ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2022 року
м. Київ
справа №280/5907/19
адміністративне провадження № К/9901/16662/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.04.2020 (головуючий суддя: Олефіренко Н.А., судді: Шальєва В.А., Білак С.В.) у справі №280/5907/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони України або відповідач), в якому просив:
визнати протиправним і скасувати рішення Міноборони України про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 3 групи з 04.06.2019 внаслідок захворювання, поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, оформлене протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 16.08.2019 №109 (п.22);
зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, як інваліду 3 групи внаслідок захворювання, поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з урахуванням проведених виплат в розмірі 21 315 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.02.2020 позов задоволено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.04.2020 скасовано рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.02.2020 і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.02.2020.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 14.07.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 03.08.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Цією ж ухвалою повернуто заявнику без розгляду його заяви від 12.04.2022 та від 13.06.2022 відповідно.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. 22.03.2025 позивача звільнено з військової служби.
Під час первинного огляду органами МСЕК (03.03.2015) позивачу було встановлено 25% втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, що сталося 27.07.2014 (довідка МСЕК серія АГ № 0008590 від 03.03.2015). Допомога у зв`язку зі встановленням 25% втрати працездатності виплачена у сумі 21 315 грн.
Відповідно до інформації, зазначеній у довідці до акта огляду МСЕК серія 12 ААБ №256081 від 04.06.2019, позивачу з 04.06.2019 встановлено ІІІ групу інвалідності зі ступенем втрати працездатності 40% внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.
У зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності позивач звернувся до відповідача із заявою та відповідним пакетом документом про призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 (далі - Порядок №975).
За результатами розгляду порушеного у заяві питання, комісія Міноборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразовою грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення, оформлене протоколом №109 від 16.08.2019 (п.22), яким відмовила позивачу у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності з підстав, що інвалідність встановлена понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що у встановленому законодавством порядку реалізував своє право на отримання одноразової грошової допомоги, проте Міноборони України порушує його право на соціальний захист та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням первинно III групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини. За позицією позивача, обмеження дворічним строком на виплату одноразової грошової допомоги, встановлене частиною четвертою статті 16-3 Закону №2011-XII та пунктом 8 Порядку №975, стосується лише випадку встановлення особі при повторному огляді інвалідності вищої групи чи ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. Виплата йому одноразової грошової допомоги після встановлення часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності має іншу правову підставу. Зазначає, що має законні очікування на виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності вперше.
Відповідач позов не визнав. В обґрунтування своєї правової позиції стверджує, що з моменту встановлення позивачу первинної втрати працездатності, яка визначалася у відсотках, та визначення III групи інвалідності минуло більше двох років, тому немає законних підстав для призначення та виплати позивачу ОГД у зв`язку із встановленням інвалідності.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, виходив з того, що інвалідність позивачу встановлена вперше і є окремою підставою для виплати одноразової грошової допомоги після встановлення відсотку втрати працездатності.
Суд апеляційної інстанцій дійшов протилежного висновку у зв`язку із чим скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційний суд констатував, що встановлення інвалідності та/або встановлення часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності не є самостійними та окремими підставами для виплати ОГД, оскільки визначальним для встановлення права на виплату ОГД є не ступінь тяжкості ушкодження здоров`я, а рішення органу МСЕК про наявність такого ушкодження (яке викликало втрату працездатності або встановлення групи інвалідності). Відповідно у разі встановлення військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі понад дворічний строк після первинного встановлення у них не виникає право на отримання відповідної допомоги. З огляду на те, що з дня встановлення позивачу ступеня втрати професійної працездатності (03.03.2015) до дня встановлення ІІІ групи інвалідності (04.06.2019) минуло понад два роки, то підстави для отримання ОГД в більшому розмірі відсутні.
При вирішенні справи суд апеляційної інстанції застосував правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №806/2187/18, від 20.02.2020 у справі №806/714/18, від 12.03.2020 у справі №280/148/19.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а саме: статті 16, пункту 4 статті 16-3, статті 41 Закону № 2011-XII, а також невраховані висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, в постановах від 20.03.2018 у справі №295/3091/17, від 21.06.2018 у справі №760/11440/17, від 30.09.2019 у справі №825/1380/18, від 28.02.2018 у справі №806/694/16, від 31.03.2020 у справі №285/3167/16-а, від 15.04.2020 у справі №520/11876/18, від 05.04.2019 у справі №820/4143/18, від 03.04.2020 у справі №640/1596/19. Скаржник наполягає, що у даному випадку йдеться не про виплату допомоги у зв`язку зі зміною групи інвалідності, а про її призначення і виплату саме у зв`язку із встановленням інвалідності вперше, що є окремою підставою для виплати одноразової грошової допомоги без обмеження будь-якими строками після встановлення відсотку втрати працездатності, тому, посилання відповідача на те, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, визначених у абзаці другому пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII є помилковим.
Одночасно скаржник просить суд касаційної інстанції передати цю справу на розгляд палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду задля відступлення від раніше сформованих Верховним Судом висновків щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, викладених у постановах від 21.08.2019 у справі №806/2187/18, від 20.02.2020 у справі №806/714/18, від 12.03.2020 у справі №280/148/19.
Відповідач процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою; далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до статті 41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.