Постанова
Іменем України
27 липня 2022 року
м. Київ
справа № 766/16332/20
провадження № 61-603св22
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
третя особа - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Нестерович Ольга Іллівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Базіль Л. В., Бездрабко В. О., Приходько Л. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу (далі - МНО) Нестерович О. І., про визнання договорів купівлі-продажу нерухомого та рухомого майна недійсними та скасування записів про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, посилаючись на те, що йому на праві приватної власності належало нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення площею 107,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ; машиномісце № НОМЕР_1 площею 16,7 кв. м у підземному паркінгу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ; житловий будинок загальною площею 229 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 ; нежилі приміщення площею 171,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 ; магазин промислових товарів площею 68,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_5 ; магазин промислових товарів площею110,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_6 . 23 вересня 2020 року він дізнався про те, що 10 та 11 вересня 2020 року приватний нотаріус Херсонського МНО Нестерович О. І. оформила договори купівлі-продажу вищезгаданого нерухомого майна на ім`я його батька ОСОБА_2 . Стороною цих договорів від його імені як продавця виступав ОСОБА_3 , який діяв на підставі виданої ОСОБА_2 довіреності від 09 вересня 2020 року, посвідченої приватним нотаріусом Херсонського МНО Воєводіною І. М. При цьому під час видачі довіреності від 09 вересня 2020 року ОСОБА_2 також діяв на підставі довіреності від 07 червня 2013 року, виданої ним на його ім`я та посвідченої нотаріусом Федеральної землі Баварія, м.Мюнхен, Д.Уве Тітген Л.Вольфганг Отт. Вважає, що дії, вчинені ОСОБА_2 , прямо заборонені статтею 238 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки, не повідомивши його як довірителя про вчинення передоручення на ім`я ОСОБА_3 , батько мав на меті набути у власність спірне майно, тобто переслідував особисті інтереси, чим порушив його права. ОСОБА_3 були відомі наміри ОСОБА_2 щодо заволодіння в такий спосіб майном сина, а тому, вчиняючи від його (позивача) імені договори купівлі-продажусеми об`єктів нерухомості без отримання грошових коштів за відчужене майно і передання їх власнику, ОСОБА_3 діяв не в інтересах особи, яку він представляє, а в інтересах ОСОБА_2 . Таким чином, згадане майно вибуло з його власності без його відома та згоди шляхом зловмисної домовленості ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Нестерович О. І. Крім того, в договорах купівлі-продажу вказана значно занижену вартість нерухомого майна. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: визнати недійсним договір купівлі-продажу магазину промислових товарів, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , укладений 10 вересня 2020 року між ОСОБА_3 , який діяв від його ( ОСОБА_1 ) імені, та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського МНО Нестерович О. І., зареєстрований в реєстрі за № 769; скасувати запис від 10 вересня 2020 року № 2165101365101 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на магазин промислових товарів, розташований за адресою: АДРЕСА_6 , здійснену приватним нотаріусом Нестерович О. І.; визнати недійсним договір купівлі-продажу машиномісця № НОМЕР_1 в підземному паркінгу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 10 вересня 2020 року між ОСОБА_3 , який діяв від його ( ОСОБА_1 ) імені, та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського МНО Нестерович О. І., зареєстрований в реєстрі за № 765; скасувати запис від 10 вересня 2020 року № 2164696865101 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на машиномісце № НОМЕР_1 в підземному паркінгу, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , здійснену приватним нотаріусом Нестерович О. І.; визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення площею 107,9 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 10 вересня 2020 року між ОСОБА_3 , який діяв від його ( ОСОБА_1 ) імені, та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського МНО Нестерович О. І., зареєстрований в реєстрі за № 763; скасувати запис від 10 вересня 2020 року № 2164653365101 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нежиле приміщення площею 107,9 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , здійснену приватним нотаріусом Нестерович О. І.; визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку загальною площею 229 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , укладений 10 вересня 2020 року між ОСОБА_3 , який діяв від його ( ОСОБА_1 ) імені, та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського МНО Нестерович О. І., зареєстрований в реєстрі за № 759; скасувати запис від 10 вересня 2020 року № 2164612665101 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок загальною площею 229 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , здійснену приватним нотаріусом Нестерович О. І.; визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень площею 171,1 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_4 , укладений 10 вересня 2020 року між ОСОБА_3 , який діяв від його ( ОСОБА_1 ) імені, та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського МНО Нестеревич О. І., зареєстрований в реєстрі за № 761; скасувати запис від 10 вересня 2020 року № 2164612665101 про державну реєстрацію права власності на нежилі приміщення площею 171,1 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , здійснену приватним нотаріусом Нестерович О. І.; визнати недійсним договір купівлі-продажу магазину промислових товарів, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , укладений 10 вересня 2020 року між ОСОБА_3 , який діяв від його ( ОСОБА_1 ) імені, та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Нестерович О. І., зареєстрований в реєстрі за № 767; скасувати запис від 10 вересня 2020 року № 403263165101 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на магазин промислових товарів, розташований за адресою: АДРЕСА_5 , здійснену приватним нотаріусом Нестерович О. І.
У листопаді 2020 рокуОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, в якій додатково просив: визнати недійсним договір купівлі-продажу № 6547/20/009469 автомобіля «AUDI A4» коричневого кольору, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , укладений 16 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Преміум авто люкс» (далі - ТОВ «Преміум авто люкс») та ОСОБА_4 ; повернути у його власність в порядку реституції зазначений автомобіль. В обґрунтування збільшених вимог ОСОБА_1 посилався на те, що, крім зазначеного в позовній заяві нерухомого майна, яке було відчужене 10 вересня 2020 року, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 спромоглися реалізувати належний йому транспортний засіб. Так, 02 жовтня 2020 року з відповіді Територіального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ (далі - ТСЦ МВС) № 6541, наданої на адвокатський запит, йому стало відомо, що на підставі договору купівлі-продажу від 16 вересня 2020 року спірний автомобіль було перереєстровано на нового власника. Ознайомившись зі змістом згаданого договору, він з`ясував, що 16 вересня 2020 року ТОВ «Преміум авто люкс», діючи як продавець на підставі укладеного з власником транспортного засобу Договору комісії № 6547/20/009469, продало ОСОБА_4 автомобіль «AUDI A4», номерний знак НОМЕР_3 , за 245 000 грн. Вказаний договір комісії без його відома та згоди було вчинено відповідачем ОСОБА_3 , який діяв від його імені на підставі довіреності від 09 вересня 2020 року, виданої ОСОБА_2 як первинним представником в порядку передоручення, яке, у свою чергу, також проведене без його повідомлення. За договором купівлі-продажу ОСОБА_3 відчужив транспортний засіб проти його волі, за значно заниженою ціною та без передання йому грошових коштів за продане майно. Вважає, що вчинення представником правочину не в інтересах довірителя, а у своїх власних, є підставою для визнання такого правочину недійсним. ОСОБА_2 мав на меті заволодіти його автомобілем, тобто переслідував особисті цілі, чим позбавив його права власності на майно. При цьому в оригінальному тексті (на німецькій мові) виданої ним на ім`я батька довіреності зазначено, що «уповноважений представник з усіма затвердженими повноваженнями, що вже діють для мене, і надаю йому право вести всі мої особисті та майнові справи з уповноваженням виконувати для мене всі юридичні дії, в яких довіреність є юридично допустимою». Однак відповідач ОСОБА_2 надав нотаріусу недостовірний переклад довіреності, в тексті якого замість слів «за мене», вказано «для мене», чим фактично було надано представнику право діяти за довірителя, а не на його користь.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 10 грудня 2020 року прийнято до спільного розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог та залучено ОСОБА_4 до участі у справі як співвідповідача.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 27 травня 2021 року у складі судді Кузьміної О. І., з урахуванням ухвали цього суду від 01 червня 2021 року про виправлення описки, позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу магазину промислових товарів, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , укладений 10 вересня 2020 року між ОСОБА_3 , діючим від імені ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського МНО Нестерович О. І., зареєстрований в реєстрі за № 769. Скасовано запис від 10 вересня 2020 року № 2165101365101 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на магазин промислових товарів, розташований за адресою: АДРЕСА_6 , здійснену приватним нотаріусом Нестерович О. І. Зобов`язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 магазин промислових товарів, розташований за адресою: АДРЕСА_6 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу машиномісця № НОМЕР_1 в підземному паркінгу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 10 вересня 2020 року між ОСОБА_3 , діючим від імені ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського МНО Нестерович О. І., зареєстрований в реєстрі за № 765. Скасовано запис від 10 вересня 2020 року № 2164696865101 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на машиномісце № НОМЕР_1 в підземному паркінгу, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , здійснену приватним нотаріусом Нестерович О. І. Зобов`язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 машиномісце № 5 в підземному паркінгу, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення площею 107,9 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 10 вересня 2020 року між ОСОБА_3 , діючим від імені ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського МНО Нестерович О. І., зареєстрований в реєстрі за № 763. Скасовано запис від 10 вересня 2020 року № 2164653365101 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нежиле приміщення площею 107,9 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , здійснену приватним нотаріусом Нестерович О. І. Зобов`язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 нежиле приміщення площею 107,9 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку загальною площею 229 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , укладений 10 вересня 2020 року між ОСОБА_3 , діючим від імені ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського МНО Нестерович О. І., зареєстрований в реєстрі за № 759. Скасовано запис від 10 вересня 2020 року № 2164612665101 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок загальною площею 229 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , здійснену приватним нотаріусом Нестерович О. І. Зобов`язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 житловий будинок загальною площею 229 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_3 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень площею 171,1 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_4 , укладений 10 вересня 2020 року між ОСОБА_3 , діючим від імені ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського МНО Нестеревич О. І., зареєстрований в реєстрі за № 761. Скасовано запис від 10 вересня 2020 року № 446454365101 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нежилі приміщення площею 171,1 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , здійснену приватним нотаріусом Нестерович О. І. Зобов`язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 нежилі приміщення площею 171,7 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_4 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу магазину промислових товарів, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , укладений 10 вересня 2020 року між ОСОБА_3 , діючим від імені ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського МНО Нестерович О. І., зареєстрований в реєстрі за № 767. Скасовано запис від 10 вересня 2020 року № 403263165101 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на магазин промислових товарів, розташований за адресою: АДРЕСА_5 , здійснену приватним нотаріусом Нестерович О. І. Зобов`язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 магазин промислових товарів, розташований за адресою: АДРЕСА_5 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу № 6547/20/009469 автомобіля «AUDI A4» коричневого кольору, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , укладений 16 вересня 2020 року між ТОВ «Преміум авто люкс» та ОСОБА_4 . Зобов`язано ОСОБА_4 повернути ОСОБА_1 автомобіль «AUDI A4» коричневого кольору, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що вчиняючи передоручення на ім`я ОСОБА_3 та не повідомивши про це довірителя, ОСОБА_2 мав на меті набути у власність належне його сину нерухоме і рухоме майно, тобто переслідував особисті інтереси, чим порушив права позивача. ОСОБА_3 були відомі наміри ОСОБА_2 щодо заволодіння в такий спосіб спірним майном. Тому, вчиняючи від його (позивача) імені договори купівлі-продажу, ОСОБА_3 діяв не в інтересах особи, яку він представляє, а в інтересах ОСОБА_2 . Посилання сторони відповідачів на наявність в матеріалах справи адресованого позивачу поштового конверта з повідомленням про вчинене передоручення суд не взяв до уваги з огляду на те, що на конверті відсутній відбиток поштового штемпеля, а також немає доказів направлення та отримання ОСОБА_1 згаданого повідомлення. Крім того, відповідачі уклали спірні правочини наступного дня після оформлення довіреності на ім`я ОСОБА_3 , чим фізично позбавили позивача можливості скасувати цю довіреність. В судовому засіданні приватний нотаріус Нестерович О. І. зазначила, що ОСОБА_2 не хотів, щоб його син був присутній під час вчинення правочинів. Представник відповідачів ствердила, що ОСОБА_3 не передавалися грошові кошти за договорами купівлі-продажу. Таким чином, у контексті встановлених обставин цієї справи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договорів купівлі-продажу нерухомого та рухомого майна недійсними та скасування записів про державну реєстрацію прав на нерухоме майно підлягають задоволенню.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Ковальчук І. М. задоволено. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 27 травня 2021 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що для задоволення позовних вимог за статтею 232 ЦК України необхідно на підставі певних доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість з другою стороною і діє при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє. Таким чином, має бути доведена і домовленість з боку іншої сторони правочину. В основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин всупереч волі та інтересам довірителя, та бажав (або свідомо допускав) настання негативних наслідків для довірителя. Разом з тим матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження зловмисної домовленості між ОСОБА_3 , який від імені позивача відчужував його майно, та покупцем цього майна ОСОБА_2 . Апеляційний суд не взяв до уваги твердження позивача про те, що його батько ОСОБА_2 незаконно використав довіреність від 07 червня 2013 року, тобто через сім років, оскільки зі змісту довіреності вбачається, що вона є безстроковою, факт її чинності на момент вчинення передоручення та оспорюваних правочинів позивачем не спростовано. Фактично ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 право на розпорядження усіма його особистими та пов`язаними з його майном справами з дозволом розпоряджатися за нього у всіх правочинах, представництво в яких передбачено законом, з правом передоручення таких повноважень. Тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_3 діяв всупереч волі та інтересам довірителя ОСОБА_1 , а також - щодо наявності зловмисної домовленості ОСОБА_3 з ОСОБА_2 . У зазначеній довіреності відсутні обмеження щодо повноважень чи обов`язок представника погоджувати будь-які дії з позивачем. У ОСОБА_2 , як і у ОСОБА_3 був відсутній обов`язок погоджувати з позивачем укладення спірних договорів та погоджувати ціну продажу його майна, а отже, представник діяв у межах своїх повноважень. Позивачем не доведено відсутність його волевиявлення на вчинення спірних договорів як головного елемента правомірності правочину, а відтак - і порушення його прав внаслідок укладення договорів з відчуження належного йому майна. При цьому суд першої інстанції залишив поза увагою те, що на час подання ОСОБА_1 позову Закон України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) не передбачав такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію прав. Крім того, в порушення приписів статті 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) щодо розгляду судом справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених нею вимог місцевий суд зобов`язав ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 нерухоме майно, хоча таких вимог позивач не заявляв і таке зобов`язання не є реституцією, оскільки стосується лише однієї сторони правочину.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У січні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Херсонського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 27 травня 2021 року залишити в силі.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник вказав, що апеляційний суд не врахував правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 16 травня 2019 року у справі № 401/2995/16, від 25 вересня 2019 року у справі № 727/3501/16-ц, від 19 січня 2021 року у справі № 910/12791/19, від 19 травня 2021 року у справі № 642/7417/18, від 03 червня 2021 року у справі № 202/5175/16-ц, від 25 вересня 2021 року у справі № 727/3501/16-ц, від 10 листопада 2021 року у справі № 757/50762/18-ц, від 19 листопада 2021 року у справі № 710/475/20-ц, від 20 грудня 2021 року у справі № 528/338/20, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01 грудня 2021 року у справі № 908/3467/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). При вирішенні спору апеляційний суд безпідставно застосував положення статті 232 ЦК України, оскільки в позовній заяві правовою підставою позову він зазначив статті 238 та 240 цього Кодексу. Не повідомивши його як довірителя про вчинення передоручення на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_2 мав на меті набути у власність спірне майно, тобто переслідував особисті інтереси, чим порушив його права. ОСОБА_3 були відомі наміри ОСОБА_2 щодо заволодіння в такий спосіб майном, а тому, вчиняючи від його (позивача) імені договори купівлі-продажу без отримання грошових коштів за відчужене майно і передання їх власнику, ОСОБА_3 діяв не в інтересах особи, яку він представляє, а в інтересах ОСОБА_2 . В суді першої інстанції він заявляв про необхідність застосування реституції. Крім того, за змістом статті 216 ЦК України суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Також ОСОБА_1 зазначив, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статей 238, 240, 1003, 1004 ЦК України у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). В ухваленні оскаржуваного судового рішення брали участь судді, яким було заявлено відвід. Суд не дослідив зібрані у справі докази і необґрунтовано відхилив клопотання щодо дослідження вказаних доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 2 частини першої, пункти 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 01 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Херсонського міського суду Херсонської області.
10 лютого 2022 року справа № 766/16332/20 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2 частини першої, пунктами 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 367, частини першої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідає.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належало таке майно:
- нежиле приміщення площею 107,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ;
- машиномісце № НОМЕР_1 площею 16,7 кв. м у підземному паркінгу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ;
- житловий будинок загальною площею 229 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 ;
- нежилі приміщення площею 171,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 ;
- магазин промислових товарів площею 68,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_5 ;
- магазин промислових товарів площею110,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_6 ;
- автомобіль «AUDI A4» коричневого кольору, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 .
Зі змісту безстрокової довіреності від 07 червня 2013 року, посвідченої нотаріусом Федеральної землі Баварія, м. Мюнхен, Д.Уве Тітген Л.Вольфганг Отт № 1326/2013, із завіреним перекладом з німецької на українську мову, з проставленням Апостиля Федеративної Республіки Німеччини, випливає (дослівно): «Я, ОСОБА_5 , призначаю цим документом свого батька ОСОБА_6 генеральним уповноваженим, дозволяючи йому все, що він вже зробив від мого імені та уповноважую його розпоряджатися усіма моїми особистими та пов`язаними з моїм майном справами з дозволом розпоряджатися за мене у всіх правочинах, представництво в яких передбачено законом. Уповноважений має право передавати дані повноваження частково чи повністю третій особі. Уповноважений звільнений від обмежень статтею 181 Цивільного кодексу. Дане доручення не втрачає свою силу у випадку моєї смерті. Мені вказали на те, що Довіреність діє до того часу, допоки Довірена особа має в руках екземпляр даного документа».
Діючи на підставі вищевказаної довіреності, 09 вересня 2020 року ОСОБА_2 в порядку передоручення уповноважив ОСОБА_3 бути генеральним уповноваженим, дозволяючи йому все, що він вже зробив від імені ОСОБА_7 , розпоряджатися усіма особистими ОСОБА_7 та пов`язаними з належними ОСОБА_8 майном справами, з дозволом розпоряджатися за нього у всіх правочинах, представництво в яких передбачено за законом, про що свідчить довіреність від 09 вересня 2020 року, посвідчена приватним нотаріусом Херсонського МНО Воєводиною І. М. та зареєстрована в реєстрі за № 1131.
Матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 про вчинення передоручення повноважень за довіреністю від 09 вересня 2020 року на ім`я ОСОБА_3
10 вересня 2020 року ОСОБА_3 , діючи від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 09 вересня 2020 року, уклав з ОСОБА_2 договори купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчені приватним нотаріусом Херсонського МНО Нестерович О. І., а саме:
- нежилого приміщення площею 107,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ;
- машиномісця № НОМЕР_1 площею 16,7 кв. м у підземному паркінгу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ;
- житлового будинку загальною площею 229 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 ;
- нежилих приміщень площею 171,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 ;
- магазину промислових товарів площею 68,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_5 ;
- магазиу промислових товарів площею110,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_6 .
Цього ж дня, 10 вересня 2020 року, відомості про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на вищезгадане нерухоме майно були внесені приватним нотаріусом Херсонського МНО Нестерович О. І. до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
16 вересня 2020 року між ТОВ «Преміум авто люкс» (Комісіонер) та ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 09 вересня 2020 року (Комітент), було укладено договір комісії №6547/20/009469, за яким комісіонер зобов`язався за дорученням Комітента за плату вчинити від свого імені, але за рахунок Комітента, правочин з продажу належного ОСОБА_1 транспортного засобу - автомобіля «AUDI A4» коричневого кольору, номер кузова НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , за ціною 245 000 грн.
Цього ж дня, 16 вересня 2020 року, між ТОВ «Преміум авто люкс», яке діяло на підставі вищезгаданого договору комісії №6547/20/009469, та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу, за яким ОСОБА_4 придбав автомобіль «AUDI A4» коричневого кольору, номер кузова НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , за 245 000 грн.
За оспорюваними правочинами ОСОБА_1 не отримував грошові кошти.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.
У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).
Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.