ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 820/5120/18
адміністративне провадження № К/9901/10935/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Чумаченко Т.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 (суддя Рубан В.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2019 (колегія суддів: Присяжнюк О.В., Мельнікова Л.В., Бенедик А.П.) у справі за позовом Головного управління ДФС у Харківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, зупинення видаткових операцій,
ВСТАНОВИВ:
Головне управління ДФС у Харківській області, звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , у якому просило суд:
- підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків;
- зупинити видаткові операції платника податків на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах, які обслуговують фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач незаконно відмовив у допуску посадових осіб до проведення фактичної перевірки, а відтак наявні підстави, визначені п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України для застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2018, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2019 у задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що адміністративний арешт майна платника податків накладається за рішенням керівника (заступника) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має перевірити суд. З посиланням на положення пункту 94.10. статті 94 Податкового кодексу суди вказали, що на час вирішення спору по суті минули встановлені законом 96 годин, протягом яких обґрунтованість адміністративного арешту має бути перевірена судом, у зв`язку з чим умовний адміністративний арешт майна Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , застосований згідно з рішенням заступника начальника Головного управління ДФС у Харківській області від 22 червня 2018 року, припинено згідно із законом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків, відкритих у банківських установах, які обслуговують Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , суди зазначили, що правовими підставами (умовами) є саме, або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. В той же час, для звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку платника податків з підстав не допуску перевіряючих до перевірки, не є передбаченою правовою підставою визначених положеннями податкового законодавства для накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що судові рішення були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій помилково застосували приписи статті 94 Податкового кодексу України. Зазначає, що платник податків зобов`язаний не перешкоджати законній діяльності контролюючого органу, та виконувати законні вимоги посадових осіб. Крім того, зауважує, що посилання суду на п.п.20.1.33 Податкового кодексу України є недоцільним, оскільки в обґрунтування позовних вимог щодо зупинення видаткових операцій податковий орган у позовній заяві посилався на п.п.20.1.31 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України.
Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходило, що не є перешкодою для розгляду справи.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС у Харківській області, згідно з пп. 80.2.3 п. 80 ст. 80 Податкового кодексу України, на підставі направлень на проведення перевірки від 07.06.2018 року № 5363, 5362, 5249, 5248 та наказу на проведення перевірки від 07.06.2018 року № 4094, виданого Головним управлінням ДФС у Харківській області, з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, проведення перевірок дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, оформлення трудових відносин з працівниками, 12.06.2018 року було здійснено вихід за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, місце здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 для проведення фактичної перевірки.
Однак, представник ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_2 від отримання копії наказу та направлення на перевірку відмовилася. Також представником ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_2 було відмовлено в допуску до перевірки та надано письмове пояснення щодо причин не допуску до фактичної перевірки.
Також встановлено, що Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області звернулось до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна, застосованого на підставі рішення заступника начальника Головного управління ДФС у Харківській області від 22.06.2018 № 6445/ФОП/20-40-14-10-19.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 закрито провадження в адміністративній справі № 820/4883/18 за поданням Головного управління ДФС у Харківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, зупинення видаткових операцій, на підставі наявності між сторонами спору про право, предметом якого є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування умовного адміністративного арешту.
У зв`язку із вищевикладеним Головне управління ДФС у Харківській області звернулося з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.
Щодо адміністративного арешту майна.
Відповідно до п.81.2 ст.81 Податкового кодексу України працівниками Головного управління ДФС у Харківській області за місцем проведення перевірки, а саме: АДРЕСА_1 , було невідкладно складено акт від 12.06.2018 року №4378/20-40-14-10/ 3091212764 , що засвідчує факт відмови представника ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_2 у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки у двох примірниках.
На підставі п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України заступником начальника Головного управління ДФС у Харківській області прийнято Рішення про застосування адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 від 22.06.2018р. о 12:35 год. за вих. №6445/ФОП/20-40-14-10-19 у зв`язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.
У зв`язку з вищевикладеним, податковий орган звернувся до суду з позовом про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна відповідача та зупинення видаткові операції платника податків на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах, які обслуговують фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 .
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з приписами частини четвертої статті 5 КАС України, суб`єкти владних повноважень мають право звернутись до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Право звернення до суду суб`єктом владних повноважень - податковим органом визначено статтею 94 ПК України, а саме на суд покладено обов`язок перевірити обґрунтованість рішення контролюючого органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Відтак, для здійснення судового контролю за рішенням податкового органу, яке зачіпає права та інтереси платника податків, податковий орган зобов`язаний звернутись до суду.
Пунктом 94.2 статті 94 ПК України передбачено підстави для застосування адміністративного арешту майна, серед яких, зокрема, є відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Відповідно до пункту 94.10 статті 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).
За правилами пункту 94.19.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного строку рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.
У разі якщо майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту у випадку, визначеному, зокрема, пунктом 94.19.1, повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється (пункт 94.21 статті Кодексу).
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для такого висновку, що за наявності відповідних умов, визначених у пункті 94.2 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника) контролюючого органу, обґрунтованість якого має бути перевірена судом в обов`язковому порядку протягом 96 годин. Відсутність протягом вказаного строку відповідного рішення суду про визнання арешту обґрунтованим зумовлює звільнення з-під адміністративного арешту майна платника податків та унеможливлює його повторне накладення з тих самих підстав.