ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 804/15299/15
адміністративні провадження № К/9901/42091/18, №К/9901/42088/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Гончарової І.А., Васильєвої І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гран-Техсервіс» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року та Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гран-Техсервіс» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дніпропетровська міська рада про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошових коштів,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гран-Техсервіс» (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція, відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дніпропетровської міської ради, в якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність Інспекції, яка полягає у невиконанні обов`язку щодо формування, погодження та надання відповідному органу Державної казначейської служби України висновку про повернення Товариству помилково сплачених по коду класифікації доходів бюджету 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» сум грошових зобов`язань з орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 42 903,08 грн.;
- стягнути з місцевого бюджету м.Дніпропетровська на користь Товариства помилково сплачені по коду класифікації доходів бюджету 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» суми грошових зобов`язань з орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 42 903,08 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку із відчуженням будівель, розташованих на орендованій земельній ділянці, іншому товариству у позивача припинився обов`язок зі сплати орендної плати за землю, внаслідок чого воно зверталось до податкового органу із заявами про повернення помилково сплачених сум грошових зобов`язань з орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 42 903,08 грн., проте такі заяви залишені відповідачем-1 без реагування.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Інспекції щодо ненадання органу Державної казначейської служби України висновку про повернення Товариству помилково сплачених по коду класифікації доходів бюджету 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» сум грошових зобов`язань з орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 10 725,77 грн.; стягнуто з місцевого бюджету м.Дніпропетровська на користь Товариства помилково сплачені по коду класифікації доходів бюджету 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» суми грошових зобов`язань з орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 10 725,77 грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що договір оренди земельної ділянки від 28 листопада 2006 року, укладений між Товариством та Дніпропетровською міською радою, є розірваним з дня набрання законної сили рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15 червня 2015 року, тобто з 03 липня 2015 року, а відтак і обов`язок позивача зі сплати за користування відповідною земельною ділянкою припинився з 03 липня 2015 року, тому сума надміру сплачених коштів складає 10 725,77 грн., які були сплачені 29 липня 2015 року за платіжним дорученням №72 (після розірвання договору оренди); водночас, відповідачем-1 не вчинено жодних дій, спрямованих на повернення позивачу коштів, незважаючи на подання ним заяв від 17 серпня 2015 року, 27 серпня 2015 року, 28 серпня 2015 року та 07 жовтня 2015 року, чим допущено протиправну бездіяльність.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 24 січня 2017 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року скасував і прийняв нову постанову, якою позов задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність Інспекції щодо вирішення питання про формування, погодження та надання відповідному органу Державної казначейської служби України висновку про повернення Товариству суми помилково сплачених по коду класифікації доходів бюджету 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» сум грошових зобов`язань з орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 42 903,08 грн. на підставі заяви Товариства від 27 серпня 2015 року №27082015/01; в задоволенні решті позову відмовив.
При цьому, апеляційний суд, погодившись із висновком суду першої інстанції про те, що обов`язок зі сплати орендної плати у Товариства припинився після набрання законної сили рішенням суду про розірвання договору оренди (з 03 липня 2015 року), разом з тим встановив, що хоча кошти в сумі 10 725,77 грн. і були сплачені позивачем 29 липня 2015 року (платіжне доручення №72), проте мали призначенням платежу орендну плату за червень 2015 року (тобто за період до розірвання договору), а тому не є помилково/надміру сплаченими; в той же час, суд апеляційної інстанції дійшов переконання, що оскільки Інспекцією за заявами позивача про повернення коштів не було у встановлений законом строк прийнято жодних рішень, то допущена останньою бездіяльність є протиправною.
Не погоджуючись з такими рішеннями, Товариство та Інспекція звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просили, відповідно: скасувати рішення апеляційного суду та прийняти нове - про часткове задоволення позовних вимог та визнання протиправною бездіяльності Інспекції щодо складення і подання відповідному органу Державної казначейської служби України висновку про повернення Товариству помилково сплачених по коду класифікації доходів бюджету 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» сум грошових зобов`язань з орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 42 903,08 грн. й зобов`язання її підготувати та подати відповідний висновок, а також скасувати рішення судів попередніх інстанцій, прийнявши нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач зазначав про залишення судами попередніх інстанцій поза увагою положень статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 7 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року №161-XIV (далі - Закон №161), які передбачають, що до особи, якій перейшло право власності на споруду, що розташована на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю ділянку (на тих же умовах, що й в попереднього орендаря), і договором, який передбачає набуття права власності на споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки щодо попереднього орендаря.
Інспекція ж в своїй касаційній скарзі посилалась на те, що з дня набрання законної сили рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15 червня 2015 року договір оренди земельної ділянки від 28 листопада 2006 року вважається розірваним, а тому у позивача не було підстав для подання уточнюючого розрахунку до декларації з плати за землю за 2015 рік й в нього не виникло переплати з орендних платежів; в той же час податковий орган погодився з мотивами апеляційного суду про те, що кошти у розмірі 10 752,77 грн., сплачені згідно платіжного доручення №72 від 29 липня 2015 року, є саме орендною платою за землю за червень 2015 року (тобто до набрання 03 липня 2015 року законної сили судовим рішенням про розірвання договору оренди), а тому також не мають статусу помилково/надміру сплаченими і не підлягають поверненню.
Також позивач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу відповідача проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, про що навів відповідні пояснення.
В подальшому, касаційні скарги передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.
Відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги підлягають розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Судами встановлено, що Товариство за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 18 жовтня 2005 року придбало об`єкти нерухомості (будівлю стоянки, мийку, металеву майстерню тощо), що розташовані за адресою: вул.Берегова, 210А (Амур-Нижньодніпровський район), зареєструвавши відповідне право власності у визначеному законодавством порядку.
28 листопада 2006 року між Дніпропетровською міською радою (як орендодавцем) та Товариством (як орендарем) укладено договір оренди землі, посвідчений нотаріально, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вул.Берегова, 210А (Амур-Нижньодніпровський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:01:286:0029; цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.14.2 (автомобільний транспорт).
Згідно з пунктами 2.1, 2.2, 3.1, 5.1 вказаного договору в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 0,6230 га; на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, інші об`єкти інфраструктури, які зазначені в акті приймання-передачі земельної ділянки; договір укладено на п`ятнадцять років ; земельна ділянка передається в оренду: по фактичному розміщенню будівлі стоянки.
При цьому, у пункті 12.5 цього договору визначено, що його дія припиняється шляхом розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Передача на виконання умов договору оренди від 28 листопада 2006 року земельної ділянки за кадастровим номером 1210100000:01:286:0029 підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 25 грудня 2006 року.
В подальшому, Товариство за договором купівлі-продажу від 04 березня 2015 року, посвідченим нотаріально, продало Приватному підприємству «Гран» вищевказані об`єкти нерухомого майна (будівлі), розташовані на орендованій ним земельній ділянці, зі здійсненням відповідної реєстрації права власності за новим власником у визначеному законодавством порядку.
Разом з тим, протягом квітня-липня 2015 року позивач сплатив орендні платежі за користування земельною ділянкою в загальному розмірі 42 903,08 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 15 квітня 2015 року №41 (плата за березень 2015 року у сумі 10 725,77 грн.), від 26 травня 2015 року №8 (плата за квітень 2015 року у сумі 10 725,77 грн.), від 26 червня 2015 року №15 (плата за травень 2015 року у сумі 10 725,77 грн.) та від 29 липня 2015 року №72 (плата за червень 2015 року у сумі 10 725,77 грн.).
Також, 31 серпня 2015 року Товариство подало до Інспекції уточнюючу податкову декларацію з орендної плати за 2015 рік у зв`язку з відчуженням майна.
Крім того, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15 червня 2015 року, яке набрало законної сили 03 липня 2015 року, договір оренди земельної ділянки від 28 листопада 2006 року, укладений між Товариством та Дніпропетровською міською радою, розірвано.
17 серпня 2015 року, 27 серпня 2015 року, 28 серпня 2015 року та 07 жовтня 2015 року Товариство зверталось до Інспекції із заявами, відповідно, про здійснення перерахунку суми податкового зобов`язання за 2015 рік та припинення нарахування орендної плати за земельну ділянку; повернення платнику надміру сплачених грошових зобов`язань з орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 42 903,08 грн., а також про прискорення вирішення питання про повернення коштів.
Проте, листом від 11 вересня 2015 року Інспекція повідомила Товариство про те, що оскільки воно перебуває в цьому податковому органі на обліку як платник податків за неосновним місцем обліку, то ним направлено запит до Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з метою з`ясування питання наявності/відсутності податкового боргу.
Більше Інспекцією жодних дій, спрямованих на повернення позивачу коштів, вчинено не було.
Не погодившись бездіяльністю Інспекції щодо повернення коштів в сумі 42 903,08 грн., Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно з пунктом 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Пунктом 270.1 статті 270 ПК України визначено, що об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин) (пункт 287.7 статті 287 ПК України).
Частинами 1 та 2 статті 120 ЗК України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.