Постанова
Іменем України
22 липня 2022 року
м. Київ
справа № 161/1140/20
провадження № 61-8878 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача- ОСОБА_2 ;
відповідач - ОСОБА_3 ;
представник відповідача- ОСОБА_4 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 лютого 2021 року у складі судді Пушкарчук В. П. та постанову Волинського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року у складі суддів: Федонюк С. Ю., Матвійчука Л. В., Осіпуки В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що 22 листопада 2003 року між ним та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, який рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 листопада 2019 року розірвано. За час шлюбу за спільні кошти подружжя було придбано житловий будинок загальною площею 112 кв. м, житловою площею 55,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично розташований на земельній ділянці площею, 0209 га, кадастровий номер 0722881800:03:001:5861. Вказував, що дане нерухоме майно є спільним майном подружжя та підлягає поділу в рівних частках.
Ураховуючи викладене, позивач просив суд визнати за собою право власності на 1/2 частину спірного будинковолодіння та земельної ділянки, а також стягнути з ОСОБА_3 на його користь понесені ним судові витрати.
У лютому 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що окрім спірного будинковолодіння, нею та ОСОБА_1 під час зареєстрованого шлюбу було придбано за спільні кошти два транспортні засоби, а саме: автомобіль Renault Megane Scenic, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2005 року випуску ,придбаний 29 січня 2019 року, та автомобіль Ford Sierra, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Зазначила, що транспортний засібRenault Megane Scenic, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є спільним майном подружжя та підлягає поділу між сторонами.
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь 79 273 грн 50 коп. компенсації за 1/2 частку двох транспортних засобів, а саме: Renault Megane Scenic, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2005 року випуску, та Ford Sierra, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1989 року випуску, та понесені нею судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 112 кв. м, житловою площею 55,7 кв. м, що за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0, 0209 га, кадастровий номер 0722881800:03:001:5861. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку транспортного засобу марки Renault Megane Scenic, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2005 року випуску. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивована тим, що спірний житловий будинок і земельна ділянка, на якій він розташований, як і автомобілі, набуті сторонами за час шлюбу і підлягають поділу в рівних частках.
Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 лютого 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію за 1/2 частку автомобіля марки Renault Megane Scenic, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2005 року випуску у розмірі 65 333 грн. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку автомобіля марки Ford Sierra, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1989 року випуску. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію за 1/2 частку автомобіля марки Ford Sierra, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1989 року випуску у розмірі 13 265 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки вищевказані транспортні засоби є річчю неподільною, з урахуванням того, що такі після розірвання шлюбу залишалися у власності ОСОБА_1 суд вважає, що з останнього на користь ОСОБА_3 слід стягнути компенсацію вартості вказаного майна в розмірі 79 273 грн 5 коп., тобто 65 333 грн. компенсації за 1/2 належної їй частки автомобіля маркиRenault Megane Scenic та 13 265 грн. компенсації за 1/2 належної їй частки автомобіля, марки Ford Sierra.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 лютого 2021 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що належними та допустимими доказами ОСОБА_3 не доведено факт придбання нею спірного будинку за її особисті кошти. Таким чином, презумпцію спільності майна подружжя нею не спростовано, що є її процесуальним обов`язком. Відсутні докази того, що ОСОБА_3 при придбанні спірної нерухомості та всіх будівельних матеріалів використовувались її особисті кошти, які належали їй до укладення шлюбу. Разом з тим, доводи ОСОБА_3 про те, що будинок був збудований за її особисті кошти та за належні їй особисто будівельні матеріали, що були подаровані їй родичами, не можуть бути взяті до уваги, оскільки такі обставини нею не доведені належними та допустимими доказами, з огляду на те що факт передачі коштів родичем одного із членів сім`ї на купівлю спільного майна в інтересах сім`ї не може свідчити про те, що ці кошти передано на особисті потреби лише комусь одному конкретному з подружжя та вони є його особистим майном. Отже, посилання на те, що будівельні матеріали та кошти для будівництва будинку були особистим майном батьків відповідачки, також не може свідчити про те, що вони є особистим майном самої ОСОБА_3 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2021 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, просила суд скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та постановити нове судове рішення, яким у визнанні права власності ОСОБА_5 відмовити.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс13, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-1109цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2641цс15, від 07 вересня 2016 року у справі № 6-801цс16, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 161/1140/20 із Луцького міськрайонного суду Волинської області.
У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що, на думку позивача, судами попередніх інстанцій було неправильно досліджено докази надані позивачем та відповідачем, що призвело до хибного висновку про можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а саме: визнання права власності за ним на 1/2 частину спірного житлового будинку. Зазначала, що земельну ділянку, на якій було збудовано спірний будинок вона набула на підставі договору дарування.
Таким чином, є підстави вважати, що право власності на 1/2 частину житлового будинку не є спільною сумісною власністю подружжя, унаслідок чого його поділ і визнання права власності за ОСОБА_1 неможливий. ОСОБА_1 не надавав суду жодного доказу, що майно, яке належить відповідачу, було придбано за спільні кошти або внаслідок спільної праці подружжя.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 - подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.