Постанова
Іменем України
16 червня 2022 року
м. Київ
справа № 150/180/20
провадження № 61-4664св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 22 грудня 2020 року в складі судді Цимбалюк Л. П. та постанову Вінницького апеляційного суду від 23 лютого 2021 року в складі колегії суддів: Сала Т. Б., Ковальчука О. В., Шемети Т. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба - ОСОБА_3, після смерті якої залишилося спадкове майно, яке складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,12 га, яка розташована на території Володіївецької сільської ради. Право власності ОСОБА_3 посвідчується державним актом на право приватної власності на землю.
У ОСОБА_3 було двоє дітей: дочка - ОСОБА_4 та син - ОСОБА_5 (батько позивача). Останній помер раніше своєї матері.
На момент смерті баби позивач та його сестра були малолітніми, а тому є спадкоємцями за правом представлення, що прийняли спадщину після смерті баби з часу відкриття спадщини.
ОСОБА_4 в нотаріально посвідченій заяві підтвердила, що в суд з приводу поновлення строку для прийняття спадщини звертатися не буде, фактично в управління спадковим майном не вступала, щодо прийняття ОСОБА_1 спадщини не заперечує. Сестра позивача - ОСОБА_6 також надала заяву, в якій не заперечує, щоб свідоцтво про право на спадщину було видано на його ім`я.
13 березня 2020 року за заявою позивача нотаріусом було заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_3, однак відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки частина спадкового майна - земельна ділянка, належить ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 23 жовтня 2012 року серії ЯО № 551605.
З відповіді відділу у Чернівецькому районі головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області позивач дізнався, що згідно рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 09 березня 2010 року у справі № 2-7/2010 визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, яка належала ОСОБА_3 згідно державного акта на право приватної власності на землю від 30 січня 2001 року серії ВН № 24070883, в порядку спадкування за заповітом. У листі Ямпільського районного суду Вінницької області зазначено, що справа № 2-7/2010 між такими сторонами у суді відсутня.
Шахрайськими діями відповідача, зокрема, використанням ним неіснуючого судового рішення для отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, порушено спадкові права позивача на отримання відповідного майна (земельної ділянки). Оскільки підставою для видачі ОСОБА_2 державного акта на право власності на спірну земельну ділянку було рішення суду, якого не існує, він підлягає визнанню недійсним.
ОСОБА_1 просив суд: визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 23 жовтня 2012 року серії ЯО № 551605, виданий на ім`я ОСОБА_2 на підставі рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 09 березня 2010 року у справі № 2-7/2010 Чернівецькою районною державною адміністрацією у Вінницькій області; скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0524982300:05:002:0028, площею 2,1221 га, розташовану на території Володііївецької сільської ради, Чернівецького району, Вінницької області, за ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 22 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 23 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯО № 551605, виданий 23 жовтня 2012 року на ім`я ОСОБА_2 на підставі рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 09 березня 2010 року у справі № 2-7/2010 Чернівецькою районною державною адміністрацією у Вінницькій області та скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0524982300:05:002:0028, площею 2,1221 га, розташовану на території Володііївецької сільської ради Чернівецького району Вінницької області, за ОСОБА_2 .
Вирішено питання судових витрат.
Рішення судів мотивовані тим, що оскільки підставою для видачі ОСОБА_2 спірного державного акта було рішення суду, якого не існує та відповідний державний акт порушує права позивача на отримання спадкового майна - земельної ділянки, наявні правові та фактичні підстави для визнання цього державного акта недійсним та скасування державної реєстрації права на земельну ділянку, яка незаконно належить відповідачу.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
17 березня 2021 року ОСОБА_2 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 22 грудня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 23 лютого 2021 року.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 22 грудня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 23 лютого 2021 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 листопада 2021 року справу призначено до розгляду.
Ухвалою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 грудня 2021 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою від 14 лютого 2022 року Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернула справу на розгляду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами при розгляді справи не було враховано, що позивач пропустив строк для прийняття спадщини, а тому його права як спадкоємця не порушені відповідачем. Судами не було враховано висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 311/491/17-ц.
Позивач пропустив строк для прийняття спадщини, доказів на продовження строку для прийняття спадщини після смерті баби - ОСОБА_3 ним не надано. Тому права позивача як спадкоємця спірного майна (земельної ділянки) не порушені відповідачем.
Підставою касаційного оскарження зазначено пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
17 травня 2021 року ОСОБА_1 надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказав на законність оскаржуваних рішень та безпідставність доводів касаційної скарги. Просив суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача по батьківській лінії ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим 16 березня 2000 року виконкомом Володіївецької сільської ради, Чернівецького району, Вінницької області.
Після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку, площею 2,12 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Володіївецької сільської ради. Право власності ОСОБА_3 підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ВН № 24070883.
Заповіту ОСОБА_3 не складала.
У ОСОБА_3 було двоє дітей: дочка - ОСОБА_4 та син - ОСОБА_5 .
На день смерті ОСОБА_3 її син ОСОБА_5, помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, повторно виданим 21 квітня 1998 року виконкомом Володіївецької сільської ради, Чернівецького району, Вінницької області.
У ОСОБА_5 було двоє дітей: син - ОСОБА_1 (позивач), ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочка - ОСОБА_6 .
На день смерті ОСОБА_3 позивач був неповнолітнім.
У березні 2020 року ОСОБА_1 як спадкоємець за правом представлення після смерті баби ОСОБА_3, звернувся до Чернівецької державної нотаріальної контори Вінницької області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, а саме, на земельну ділянку, площею 2,1221 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Володіївецької сільської ради, право власності на яку спадкодавця ОСОБА_7 підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ВН № 24070883.
13 березня 2020 року державним нотаріусом Чернівецької державної нотаріальної контори Вінницької області у спадковій справі № 27/2020 винесено постанову про відмову у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постанова мотивована тим, що згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0518954952020, виданого відділом у Чернівецькому районі головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області земельна ділянка кадастровий номер 0524982300:05:002:0028, площею 2,1221 га, розташована на території Володіївецької сільської ради, належить ОСОБА_2 .
У витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку зазначено, що земельна ділянка, кадастровий номер 0524982300:05:002:0028, зареєстрована 23 листопада 2012 року за ОСОБА_2 відділом Держкомзему у Чернівецькому районі.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 16 березня 2020 року № 204244445, земельна ділянка, кадастровий номер 0524982300:05:002:0028, зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 23 жовтня 2012 року серії ЯО № 551605.
У листі відділу у Чернівецькому районі головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 26 березня року № 0-2-0.38-63/120-20 зазначено, що згідно рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 09 березня 2010 року у справі № 2-7/2010 визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, яка належала ОСОБА_3 згідно державного акта на право приватної власності на землю від 30 січня 2001 року серії ВН № 24070883, в порядку спадкування за заповітом.
У листі Ямпільського районного суду Вінницької області від 25 березня 2020 року № 01-08/99/2020 зазначено, що за номером справи "2-7/2010" зареєстрована цивільна справа за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою. Рішення по цій справі ухвалено 24 березня 2010 року; матеріали справи № 2-7/2010 вилучені для знищення документів, невнесених до Національного архівного фонду (рядок № 3761 акту від 05 листопада 2019 року № 2).
Відповідно до технічної документації із землеустрою та копії архівного примірника державного акта на право власності на земельну ділянку, наданої відділом у Чернівецькому районі головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на виконання ухвали Чернівецького районного суду Вінницької області від 18 травня 2020 року про витребування доказів по справі, технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільського господарства, кадастровий номер 0524982300:05:002:0028, розташовану на території Володіївецької сільської ради Чернівецького району Вінницької області, виготовлено на ім`я ОСОБА_2 . В технічній документації є копія рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 09 березня 2010 року у справі № 2-7/2010, відповідно до якого за ОСОБА_2 визнано право власності на вищевказану земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Пелинівка, Чернівецького району, Вінницької області.
Згідно копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), 11 серпня 2020 до Чернівецького ВП Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області звернувся ОСОБА_1 із заявою про те, що невідомою особою використано підроблені правовстановлюючі документи на право власності на земельну ділянку. За цією заявою 12 серпня 2020 року у ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження № 12020025340000005, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України.
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як видно із касаційної скарги, рішення судів, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача ОСОБА_1 по батьківській лінії - ОСОБА_3 .
Після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку, площею 2,12 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Володіївецької сільської ради. Право власності ОСОБА_3 підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ВН № 24070883.
Заповіту ОСОБА_3 не складала.
У ОСОБА_3 було двоє дітей: дочка - ОСОБА_4 та син - ОСОБА_5 .
На день смерті ОСОБА_3 її син ОСОБА_5, помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, повторно виданим 21 квітня 1998 року виконкомом Володіївецької сільської ради, Чернівецького району, Вінницької області.
У ОСОБА_5 було двоє дітей: син - ОСОБА_1 (позивач), ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочка - ОСОБА_6 .
На день смерті ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 (онук спадкодавця) був неповнолітнім.