ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 826/15556/15
адміністративне провадження № К/9901/6150/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Чумаченко Т.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство «Київ-Електробуд» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2018 (суддя - А.Б. Федорчук) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2018 (колегія суддів: В.Ю. Ключкович, О.М. Ганечко, Є.О. Сорочко) у справі № 826/15556/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство «Київ-Електробуд» до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ-Електробуд» в 2015 році звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві, скасувати наказ від 02.03.2015 року №318 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а також податкові повідомлення-рішення від 31.03.2015 №0001142207 та від 31.03.2015 №0001152207.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем законно сформовано витрати виробництва та податковий кредит за наслідками господарської діяльності зі своїми контрагентами, які надавали йому послуги по ремонту гнучкої покрівлі на орендованому об`єкті, що використовується ним для здійснення господарської діяльності.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2018 у задоволені позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що в актах приймання виконаних будівельних робіт, Довідках про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ відсутні реквізити на якому об`єкті проводяться роботи, відсутні посилання на Договори; відсутні докази узгодження питання використання будівельних та витратних матеріалів із виконавцями, ведення обов`язкової будівельної документації і надання виконавцю проектної документації для здійснення будівельних робіт. Також відсутні відомості про те, які особи були допущені на об`єкти для виконання зазначених у вищенаведених договорах робіт та доказів проведення інструктажу по безпеці праці, враховуючи характер робіт, які відображені в документах; відповідно до матеріалів справи сертифікати та паспорти на використані при проведенні робіт матеріали й устаткування у позивача відсутні. Разом з тим, суд зазначив, що в даному випадку перевірка позивача здійснювалася в рамках кримінального провадження, а тому застосовувати пункт 3 Прикінцевих положень Закону №71-VIII є недоречним, оскільки в даній нормі міститься виключення щодо перевірок призначених в рамках Кримінального процесуального кодексу України.
При цьому суди послідовно досліджуючи надані позивачем первинні документи, які сформовані за наслідками отриманих ним послуг від контрагентів зазначили про відсутність в них необхідних даних, які зумовлювали такі операції.
Суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи позивача про передчасність винесення спірних в справі податкових повідомлень-рішення з огляду на правові підстави призначення податкової перевірки, - постанова слідчого в рамках кримінального провадження зауважив, що такі підстави не вказувались ним в позові, не зазначались на стадії розгляду справи в суді першої інстанції як і під час розгляду даної справи вперше.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити, оскільки вважає, що укладені з контрагентами господарські угоди мають реальний характер та не визнані в законодавчо обумовлений спосіб нечинними. Крім того, факт завершеності господарських правовідносин із такими контрагентами підтверджуються відповідними первинними та бухгалтерськими документи, що долучені до матеріалів справи. Надані ним документи первинного обліку до суду ним не створювались, а були отримані виконавцями послуг, тому їх недоліки не можуть бути підставою для визнання господарської операції нереальною. Також позивач доводить, що відповідач не мав права виносити спірні рішення до прийняття остаточного рішення в кримінальній справі в рамках якої було призначено відповідну податкову перевірку.
Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що співробітниками Державної податкової інспекції у Солом`янському районі ГУ ДФС у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Преміум Білд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авелин» за період з 01.05.2013 по 31.12.2014.
За результатами перевірки складено акт перевірки 17.03.2015 р. №6/26-58-22-06-11/25642359 (надалі - Акт перевірки).
В Акті перевірки встановлені наступні порушення: пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за номером 168/704, пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 96761 грн.; підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за номером 168/704, пункту 9.1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що призвело до заниження податку на прибуток на суму 91923,00 грн.
На підставі Акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення: від 31.03.2015 №0001142207, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 120952,00 грн., у тому числі за основним платежем - 96761,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 24191,00 грн.; від 31.03.2015 №0001152207, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 114904,00 грн., у тому числі за основним платежем - 91923,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 22 981,00 грн.
Такі висновки обґрунтовані тим, що позивачем безпідставно сформовано витрати та податковий кредит по операціям з ТОВ «Преміум Білд», ТОВ «Авелин».
Згідно із приписами пункту 138.1 статті 138 ПК України (тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із:
витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:
інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.
Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункту 138.2 статті 138 ПК України).