ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 908/1246/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,
за участю представників сторін:
позивача - Черненко (Білич) Н.С. (адвокат),
відповідача - не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2021 (у складі колегії суддів: Кощеєв І.М. (головуючий), Чус О.В., Орєшкіна Е.В.)
та рішення Господарського суду Запорізької області від 31.08.2021 (суддя Боєва О.С.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"
про визнання одностороннього правочину недійсним,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (далі - Позивач, ПАТ "Запоріжжяобленерго") звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (далі - Відповідач, Запорізька АЕС) про визнання недійсним правочину у формі заяви Запорізької АЕС від 31.12.2020 № 42-30/28278 в частині погашення заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заява Відповідача від 31.12.2020 № 42-30/28278 (односторонній правочин) про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог суперечить імперативним вимогам, встановленим нормами матеріального права, а саме Закону України "Про ринок електричної енергії", статті 601 Цивільного кодексу України, статті 202 Господарського кодексу, а також умовам публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 31.08.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2021 у справі № 908/1246/21, відмовлено у задоволенні позову.
Місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов висновку, що на час проведення зарахування, ані діючим законодавством, ані договором не було встановлено заборони на зарахування зустрічних однорідних вимог.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі ПАТ "Запоріжжяобленерго" просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Крім того, скаржник просить передати справу на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
3.2. Обґрунтовуючи підстави для подання касаційної скарги, заявник посилається на необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу Відповідач просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій - без змін.
3.4. 28.07.2022 до Верховного Суду надійшло клопотання Відповідача про розгляд справи за відсутності його представника.
4. Обставини встановлені судами
4.1. Позивач з 01.01.2019 розпочав провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі отриманої ліцензії, виданої на підставі постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕКП) від 13.11.2018 № 1415. Тобто з 01.01.2019 Позивач є Оператором системи розподілу та надає послугу з розподілу.
4.2. На виконання вимог законодавства у сфері електроенергетики, зокрема, постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415 Позивач, для забезпечення публічності, розмістив на офіційному веб-сайті ОСР: http//www.zoe.com.ua, "Договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії" та Заяви-приєднання споживача.
4.3. Відповідач з 01.01.2019 приєднався до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (далі - Договір) шляхом підписання заяв-приєднання.
4.4. 05.01.2021 на адресу Позивача надійшла заява Відповідача про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 31.12.2020 № 42-30/28278 на загальну суму 137 076,33 грн.
Вказаною заявою Відповідач припинив свої зобов`язання перед Позивачем з оплати послуг з розподілу електричної енергії і послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії та зарахував заборгованість Позивача за надану послугу з утримання технологічних електричних мереж спільного використання, що стягнута рішеннями Господарського суду Запорізької області суду у справах № 908/528/19 та № 908/529/19
4.5. Позивач, посилаючись на те, що вказаний односторонній правочин Відповідача у формі заяви від 31.12.2020 № 42-30/28278 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог вчинено з порушенням норм чинного законодавства, яке допускає здійснення розрахунків за надані послуги з розподілу електричної енергії виключно в грошовій формі, звернувся до суду з даним позовом.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Відповідно до частин першої - третьої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
5.3. Згідно з частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
5.4. Аналогічні положення закріплені також у статті 601 Цивільного кодексу України відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
5.5. Відповідно до частини п`ятої статті 202 Цивільного кодексу України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
5.6. Спірна заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, надіслана Підприємством позивачу, за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов`язань сторін у справі.
5.7. Слід зазначити, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
5.8. Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 Цивільного кодексу України):
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);
- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.
5.9. Слід зазначити, що скаржник не зазначає про те, що заборгованість є спірною, а мотивує визнання заяви недійсною тим, що проведене Запорізькою АЕС зарахування суперечить нормам законодавства, а саме приписам статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії".
5.10. Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій вказали, що у Законі України "Про ринок електричної енергії", на який посилався Позивач, відсутні положення щодо заборони проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.
5.11. Водночас, питання щодо заборони зарахування зустрічних однорідних вимог, в силу приписів Закону України "Про ринок електричної енергії" було предметом розгляду об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду у справі № 910/11116/19.
5.12. Так, у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду зазначила таке.
Недопустимість зарахування зустрічних вимог визначено статтею 602 ЦК України, відповідно до положень якої не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом (пункт 53).
З 01.07.2019 Закон України "Про електроенергетику" втратив чинність, на дату вчинення відповідачем одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог (08.08.2019) відносини між учасниками ринку електроенергії регулював Закон України "Про ринок електричної енергії" від 17.04.2017 № 219-VIII, який вже не містив положень щодо спеціального порядку розрахунку (пункт 55).
Посилання скаржника на пункт 16 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії", якими передбачено обов`язок Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом розробити та внести на розгляд Верховної Ради України законопроєкт щодо особливостей погашення заборгованості за електричну енергію, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії, суд вважає безпідставними. Адже новий Закон України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" № 719-IX було ухвалено лише 17.06.2020. Закон України "Про ринок електричної енергії" не містив заборон щодо проведення заліку зустрічних однорідних вимог між учасниками ринку електричної енергії (пункт 56).
Стаття 1087 Цивільного кодексу України "Форми розрахунків" закріплює дві форми розрахунків: готівкову та безготівкову. Відповідно до частини першої статті 1088 Цивільного кодексу України "Види безготівкових розрахунків" при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту (пункт 61).