ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2022 року
м. Київ
справа №360/2093/20
адміністративне провадження № К/9901/10692/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мацедонської В.Е., Кашпур О.В.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №360/2093/20
за позовом ОСОБА_1 до Луганської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Луганської обласної прокуратури на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Прокуратури Луганської області (далі - відповідач-1), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-2) з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії №2 від 02.04.2020 №38 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора»;
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Луганської області О. Ляшенка від 30.04.2020 №533к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Прокуратури Луганської області;
- поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді, яку вона займала станом на 05.05.2020;
- стягнути з Прокуратури Луганської області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 06.05.2020 по дату винесення судового рішення.
2. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 замінено в справі №360/2093/20 назву відповідача-1 з «Прокуратура Луганської області» на «Луганська обласна прокуратура».
3. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Кадрової комісії №2 з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 02.04.2020 №38 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» прийняте щодо ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасувано наказ прокурора Луганської області від 30.04.2020 №533к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Прокуратури Луганської області з 05.05.2020. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Прокуратури Луганської області з 06.05.2020. Стягнуто з Луганської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.05.2020 по 27.10.2020 у розмірі 141508 грн 80 коп із відрахуванням обов`язкових податків та зборів. В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
4. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачі звернулися до Першого апеляційного адміністративного суду з апеляційними скаргами.
5. Апеляційні скарги мотивовані тим, що юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивачки, є факт неуспішного проходження нею атестації, а не ліквідація, реорганізація органу. Згідно з пунктом 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ (далі - Закон №113-ІХ), з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» . За приписами пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» 14.10.2014 №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ) прокурори та слідчі органів прокуратури можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
6. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2021 зупинено провадження за апеляційними скаргами Офісу Генерального прокурора, Луганської обласної прокуратури на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 в справі №360/2093/20 до набрання законної сили Рішенням Конституційного Суду України у справі №3/116(20) за поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Закону №113-ІХ.
7. Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при винесенні спірних рішень відповідачі керувалися нормами Закону №113-IX, конституційність якого наразі є предметом розгляду Великої Палати Конституційного Суду України, та дійшов висновку про те, що існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення Конституційним Судом України справи №3/116(20), а тому провадження в справі №360/2093/20 необхідно зупинити.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
8. У березні 2021 року Луганською обласною прокуратурою подано касаційну скаргу на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2021.
9. У касаційній скарзі відповідач-1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
10. Касаційна скарга обґрунтована тим, що справа, до завершення розгляду якої зупинено провадження у цій справі, не пов`язана з встановленням фактичних обставин, а отже, об`єктивної неможливості її розгляду не існує. Скаржник зазначає про відсутність перешкод для суду надати самостійну правову оцінку положенням Закону №113-ІХ.
11. Відповідач-1 указує, що предметом розгляду у цій справі є законність дій та рішень відповідачів станом на час їхнього вчинення, і припущення про те, що Закон №113-ІХ у подальшому може бути визнаний неконституційним не може впливати на оцінку таких дій та рішень.
12. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Мацедонській В.Е., Кашпур О.В.
13. Ухвалою Суду від 29.04.2021 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
14. Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
15. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
16. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
17. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).