ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2022 року
м. Київ
справа №640/21744/19
адміністративне провадження № К/9901/30023/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2020 (головуючий суддя: Скочок Т.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020 (головуючий суддя: Мельничук В.П., судді: Лічевецький І.О., Оксененко О.М.) у справі №640/21744/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони України або відповідач), в якому просив:
визнати протиправними дії Міноборони України щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги;
зобов`язати відповідача здійснити виплату одноразової грошової допомоги позивачу згідно із Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги як інваліда ІІІ групи, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020, позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2020 відмовлено Міноборони України у задоволенні заяви про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
Ухвалою Верховного Суду від 03.08.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Під час первинного огляду органами МСЕК (22.06.2015) позивачу було встановлено 25% втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби. Допомога у зв`язку зі встановленням 25% втрати працездатності виплачена у сумі 21 315 грн.
Відповідно до інформації, зазначеній у довідці до акта огляду МСЕК серії АВ №0777573 від 18.12.2017, позивачу з 18.12.2017 встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини.
У зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності позивач через Бородяський РВК звернувся до відповідача із заявою та відповідним пакетом документом про призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги відповідно до Закону №2011-XII та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 (далі - Порядок №975).
Листом від 21.03.2018 №2/5/494 Бородянський РВК направив до Міноборони України висновок щодо відсутності у ОСОБА_1 права на отримання грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2018 року.
За результатами розгляду порушеного у заяві питання, комісія Міноборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразовою грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення, оформлене протоколом №49 від 25.05.2018, яким відмовила позивачу у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності з підстав, що інвалідність встановлена понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що у встановленому законодавством порядку реалізував своє право на отримання одноразової грошової допомоги, проте Міноборони України порушує його право на соціальний захист та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням первинно III групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини. За позицією позивача, обмеження дворічним строком на виплату одноразової грошової допомоги, встановлене частиною четвертою статті 16-3 Закону №2011-XII та пунктом 8 Порядку №975, стосується лише випадку встановлення особі при повторному огляді інвалідності вищої групи чи ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. Виплата йому одноразової грошової допомоги після встановлення часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності мала іншу правову підставу. Зазначає, що має законні очікування на виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності вперше.
Відповідач позов не визнав. В обґрунтування своєї правової позиції стверджує, що з моменту встановлення позивачу первинної втрати працездатності, яка визначалася у відсотках, та визначення III групи інвалідності минуло більше двох років, тому немає законних підстав для призначення та виплати позивачу ОГД у зв`язку із встановленням інвалідності. Також відповідач стверджує, що вирішення питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги є виключною компетенцією Міноборони України.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що чинним на момент встановлення позивачу відсотку втрати працездатності (22.06.2015) стаття 16-3 Закону №2011-ХІІ, у редакції до 01.01.2017, не містила часових обмежень на виплату одноразової грошової допомоги у разі, якщо після призначення первинної групи інвалідності (меншого відсотку втрати працездатності) особі було встановлено вищу групу інвалідності (більшого відсотку втрати працездатності), зокрема, після двох років з часу первинного встановлення інвалідності. На переконання судів обох інстанцій, застосування до спірних правовідносин положень статті стаття 16-3 Закону №2011-ХІІ, у редакції після 01.01.2017, означатиме застосування зворотної дії в часі. Одночасно суди констатували, що інвалідність позивачу встановлена вперше і є окремою підставою для виплати одноразової грошової допомоги без обмеження будь-якими строками після встановлення відсотку втрати працездатності.
При вирішенні справи суди першої та апеляційної інстанцій послалися на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28.02.2018 у справі №806/694/16, від 21.06.2018 у справі №760/11440/17, від 30.09.2019 у справі №825/1380/18.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували положення частини четвертої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ та пункту 8 Порядку №975 щодо обмеження строку призначення і виплати військовослужбовцю одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності після встановлення відсотку втрати працездатності без урахування висновку щодо застосування цієї норми права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 15.07.2020 у справі №240/10153/19. Наполягає, що оскільки між первинним встановленням відсотка втрати працездатності (22.06.2015) та повторним оглядом та встановленням групи інвалідності (18.12.2017) минуло більше двох років, підстав для призначення і виплати позивачу ОГД немає.
Позивач процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою; далі - Закон №2232-ХІІ).