Постанова
Іменем України
03 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 724/136/20
провадження № 61-7399св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач (за первісним позовом) - акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
відповідач (за первісним позовом) - ОСОБА_1 ,
позивач (за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (за зустрічним позовом) - акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 05 листопада 2020 року у складі судді Гураль Л. Л. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 березня 2021 року у складі колегії суддів: Одинака О. О., Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю.,
у справі за позовом акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання договору іпотеки припиненим та зобов`язання зняти обтяження з майна.
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк») (яке є правонаступником ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позов мотивований тим, що рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівців від 20 травня 2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 916 040,18 грн, яка складається з боргу за кредитом в сумі 855 244,25 грн, боргу за відсотками в сумі 50 272,40 грн, боргу за комісією в сумі 7 126,92 грн, боргу по пені в сумі 3 396,61 грн. Вказане рішення суду було виконано частково, а саме в частині стягнення заборгованості в гривневому еквіваленті протягом 2015 - 2016 року кількома платежами.
З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором від 17 липня 2007 року між кредитором та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір. Відповідно до умов вказаного договору відповідач передала в іпотеку будинковолодіння з належними до нього будівлями та спорудами, яке розташоване на АДРЕСА_1 .
Умовами кредитного договору передбачена сплата відсотків окремо за правомірне користування кредитними коштами, та окремо за неправомірне користування кредитними коштами понад встановлені договором строки в порядку частини другої статті 625 ЦК України.
Також позивач стверджує, що він має право нарахувати проценти за користування кредитними коштами після направлення вимоги про дострокове погашення заборгованості та постановлення рішення суду про її стягнення, на підставі пункту 6.5 кредитного договору та статті 625 ЦК України, та інфляційні, на суму заборгованості, визначеної згідно рішення суду.
Позивач просив суд:
- звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на будинковолодіння з належними до нього будівлями та спорудами, яке розташоване на АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 17 липня 2007 року № 1934 в сумі 661 602,38 грн, яка складається з заборгованості за відсотками за неправомірне користування кредитними коштами в сумі 288 076,39 грн, заборгованості за інфляційними втратами в сумі 372 438,10 грн, заборгованості за трьома процентами річних в сумі 1 087,89 грн, на користь АТ «Альфа-Банк», шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності.
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до АТ «Альфа-Банк» про визнання договору іпотеки припиненим та зобов`язання зняти обтяження з майна.
Зустрічний позов мотивований тим, що зобов`язання за іпотечним договором припинилися з моменту фактичного виконання боржником ОСОБА_2 рішення суду про стягнення кредитної заборгованості.
АТ «Альфа-Банк» не виконав вимогу ОСОБА_1 про вчинення дій щодо припинення обтяження майнових прав ОСОБА_1 на будинковолодіння з належними до нього будівлями та спорудами.
Банк після фактичного виконання судового рішення про дострокове стягнення заборгованості в повному обсязі, вчиняє дії, що направлені на стягнення безпідставно нарахованого боргу за кредитом.
Позивач (за зустрічним позовом) просила суд:
- визнати припиненим зобов`язання за договором іпотеки ВЕР № 905634-905637 від 17 липня 2007 року, який укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»;
- зняти заборону відчуження будинковолодіння з належними до нього будівлями та спорудами, яке розташоване на АДРЕСА_1 ;
- припинити обтяження та вилучити запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, з Державного реєстру Іпотек та з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 05 листопада 2020 року в позові АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк» про визнання договору іпотеки припиненим та зобов`язання зняти обтяження з майна задоволено.
Визнано припиненим договір іпотеки ВЕР № 905634-905637 від 17 липня 2007 року, який укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк»).
Знято заборону відчуження нерухомого майна ОСОБА_1 , а саме будинковолодіння з належними до нього будівлями та спорудами, яке розташоване на АДРЕСА_1 , шляхом вилучення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 5318565, з Державного реєстру Іпотек за реєстраційним номером обтяження 5318578, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером запису про іпотеку № 3247728 (спеціальний розділ).
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що банк скористався своїм правом та достроково стягнув в судовому порядку кредитну заборгованість, у зв`язку з чим змінив строк виконання зобов`язання, оскільки в 2015 році звернувся до суду з відповідним позовом. Забезпечені іпотекою зобов`язання за кредитним договором виконано в повному обсязі, а тому зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від кредитного договору, є припиненими.
У зв`язку із відсутністю заборгованості за основним зобов`язанням, яке забезпечене іпотекою, іпотекодержатель повинен був вчинити дії щодо зняття іпотеки, однак таких дій не вчинив, чим порушив вимоги чинного законодавства і права позивача за зустрічним позовом, як власника цього майна.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 17 березня 2021 року апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк» задоволено частково.
Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 05 листопада 2020 року в частині відмови в первісному позові АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 05 листопада 2020 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк» про визнання зобов`язань за договором іпотеки припиненими змінено, викладено резолютивну частину в наступній редакції:
«Визнати припиненими зобов`язання за договором іпотеки від 17 липня 2007 року, який укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк»».
Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 05 листопада 2020 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк» про зняття заборони відчуження нерухомого майна шляхом вилучення записів з Державного реєстру прав скасовано.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк» про зняття заборони відчуження будинковолодіння та вилучення записів з Державного реєстру прав задоволено частково.
Знято заборону відчуження житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами, які розташовані на АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 .
В позові ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк» про вилучення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, з Державного реєстру Іпотек та з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відмовлено.
В решті рішення залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, щозобов`язання щодо оплати нарахованих позивачем відсотків за неправомірне користування коштами, інфляційних втрат не входять до основного зобов`язання за кредитним договором та є акцесорним, додатковим до основного, та не охоплено зобов`язаннями за договором іпотеки, а тому з вказаних підстав в позові слід відмовити.
Суд першої інстанції правильно в мотивувальній частині судового рішення зазначив про те, що позивач за зустрічним позовом просила визнати припиненим зобов`язання за договором іпотеки та робить висновок про задоволення такої вимоги. Однак в резолютивній частині помилково зазначив про припинення договору іпотеки, а не припинення зобов`язань за цим договором.
Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що зняття заборони відчуження будинковолодіння та вилучення записів з державного реєстру є різними способами захисту та помилково прийшов до висновку про зняття заборони відчуження нерухомого майна шляхом вилучення записів з державного реєстру.
Суд апеляційної інстанції вважав, що такий спосіб захисту, як зняття заборони відчуження нерухомого майна є належним способом захисту та з урахування обставин справи підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду, АТ «Альфа-Банк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Хотинського районного суду Чернівецької області.
19 липня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 05 березня 2019 року у справі № 5017/1987/2012 та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16.
В касаційній скарзі зазначається, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що за договором іпотеки забезпечуються вимоги щодо повернення заборгованості за кредитним договором, відсотків за користування коштами, відсотків за неправомірне користування коштами, неустойки та відшкодування всіх збитків понесених іпотекодержателем внаслідок невиконання умов кредитного договору. Вказаний договір діє до повного виконання позичальником або іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором.
Умовами кредитного договору передбачено сплату відсотків окремо за правомірне користування кредитними коштами та окремо за неправомірне користування кредитними коштами понад встановлені договором строки в порядку частини другої статті 625 ЦК України.
АТ «Альфа-Банк» вправі нараховувати проценти за користування кредитними коштами після направлення вимоги про дострокове погашення заборгованості та постановлення рішення про її стягнення.
Позичальник сплатив суму більшу аніж було визначено рішенням суду від 20 травня 2015 року, однак розміру такої переплати було недостатньо для повного погашення заборгованості за кредитним договором, яке включає відсотки за неправомірне користування кредитними коштами та інфляційні втрати.
Доводи інших учасників справи
У червні 2021 року ОСОБА_1 надіслала відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 17 липня 2007 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 1934. Відповідно до умов вказаного договору банк надав позичальнику кредит в сумі 85 000,00 дол. США з кінцевим терміном повернення не пізніше 16 липня 2027 року (т. 1 а. с. 17-22).
17 липня 2007 між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки. Згідно умов вказаного договору було забезпечено вимоги за кредитним договором від 17 липня 2007 року № 1934. ОСОБА_1 передала в іпотеку будинковолодіння з належними до нього будівлями та спорудами, яке розташоване на АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 23-25).
Приватним нотаріусом накладено заборону відчуження зазначеного в договорі нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , до припинення чи розірвання договору. Дані відомості внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру Іпотек, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1 а. с. 85, 86).
17 грудня 2012 між ПАТ «Альфа-Банк» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» був укладений договір відступлення права вимоги, відповідно до якого ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступило ПАТ «Альфа-Банк» права вимоги до договорів, які укладені між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та фізичними особами. Зокрема, відбулося відступлення права вимоги за договором про іпотечний кредит від 17 липня 2007 року № 1934 (т. 1 а. с. 5-15).
Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівців від 20 травня 2015 року у справі № 727/1855/15-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» борг станом на 19 січня 2015 року за кредитним договором від 17 липня 2007 року № 1934 в розмірі 916 040,25 грн, який складається з боргу за кредитом в сумі 855 244,25 грн, боргу за відсотками в сумі 50 272,40 грн, боргу за комісією в сумі 7 126,92 грн, боргу по пені в сумі 3 396,61 грн (т. 1 а. с. 61, 62).
Постановою старшого державного виконавця Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області від 03 травня 2017 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 25 березня 2016 року № 727/1855/15-ц у зв`язку з фактичним повним виконанням зобов`язань згідно виконавчого документа (т. 1 а. с. 63).
27 лютого 2020 ОСОБА_1 звернулася до АТ «Альфа-Банк» з вимогою про звернення до державного реєстратора та вчинення всіх необхідних та передбачених законом дій для припинення обтяження майнових прав ОСОБА_1 на будинковолодіння з належними до нього будівлями та спорудами, яке розташоване на АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 94, 95).
Листом від 15 липня 2020 року № 51376 Перший відділ державної виконавчої служби у місті Чернівці повідомив, що згідно інформації, яка міститься в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, кошти в розмірі 916 040,00 грн були сплачені стягувачу 05 червня 2016 року, а тому виконавче провадження було закінчено у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду (т. 1 а. с. 236-239).
З наявного в матеріалах справи розрахунку погашення боргу за рішенням суду від 20 травня 2015 року відомо, що боржник здійснив шість платежів на загальну суму 1 164 024,23 грн (т. 1 а. с. 64).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;