Постанова
Іменем України
02 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 487/6592/19
провадження № 61-20840 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Климович Андрій Володимирович
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвоката Климовича Андрія Володимировича, нарішення Заводського районного суду м. Миколаєва
від 23 липня 2020 року у складі судді Кузьменко В. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Крамаренко Т. В., Бондаренко Т. З., Темнікової В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року фізична особа-підприємець (далі - ФОП)
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення збитків (упущеної вигоди).
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 від 16 квітня 2009 року йому належить автомобіль «Toyota Camry», 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 , який він вирішив використати у своїй господарській діяльності задля отримання прибутку.
15 липня 2016 року між ним і товариством з обмеженою відповідальністю «Ніколь МК» (далі - ТОВ «Ніколь МК», товариство) було укладено договір оренди транспортного засобу, відповідно до якого він (орендодавець) передає, а товариство (орендар) приймає у строкове платне користування строком до 31 грудня 2019 року транспортний засіб «Toyota Camry»,
2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 , протягом 7 календарних днів з дня укладання
та підписання цього договору, із сплатою орендної плати у розмірі
12 000,00 грн за 30 календарних днів оренди. Проте він не зміг передати
у користування товариства автомобіль, оскільки ним незаконно користувався ОСОБА_2 25 липня 2016 року між ним і товариством було укладено додаткову угоду до договору оренди транспортного засобу від 15 липня 2016 року, в якій сторони продовжили строк передачі автомобіля на тридцять календарних днів - до 24 серпня 2016 року,
та домовилися, що до цієї дати орендна плата не сплачується. У зазначений строк автомобіль також не було передано.
Вказував, що через неправомірні дії ОСОБА_2 , який не повертав йому автомобіль та незаконно його утримував із 2013 року, він не зміг виконати умови договору оренди транспортного засобу від 15 липня
2016 року, укладеного з ТОВ «Ніколь МК», у зв`язку з чим не отримав дохід за вказаним правочином, на який сподівався, у вигляді орендної плати
за 1051 день з 25 серпня 2016 року (перший день користування автомобілем після кінцевого строку його передачі орендарю) по 05 липня 2019 року (день, що передує дню повернення відповідачем йому автомобіля) у розмірі 420 400,00 грн, що, на його думку, є збитками (упущеною вигодою).
Обставини незаконного використання відповідачем належного йому автомобіля «Toyota Camry» встановлено судами під час розгляду інших справ, зокрема: у справі № 522/18208/16 за позовом ОСОБА_2
до нього про визнання права власності на автомобіль (рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 18 червня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено); у справі
№ 487/604/18 за його позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння (ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 вересня 2019 року на підставі його заяви позов залишено без розгляду, оскільки 06 липня 2019 року автомобіль було повернуто).
Також указував, що з цього приводу він звертався до правоохоронних органів із заявами про вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України (шахрайство).
За його зверненням було відкрито кримінальне провадження
№ 42016000000001566, яке неодноразово закривалося. Крім того, у рамках досудового розслідування він подавав клопотання про передачу йому автомобіля, про його вилучення, у задоволенні яких було відмовлено.
Між ними не укладалися договори оренди, позички, купівлі-продажу, дарування чи будь-які інші правочини, спрямовані на перехід права власності або володіння на автомобіль, користування ним, будь-яких грошових коштів від відповідача не отримував. Факт знаходження автомобіля у відповідача протягом 2013-2019 років також підтверджують відомості, внесені ним до декларації про майно, доходи, витрати
і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік та декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015-2018 роки.
06 липня 2019 року між ним і ТОВ «Ніколь МК» було укладено додаткову угоду про розірвання договору оренди транспортного засобу від 15 липня 2016 року, оскільки у товариства відпала необхідність оренди цього автомобіля у зв`язку з тривалим невиконанням умов правочину.
Позивач уважав, що у діях відповідача наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, а саме: неправомірність його поведінки (неповернення автомобіля законному власнику більше ніж 6 років), наявність шкоди (він не зміг отримати дохід від оренди автомобіля), причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою (протиправне неповернення відповідачем автомобіля стало єдиною причиною неотримання встановленої договором оренди плати) та вина завдавача шкоди (незаконне користування відповідачем належним йому автомобілем).
З урахуванням наведеного, ФОП ОСОБА_1 просив суд стягнути
з ОСОБА_2 на його користь 420 400,00 грн упущеної вигоди,
а також понесені ним судові витрати.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 вересня
2019 року відкрито провадження в указаній справі та призначено підготовче судове засідання.
18 листопада 2019 року представник ОСОБА_2 - адвокат
Зотіков С. Є., подав до суду першої інстанції заяву (клопотання) про витребування оригіналів документів та відкладення підготовчого засідання, в якому, серед іншого, просив зобов`язати позивача надати суду оригінал договору оренди транспортного засобу від 15 липня 2016 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 і ТОВ «Ніколь МК» та додаткової угоди
від 25 липня 2016 року до цього договору, які є необхідними для проведення судової технічної експертизи документів на предмет визначення орієнтовного часу нанесення підписів та відтисків печатки сторін на цих оригіналах. Клопотання про призначення експертизи буде заявлено після надходження оригіналів документів.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 листопада
2019 року за клопотанням представника ОСОБА_2 - адвоката Зотікова С. Є., витребувано у позивача вказані оригінали документів
і відкладено підготовче засідання.
19 січня 2020 року представник ФОП ОСОБА_1 - адвокат Климович А. В., на виконання ухвали районного суду від 18 листопада
2019 року надав лише копії витребуваних документів і вказав, що у позивача відсутні оригінали цих документів, вони були повернуті ТОВ «Ніколь МК» після звернення до суду з указаним позовом.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 липня
2020 року в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю обставин завдання позивачеві збитків у вигляді упущеної вигоди, як і факту укладання ним договору оренди транспортного засобу від 15 липня
2016 року та додаткової угоди від 25 липня 2016 року.
Позивач не виконав вимоги ухвали районного суду від 18 листопада
2019 року про надання оригіналів договору оренди транспортного засобу
від 15 липня 2016 року та додаткової угоди від 25 липня 2016 року з підстав відсутності таких документів, так як вони були повернуті ТОВ «Ніколь МК». Однак, згідно з пунктом 9.5. договору оренди транспортного засобу
від 15 липня 2016 року даний договір складений у двох оригінальних екземплярах, отже, позивач, як сторона договору, повинен мати його оригінальний екземпляр. ФОП ОСОБА_1 не зазначав про втрату цих документів, як і не надав доказів неможливості їх отримання
у товаристві. При цьому матеріали справи не містять доказів того,
що позивач повідомляв відповідача про укладення ним договору оренди автомобіля.
Районний суд відповідно до частини шостої статті 95 ЦПК України не взяв до уваги надані позивачем копії договору оренди транспортного засобу
від 15 липня 2016 року та додаткової угоди від 25 липня 2016 року
та вказав, що ненадання позивачем оригіналів витребуваних судом документів позбавляє відповідача можливості заявити клопотання про призначення судової технічної експертизи документів на предмет визначення часу нанесення підписів та відтисків печаток сторін договору оренди транспортного засобу від 15 липня 2016 року.
При цьому судом ураховано, що з 2016 року між сторонами тривали судові спори, пов`язані з правом на автомобіль «Toyota Camry». Зокрема, ОСОБА_2 заволодів автомобілем у квітні 2013 року
за домовленістю з батьком позивача - ОСОБА_3 , проти чого позивач не заперечував, а в 2016 році відповідач звернувся до суду
з окремими позовами до ОСОБА_1 про спростування інформації (справа № 522/7931/16-ц) та визнання права власності на автомобіль (справа № 522/18208/16). Після набрання законної сили рішенням суду про відмову в позові ОСОБА_2 про визнання права власності
на автомобіль (червень 2019 року) останній одразу повідомив позивача листом від 27 червня 2019 року про намір повернути автомобіль,
та фактично передав його на підставі акта приймання-передачі від 06 липня 2019 року.
Крім того, відсутність в діях відповідача складу кримінального правопорушення підтверджується постановою слідчого прокуратури Миколаївської області від 31 липня 2017 року про закриття кримінального провадження № 42016000000001566 від 13 червня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою
статті 190 КК України, на підставі пункту 2 частини першої статті 284
КПК України у зв`язку із встановленням відсутності складу кримінального правопорушення у діях ОСОБА_2
ФОП ОСОБА_1 оскаржив рішення районного суду.
16 жовтня 2020 року апеляційним судом в судовому засіданні
за клопотанням представника ФОП ОСОБА_1 - адвоката Климовича А. В., було долучено до матеріалів справи оригінали договору оренди транспортного засобу від 15 липня 2016 року та додаткової угоди
до цього договору від 25 липня 2016 року.
20 жовтня 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат
Зотіков С. Є., подав до суду апеляційної інстанції клопотання про призначення судової технічної експертизи документів для визначення давності їх виготовлення.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року
за клопотанням представника ОСОБА_2 - адвоката Зотікова С. Є., призначено у справі судову технічну експертизу документів, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі - КНДІСЕ), направлено вказану цивільну справу
для проведення судово-технічної експертизи, зупинено провадження на час її проведення.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року поновлено провадження у справі у зв`язку з надходженням клопотання експертів КНДІСЕ про надання додаткових матеріалів, погодження строків проведення експертизи та здійснення оплати за її проведення.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 27 січня 2021 року
за клопотанням судових експертів КНДІСЕ надано в їх розпорядження
у відокремленому від матеріалів справи вигляді відповідні досліджувані документи та порівняльні зразки документів. Направлено справу для проведення судово-технічної експертизи, призначеної на підстави ухвали цього суду від 21 жовтня 2020 року, зупинено провадження на час
її проведення.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 15 березня 2021 року поновлено провадження у справі у зв`язку з надходженням клопотання експерта КНДІСЕ про надання додаткових матеріалів, погодження строків проведення експертизи та здійснення оплати за її проведення.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 26 березня 2021 року
за клопотанням судових експертів КНДІСЕ надано в їх розпорядження
у відокремленому від матеріалів справи вигляді експериментальні зразки відтисків печатки ФОП ОСОБА_1 . Направлено вказану цивільну справу для проведення судово-технічної експертизи, зупинено провадження на час її проведення.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Климовичем А. В., залишено без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 липня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову з підстав його недоведеності.
Апеляційний суд, урахувавши висновок експертів КНДІСЕ за результатами проведення судової технічної експертизи документів від 24 вересня
2021 року № 5816/21-34/5817/21-33, виходячи з принципу презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), констатував,
що між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Ніколь МК» виникли правовідносини за договором оренди транспортного засобу від 15 липня 2016 року та додаткової угоди до нього від 25 липня 2016 року. Посилання суду першої інстанції на недоведення факту укладення договору транспортного засобу від 15 липня 2016 року не вплинуло на остаточний висновок суду про відмову у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що на момент укладення
15 липня 2016 року договору оренди транспортного засобу із ТОВ «Ніколь МК» позивач не володів автомобілем «Toyota Camry», оскільки
він знаходився у користуванні відповідача з квітня 2013 року, а з травня 2016 року між сторонами тривали судові спори щодо права власності
на вказаний автомобіль. Відтак, позивач не міг не розуміти, що передача ним транспортного засобу в оренду ТОВ «Ніколь МК» станом
на 15 липня 2016 року була неможлива. Вказане свідчить про те,
що ФОП ОСОБА_1 не довів можливості реального отримання ним доходу від здачі спірного автомобіля в оренду товариства за укладеним між ними правочином.
При цьому в діях ОСОБА_2 при заволодінні спірним автомобілем
у 2013 році відсутній склад кримінального правопорушення,
що підтверджується постановою слідчого прокуратури Миколаївської області від 31 липня 2017 року про закриття кримінального провадження.
Судом апеляційної інстанції враховано відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду, представник ФОП ОСОБА_1 - адвокат Климович А. В., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій
та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також належним чином
не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, касаційна скарга містить вказівку про те, що позивач очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі
20 000,00 грн, докази понесення яких будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення Верховним Судом (частина восьма
статті 141 ЦПК України). Просить стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 8 408,00 грн та витрати
на правничу допомогу.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 січня 2022 року задоволено клопотання представника ФОП ОСОБА_1 - адвоката Климовича А. В.,
про поновлення строку на касаційне оскарження, поновлено заявнику строку на касаційне оскарження рішення Заводського районного
суду м. Миколаєва від 23 липня 2020 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року. Відкрито касаційне провадження у цій справі. Витребувано цивільну справу № 487/6592/19
із Заводського районного суду м. Миколаєва. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У квітні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ФОП ОСОБА_1 - адвоката Климовича А. В., мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, статті 22, 614, 1166 ЦК України, порушили норми процесуального права, а саме,
статті 77, 78, 80, 82, 84, 95 ЦПК України, неправильно встановили обставини справи, у тому числі, на підставі недопустимих доказів, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення збитків (упущеної вигоди).
Судами не досліджено та не надано належної правової оцінки наявним
у матеріалах справи доказам, у тому числі, доказам вжиття позивачем заходів з повернення автомобіля.
Позивач не виконав умови договору оренди транспортного засобу
від 15 липня 2016 року саме через протиправну поведінку відповідача, який безпідставно не повертав спірний автомобіль законному власнику з квітня 2013 року. При цьому обставини можливого виникнення у відповідача права власності на автомобіль чи користування ним було досліджено судами
у справі № 522/18208/16-ц за позовом ОСОБА_2 про визнання права власності на спірний автомобіль, у задоволенні якого було відмовлено та встановлено, що у нього не виникало право власності
на автомобіль.
Водночас, суд першої інстанції безпідставно визнав доведеним той факт,
що відповідач заволодів автомобілем за домовленістю з батьком позивача у квітні 2013 року, виходячи із обставин, встановлених судами у справі
№ 522/7931/16-ц, які в розумінні положень частини четвертої статті 82
ЦПК України не є преюдиційними обставинами у цій справі.
Крім того, суд першої інстанції неправильно застосував частину шосту
статті 95 ЦПК України, так як не врахував, що оригінали договору оренди транспортного засобу та додаткової угоди до нього знаходяться
у ТОВ «Ніколь МК», про що позивач зазначав у позовній заяві. Посилається на наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення у діях відповідача.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції,
не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги, не відреагував
на процесуальні порушення судом першої інстанції та не усунув цих порушень.
Посилається на відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, які судами безпідставно не застосовано.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених
частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ФОП ОСОБА_1 - адвоката Климовича А. В., не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.