 755.
Скаржник зауважує, що наразі сторонами в адміністративних справах виступають територіальні органи Державної податкової служби України (зокрема, Головне управління ДПС у Полтавській області), як юридичні особи публічного права.
Державне агентство автомобільних доріг України, скориставшись своїм правом надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
При цьому, за змістом частин першої, третьої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Тобто, процесуальний закон встановлює можливість участі у справі суб`єктів владних повноважень та юридичних осіб як у порядку самопредставництва, так і через представника.
Згідно із пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України, до суб`єктів владних повноважень процесуальний закон відносить, зокрема, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу.
Частинами другою та третьою статті 21-1 Закону України від 17 березня 2011 року №3166-VI "Про центральні органи виконавчої влади" передбачено, що територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, визначені частиною першою цієї статті, утворюються без статусу юридичної особи та є органами державної влади, можуть мати окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України.
Положення про територіальний орган як відокремлений підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, положення про територіальний орган як відокремлений підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, затверджуються керівником відповідного центрального органу виконавчої влади за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність такого центрального органу виконавчої влади.