Постанова
Іменем України
20 липня 2022 року
м. Київ
справа № 442/2640/20
провадження № 61-16128св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач)
суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Обслуговуючий кооператив «Правоохоронник»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
треті особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - реєстратор Солонської сільської ради Дрогобицького району,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , на постанову Львівського апеляційного суду від 16 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Шеремети Н. О., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року Обслуговуючий кооператив «Правоохоронник» (далі - ОК «Правоохоронник») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - реєстратор Солонської сільської ради Дрогобицького району, про витребування нерухомого майна.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОК «Правоохоронник» у відповідності до декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, від 02 червня 2017 року за № ДО-2-8410/ф та Сертифіката серії ЛВ № 162190701184 від 12 березня 2019 року закінчив будівництво багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 . 27 березня 2020 року головою ОК «Правоохоронник» отримано інформацію про те, що ОСОБА_2 , який на сьогодні є асоційованим членом ОК «Правоохоронник», ймовірно, є власником квартири АДРЕСА_2 вказаної новобудови. Ця інформація отримана у процесі здійснення слідчих дій працівниками поліції Дрогобицького відділу поліції, які прибули до багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 , за викликом ОК «Правоохоронник» за фактом незаконного проникнення ОСОБА_2 у вказану квартиру, яка належить позивачу, самовільної заміни у вхідних дверях цієї квартири замка та крадіжки із квартири двохфункційного котла опалення та комплекту батарей опалення. Оскільки за ОСОБА_2 не закріплено жодної квартири, він не сплачував жодних пайових внесків, а позивач не видавав йому жодних документів для реєстрації права власності, виникла необхідність перевірити отриману інформацію.
Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на вказану квартиру 19 березня 2020 року зареєстровано за ОСОБА_2 , а 24 березня 2020 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири продав її ОСОБА_1 . Зазначені незаконні дії призвели до того, що позивач втратив законне право на користування та розпорядження об`єктом нерухомого майна.
Враховуючи викладене, ОК «Правоохоронник» просив суд витребувати квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 56,2 кв. м, у добросовісного набувача ОСОБА_1 , повернути у власність ОК «Правоохоронник» та відновити квартиру до становища, яке існувало до порушення прав, шляхом скасування її державної реєстрації.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_2 реєстратору для проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру представлено документи, визначені чинним законодавством, а саме: довідку ОК «Правоохоронник» від 10 січня 2020 року № 64 про членство ОСОБА_2 в кооперативі та внесення ним пайового внеску в повному обсязі; технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно.
Враховуючи те, що відповідальність за достовірність даних, які містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, суд презюмує правомірність дій реєстратора та проведеної ним реєстрації на підставі наданих йому документів. Дії реєстратора не оскаржено.
Враховуючи вищенаведене, суд вважав, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності реєстрації спірного майна, які б були справедливими та співмірними із втручанням у право власності відповідача як добросовісного набувача.
Постановою Львівського апеляційного суду від 16 серпня 2021 рокуапеляційну скаргу ОК «Правоохоронник» задоволено.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОК «Правоохоронник» задоволено.
Витребувано нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 56,2 кв. м, у добросовісного набувача ОСОБА_1 та зобов`язано повернути у власність ОК «Правоохоронник».
Скасовано державну реєстрацію квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 56,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта 2060150746106.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОК «Правоохоронник» судовий збір сплачений: за подання позовної заяви у розмірі 6 631,50 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 3 153 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази набуття ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_3 на законних підставах.
Встановивши, що спірна квартира належить ОК «Правоохоронник», яка вибула з володіння останнього не з його волі, апеляційний суд прийшов до висновку про обґрунтованість позову про витребування цього нерухомого майна від останнього його набувача. Доводи апелянта підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а відтак, позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та підставними.
Таким чином, вимога про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 56,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта 2060150746106, є також обґрунтованою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2021 року, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , просить скасувати постанову суду апеляційної інстанціїта залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07 грудня 2018 року у справі № 910/7547/17 та у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 641/9904/16-ц (провадження № 61-22378св19), а саме, майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Положеннями статті 388 ЦК України передбачено вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно поза їх волею.
Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Заявник вказує, що твердження позивача про те, що ОСОБА_2 не сплачував пайових внесків, а відтак у позивача відсутні будь-які зобов`язання перед ОСОБА_2 , не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки згідно з протоколом № 4 зборів засновників ОК «Правоохоронник» вирішено прийняти ОСОБА_2 асоційованим членом ОК «Правоохоронник» та передати йому 75 кв. м площі житла за ціною 400 доларів США за один кв. м у новозбудованому будинку АДРЕСА_4 . Вказаний протокол не змінений, не скасований та не оскаржений.
Видача ОК «Правоохоронник» довідки № 64 від 20 травня 2019 року на ім`я ОСОБА_5 не свідчить про фіктивність довідки № 64, виданої 10 січня 2020 року ОСОБА_2 .
Крім того, позивач не оскаржував рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_2 .
При цьому, в суді першої інстанції державний реєстратор пояснила, що разом з заявою про реєстрацію права власності на спірну квартиру ОСОБА_2 надав оригінали усіх необхідних документів, подання яких передбачено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тому були відсутні підстави сумніватись у дійсності поданої ОСОБА_2 довідки від 10 січня 2020 року № 64, виданої ОК «Правоохоронник».
Разом з тим, ОСОБА_1 законним шляхом набув спірне майно, є добросовісним набувачем, отже це майно у нього на підставі статті 388 ЦК України витребувано бути не може, оскільки в діях позивача була наявна воля, як підтверджено наявними у матеріалах справи документами та не спростовано належними і допустимими доказами, на передачу майна іншій особі, у даному випадку - ОСОБА_2 .
Доводи інших учасників справи
У грудні 2021 року ОК «Правоохоронник» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Вказує, що відповідач не навів норм матеріального права, які неправильно застосовано апеляційним судом, або порушено норми процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови суду. Постанови Верховного Суду, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, прийняті у правовідносинах, які не є подібними з правовідносинами у цій справі.
Звертає увагу суду, що в матеріалах справи відсутні докази набуття ОСОБА_2 членства в ОК «Правоохоронник», укладення договору купівлі-продажу спірного майна та сплати пайового внеску у повному обсязі. Такі обставини свідчать про вибуття зазначеної квартири з власності позивача поза його волею.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
У листопаді 2021 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2022 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, від 02 червня 2017 року за № ДО-2-8410/ф та Сертифіката серії ЛВ № 162190701184 від 12 березня 2019 року ОК «Правоохоронник» закінчив будівництво багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 .
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна квартира АДРЕСА_3 , належить ОСОБА_1 . Підставою набуття права власності є договір купівлі-продажу квартири від 24 березня 2020 року. Попередній власник квартири (продавець) - ОСОБА_2 . Підставою виникнення права власності в останнього: довідка про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі, видана 10 січня 2020 року ОК «Правоохоронник».
Відповідно до протоколу № 4 зборів засновників ОК «Правоохоронник» від 25 лютого 2016 року ОСОБА_2 передано 75 кв. м житла у новозбудованому будинку на АДРЕСА_5 (а. с. 37).
За змістом довідки ОК «Правоохоронник» від 10 січня 2020 року № 64 на виконання протоколу № 4 від 25 лютого 2016 року асоційованому члену ОК «Правоохоронник» ОСОБА_2 передано квартиру АДРЕСА_3 (попередня будівельна адреса АДРЕСА_5 ). ОК «Правоохоронник» не має до ОСОБА_2 будь-яких претензій фінансового характеру і дає свою згоду на реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_3 (а. с. 36).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права