Постанова
Іменем України
06 липня 2022 року
м. Київ
справа № 306/1434/17
провадження № 61-9398св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Ем Ем Сі Україна»,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 20 грудня 2019 року, додаткове рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 05 березня 2020 року в складі судді Уліганинця П. І. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року в складі колегії суддів: Джуги С. Д., Кондора Р. Ю., Бисаги Т. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ем Ем Сі Україна» (далі - ТОВ «Ем Ем Сі Україна»), третя особа - ОСОБА_2 , в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь вартість знищеного пожежею автомобіля у розмірі 859 000,00 грн та понесені судові витрати.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 відповідно до укладеного договору 17 січня 2017 року придбано у ТОВ «Закарпат-Авто» автомобіль марки MITSUBISHI модель Outlander, комплектації Intense, 2016 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , вартістю 859 000 грн. Цей автомобіль був зареєстрований на праві власності за позивачем та йому присвоєно реєстраційний номер НОМЕР_2 . За пунктом 7.1. вищезгаданого договору гарантійний строк якості автомобіля складає 36 місяців 17 лютого 2017 року о 03-15 год внаслідок пожежі за місцем зберігання автомобіля на вул. Сонячній у с. Поляна, Свалявського району, транспортний засіб згорів і відновленню не підлягає.
Також даною пожежею було частково пошкоджено автомобіль іноземної реєстрації марки MITSUBISHI модель Pajero, який перебував у користуванні третьої особи - ОСОБА_2 . Відповідно до повідомлення продавця, автомобіль позивача пройшов передпродажну підготовку згідно стандартів та вимог виробника, про що було зроблено запис у сервісній книжці і під час продажу жодного недоліку не виявлено. Постановою про закриття кримінального провадження від 08 травня 2017 року та висновком експерта Львівського НДЕКЦ встановлено відсутність впливу третіх осіб на завдання шкоди власникові автомобіля, який згорів і те, що найбільш ймовірною причиною виникнення пожежі у автомобілі були теплові прояви електричної енергії, внаслідок аварійної роботи електромережі автомобіля. У зв`язку із цим позивач вважає, що наведені обставини підтверджують факт придбання нею товару неналежної якості, що дає їй право на відшкодування завданої шкоди. Оскільки відповідач є офіційним дистриб`ютором автомобілів марки MITSUBISHI в Україні, а тому відповідно до Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» саме ТОВ «Ем Ем Сі Україна» має нестивідповідальність за заподіяну ОСОБА_1 шкоду. Позивач просила стягнути з відповідача 859 000 грн вартості знищеного пожежею автомобіля, а також понесені судові витрати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 20 грудня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Додатковим рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 05 березня 2020 року заяву представника відповідача ТОВ «Ем Ем Сі Україна» Процюка О. О. задоволено частково; стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ем Ем Сі Україна» судові витрати в розмірі 44 784,00 грн, з яких: витрати на залучення експертів та проведення експертизи - 26 784,00 грн та витрати на правничу допомогу - 18 000,00 грн.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 20 грудня 2019 року та додаткове рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 05 березня 2020 року - без змін.
Відмовляючи в задоволенні заявленого позову суд першої інстанції виходив з його безпідставності та недоведеності. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суди виходили із наявності підстав для цього та врахували, що відповідні суми є підтвердженими та обґрунтованими, а тому судом правомірно їх стягнуто з позивача, оскільки відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
31 травня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 20 грудня 2019 року, додаткове рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 05 березня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 20 грудня 2019 року, додаткове рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 05 березня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року, і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та стягнути на користь позивача понесені судові витрати.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 11 червня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 03 квітня 2019 року в справі № 367/937/17, від 26 вересня 2018 року в справі № 490/8831/15-ц, від 11 грудня 2019 року в справі № 275/1052/17, від 13 грудня 2019 року в справі № 904/5002/18, від 10 квітня 2019 року в справі № 360/723/16-ц (щодо вирішення спору по суті), від 20 травня 2020 року в справі № 643/3720/15-ц, від 17 червня 2020 року в справі № 504/2755/16-ц (щодо розподілу судових витрат).
Підставою касаційного оскарження зазначено пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Позиція інших учасників справи
У липні 2021 року представник ТОВ «ЕМ ЕМ СІ Україна» - Процюк О. О. надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказував на необґрунтованість її доводів та законність оскаржуваних судових рішень. Просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно договору № 0036 від 17 січня 2017 року позивачем придбано у ТОВ «Закарпат-Авто» автомобіль марки MITSUBISHI модель Outlander, 2016 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 вартістю 859 000 грн.
За даними Акту про пожежу від 17 лютого 2017 року, складеного комісією Свалявського РВ УДСНС України в Закарпатській області, автомобіль згорів.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як видно із касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 6 Конвенції вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Судами установлено, що обґрунтовуючи заявлений позов, позивач вказувала, що пожежа сталася внаслідок виробничого дефекту автомобіля.
На підтвердження цих обставин позивач посилалася на:
- постанову слідчого СВ Свалявського відділення поліції Мукачівського відділу поліції ГУНП у Закарпатській області від 08 травня 2017 року про закриття кримінального провадження № 12017070150000090 від 17 лютого 2017 року (зареєстрованого за фактом згоряння автомобіля позивача), у якій вказано відсутність впливу третіх осіб на завдання шкоди автомобілю позивача;
- висновок експерта від 31 березня 2017 року № 3/279 Львівського НДЕКЦ МВС України експертизи нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів, де вказано, що в одному з наданих зразків грунту виявлено сліди залишкового нафтопродукту (бітуму);
- висновок по дослідженню пожежі № 15/15/17.02.2017 від 07 березня 2017 року (складений начальником дослідно-випробувальної лабораторії аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС у Закарпатській області), в якому вказано, що горіння ймовірніше виникло в моторному відсіку автомобіля внаслідок теплових проявів електроенергії, що могло призвести до короткого замикання;
- висновок експерта від 26 квітня 2017 року № 2/46Е Львівського НДЕКЦ МВС України пожежно-технічної експертизи, з якого видно, що осередок пожежі автомобіля знаходився в моторному відсіку в районі розташування акумуляторної батареї, а найімовірнішою причиною пожежі є прояви електричної енергії.
За пунктом 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
У статті 15 ЦК України вказано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (стаття 16 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вказано, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Отже, для відшкодування шкоди необхідним є: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вина. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.
Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, обґрунтовано не взяв до уваги надані позивачем докази, оскільки такі не встановлюють і не підтверджують як наявність дефекту купленого нею товару (недоліку автомобіля), так і факту того, що причинами виникнення пожежі (загоряння автомобіля) стали саме недоліки електромережі автомобіля (проводки ланцюга «акумуляторна батарея-стартер-регулятор»).
Постанова про закриття кримінального провадження свідчить про те, що не було виявлено злочину, пов`язаного із заподіянням шкоди майну позивача внаслідок згоряння її автомобіля, однак вона не підтверджує факту наявності виробничого дефекту в автомобілі, а також, що пожежа стала наслідком такого дефекту.
У висновку експерта від 31 березня 2017 року № 3/279 зазначено лише те, що в одному із чотирьох зразків ґрунту виявлено сліди залишкового нафтопродукту (бітуму), однак жодним чином не вказано про причини виникнення пожежі, в тому числі тих, що стосуються дефекту товару (автомобіля), а пожежне сміття взагалі не досліджувалось.
Висновок по дослідженню пожежі № 15/15/17.02.2017 від 07 березня 2017 року підтверджує лише ймовірне місце виникнення пожежі та ймовірну причину її виникнення, без аналізу питання чи був це виробничий дефект автомобіля, і чи саме цей дефект призвів до пожежі.
Висновок експерта № 2/46Е від 26 квітня 2017 року також не містить категоричні та однозначні судження, не визначає наявність чи відсутність виробничого дефекту в автомобілі позивача та можливого причинно-наслідкового зв`язку між його дефектом і знищенням (загорянням) автомобіля. Разом із цим відповідачем на даний висновок надана рецензія від 04 серпня 2017 року, складена рецензентом спеціалістом у галузі судової, пожежно-технічної експертизи ОСОБА_4 (ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива»), в якій вказано, що пожежно-технічні дослідження, за результатами яких складено висновок, проведені неповно та необ`єктивно, без додержання існуючих методів дослідження та вимог посадової Інструкції, що є порушенням принципів, відповідно до повноти та об`єктивності дослідження, визначених у статті 3 Закону України «Про судову експертизу», внаслідок чого були зроблені необґрунтовані висновки.
Ухвалою суду першої інстанції від 24 жовтня 2017 року у справі призначено судову комплексну пожежно-технічну, автотехнічну, транспортно-трасологічну та металознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського НДІСЕ. За наслідками її проведення складено висновок судової транспортно-трасологічної експертизи та автотехнічної експертизи від 26 грудня 2018 року № 21935/17-52/29806/18-52 (далі - висновок КНДІСЕ-1) та висновок за результатами проведення комплексної судової пожежно-технічної електротехнічної та автотехнічної експертизи від 25 лютого 2019 року № 21934/17-46/3891-3893/19/46 (далі - висновок КНДІСЕ-2).
Судами встановлено за наслідками аналізу цих висновків, що вони є різними з тих самих питань.
У висновку КНДІСЕ-1 вказано, що в ході проведення дослідження електромережі автомобіля не виявлено її механічних пошкоджень; дефектів виготовлення заводом-виробником, які б могли сприяти, чи призвели до виникнення пожежі на автомобілі немає; на автомобілі встановлена система електрозахисту, обсяг якої наведено у дослідженні, однак встановити чи спрацювало улаштування електрозахисту при аварійному режимі електроустановки в межах даного дослідження неможливо, з причин повного знищення всіх систем електрозахисту під час пожежі. Експертом вказано, що по залишках електричних дротів та фрагментам систем, механічних пошкоджень не виявлено, в тому числі і слідів короткого замикання; аналізуючи обладнання генератора та його електричну систему зазначено, що система має захист, який не дасть можливості виникнення короткого замикання у разі будь-якої несправності в генераторі, а у разі виникнення короткого замикання у дроті живлення між акумуляторною батареєю та генератором першими, спрацюють запобіжники, які встановлені між акумулятором та генератором і «перегорить» мінусовий дріт генератора (з технічної точки зору).
У висновку КНДІСЕ-2 вказано, що причина виникнення пожежі в автомобілі пов`язана з наявним конструктивним недоліком щодо прийнятого конструктивного рішення із забезпеченням електропостачання споживачів електроенергії системи електрообладнання досліджуваного автомобіля застосованого заводом-виробником, який мав місце у його генераторі (недолік, який був допущений при виробництві даного автомобіля, полягав у встановленні на нього під час збирання комплектуючих неналежної якості, або таких, що вийшли з ладу під час експлуатації автомобіля і відсутності систем, що могли блокувати розвиток такого аварійного процесу). Пожежа у цьому автомобілі перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з вказаним недоліком. Безпосередньо причиною виникнення пожежі у даному автомобілі послужило займання ізоляції силового плюсового проводу, по якому подавалась напруга від генератора до бортової електромережі автомобіля у встановленому осередку пожежі, а саме, у місці виникнення початкового горіння у автомобілі, який знаходиться у лівій частині моторного відсіку, у місці, де плюсовий провід, по якому подавався струм від генератора до бортової електромережі автомобіля, був приєднаний до плюсового виводу акумуляторної батареї, а саме, на поверхні ізоляції зазначеного проводу, безпосередньо у місці поблизу закріплення окінцювальної клеми. Причиною нагріву вказаного місця послужив наявний контакт, що мав порівняно більші значення перехідного опору протіканню електричного струму або окінцюванні силового проводу, що з`єднував згадану клему з плюсовим виводом акумуляторної батареї. Подавання струму на момент протікання згаданого процесу виникло внаслідок виробничого дефекту заводу-виробника, відбувалось від акумуляторної батареї до одної або декількох фазних обмоток генератора, встановленого на автомобілі (у зворотному напрямку) при непрацюючому двигуні внутрішнього згоряння, встановленому на цьому автомобілі, випрямляючого блоку у вказаному генераторі .
Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, надав належну оцінку висновку КНДІСЕ-2 і правильно не взяв його до уваги, оскільки судження, які наведені в ньому є суперечливими відносно дослідницької частини та наявні обґрунтовані сумніви в його правильності та достовірності.
Зокрема, підпункт 2.11 пункт 2 «Рекомендована науково-технічна література та довідкова література, інші інформаційні джерела» цього висновку містить посилання на сайт у мережі Інтернет, а саме, www.zinref.ru/avtomobili/Mitsubishi/000_Mitsubishi_Outlander_X_eugeot_4007_Citroen%20C-Сrosser_(2007)_remont_bez_problem/ з посиланням на згадану модель у дослідницькій частині висновку. З даного інтернет- ресурсу видно, що експертами при складенні висновку було вибрано опис конструкції автомобіля (керівництво з ремонту) марки Mitsubishi, модель Outlander XL 2007 року випуску. Однак, згідно ухвали про призначення експертизи та матеріалів справи автомобіль, що мав бути предметом експертного дослідження іншої моделі (марка - Mitsubishi, модель - Outlander, комплектації Intense, 2016 року випуску. Тобто, при проведенні дослідження і складенні висновку КНДІСЕ-2 було використано опис конструкції автомобіля, який є відмінним від пошкодженого пожежею автомобіля позивача, дані моделі мають різні конструктивні особливості і не можуть порівнюватися, як ідентичні при дослідженні і наданні висновків. Разом із цим, експертами, які складали висновок ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) не ставилось питання про витребування технічної документації щодо моделі пошкодженого автомобіля.