Постанова
Іменем України
06 липня 2022 року
м. Київ
справа № 761/18552/20
провадження № 61-11840св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя -доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Київська міська рада, Державна казначейська служба України,
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лорбук»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Горошинський Олександр Олександрович, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 лютого 2021 року у складі судді Осаулова А. А. та постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2021 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Нежури В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київської міської ради, Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лорбук» (далі - ТОВ «Лорбук») про відшкодування майнової шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 16 липня 2008 року між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради та ТОВ «Лорбук» був укладений договір купівлі-продажу нежилого приміщення на аукціоні, відповідно до умов якого право власності на нежитлові приміщення з № 1 до № 6 групи приміщень № 96, № 1,2,3 групи приміщень № 97 загальною площею 121,30 кв. м у будинку АДРЕСА_1 перейшло до ТОВ «Лорбук»
В подальшому, відповідно до договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2008 року ТОВ «Лорбук» продало вказані нежитлові приміщення ОСОБА_1 . Вартість приміщень за договором становила 1 152 180,00 грн.
Після отримання приміщення позивачем у власність були проведенні ремонтні роботи за її кошти.
Між тим, рішенням Господарського суду міста Києва від 20 травня 2010 року у справі № 16/621 позов Всеукраїнської громадської організації Товариство «Знання» України (далі - ВГОТ «Знання») до Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради; ТОВ «Лорбук», третя особа : Шевченківська районна у м. Києві рада, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, задоволено, визнано недійсним аукціон з продажу нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 ), з № 1 по № 6 групи приміщень № 96, №№ 1, 2, 3 групи приміщень № 97 загальною площею 121,30 кв.м, оформлений протоколом від 15 липня 2008 року № 05-05/08 про хід біржових торгів з продажу майна, відповідно до якого переможцем торгів було обрано ТОВ «Лорбук», а також визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення на аукціоні від 16 липня 2008 року, укладений між Управлінням з питань комунального майна приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та ТОВ «Лорбук».
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 липня 2010 року у цій справі рішення Господарського суду міста Києва від 20 травня 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ВГОТ «Знання».
Постановою Вищого господарського суду міста Києва від 13 жовтня 2010 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 липня 2010 року скасовано, рішення Господарського суду міста Києва від 20 травня 2010 року залишено без змін.
Крім цього, в провадженні Шевченківського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа № 761/38793/14-ц за позовом Київської місцевої прокуратури № 10 в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Лорбук», треті особи: Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» (далі - КП «Київське МБТІ та РПВОНМ»), ВГОТ «Знання», про визнання договорів недійсними, витребування майна, зобов`язання вчинити дії та усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення; за позовом ВГОТ «Знання» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Лорбук», треті особи: Київська міська рада, Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), КП «Київське МБТІ та РПВОНМ», про визнання правочину недійсним, визнання права власності та витребування майна.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05 травня 2016 року позови Київської місцевої прокуратури № 10 та ВГОТ «Знання» задоволені частково. Визнано недійсним договір оренди нежитлових приміщень з № 1 до № 6 групи приміщень № 96, № 1, 2, 3 групи приміщень № 97, загальною площею 121,30 кв. м, у будинку АДРЕСА_1 , що укладений 04 січня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнано за ВГОТ «Знання» право користування приміщеннями на умовах договору оренди від 01 березня 2000 року № 08/00; витребувано їх від ОСОБА_2 на користь ВГОТ «Знання» для подальшого використання на умовах оренди. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року у справі № 761/38793/14-ц апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації, та апеляційну скаргу ВГОТ «Знання» відхилено. Апеляційні скарги ТОВ «Лорбук», ОСОБА_1 задоволені. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 травня 2016 року в частині вирішення позовних вимог Київської місцевої прокуратури № 10 про визнання договору оренди недійсним, в частині вирішення позовних вимог третьої особи та в частині вирішення питання про розподіл судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові; в іншій частині рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 травня 2016 року залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року касаційні скарги ВГОТ «Знання» та заступника прокурора м. Києва задоволено частково. Рішення Апеляційного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року в частині відмови у витребуванні майна та визнанні недійсним договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2008 року скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції; в іншій, незміненій апеляційним судом частині, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року залишено без змін.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 04 жовтня 2017 року у справі № 761/38793/14-ц апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради відхилено; апеляційну скаргу ВГОТ «Знання» у частині оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 травня 2016 року про відмову у задоволенні позову Київської місцевої прокуратури № 10 про витребування майна та про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2008 року відхилено. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 травня 2016 року у частині відмови Київській місцевій прокуратурі № 10 в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у задоволенні позовних вимог про витребування майна та про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2008 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 761/38793/14-ц касаційні скарги ВГОТ «Знання» та заступника прокурора міста Києва задоволені частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 04 жовтня 2017 року у частині відмови у задоволенні позову прокурора про витребування майна скасовано, ухвалено у цій частині нове рішення, яким витребувано нежитлові приміщення з № 1 до № 6 групи приміщень № 96, № 1, 2, 3 групи приміщень № 97, загальною площею 121, 30 кв. м, у будинку АДРЕСА_1 від ОСОБА_1 на користь Київської міської ради, повернувши ці приміщення у комунальну власність територіальної громади міста Києва.
Позивач вважала, що неправомірні дії Шевченківської районної у місті Києві ради стали підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень на аукціоні з ТОВ «Лорбук» та встановлення ознак нікчемності договору купівлі-продажу нежилого приміщення, укладеного між ТОВ «Лорбук» та ОСОБА_1 , та витребування приміщень від позивача. При цьому, правонаступником Шевченківської районної у місті Києві ради є Київська міська рада.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ДКСУ на відшкодування майнової шкоди, яка завдана неправомірними діями Київської міської ради, в розмірі 10 759 873,32 грн, з яких: вартість приміщень за договором купівлі-продажу - 1 152 180 грн; грошова маса з урахуванням індексу інфляції - 4 040 695,26 грн; вартість проведення невід`ємних поліпшень в приміщенні - 1 140 841,85 грн; грошова маса, витрачена за придбання нерухомого майна з урахування відсоткової ставки за депозитами фізичних осіб - 4 426 156,31 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 02 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено, що діями саме Київської міської ради чи Шевченківської районної у місті Києві ради було завдано збитків. Законодавство встановлює, що збитками є певний (конкретний) розмір втрат, який особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою іншої особи, однак протиправної поведінки Київської міської ради в цьому випадку встановлено не було. Позивачем не доведено також причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою Київської міської ради та заподіяними збитками.
Суд першої інстанції також послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19), у якій зазначено, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.
Усупереч цьому позивач просив стягнути з ДКСУ майнову шкоду, однак доказів існування правовідносин між позивачем і ДКСУ, під час яких спричинено позивачу ДКСУ шкоду, суду не надано.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 червня 2021 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 лютого 2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено, що діями Київської міської ради чи Шевченківської районної у місті Києві ради було завдано збитків. Законодавство встановлює, що збитками є певний (конкретний) розмір втрат, який особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою іншої особи, однак протиправної поведінки Київської міської ради в даному випадку встановлено не було. Позивачем не доведено і причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою Київської міської ради та заподіяними збитками.
Апеляційний суд також указав, що позивач може мати право на відшкодування вартості придбаних приміщень та вартості здійснених невід`ємних поліпшень, у спосіб, передбачений статтею 390 ЦК України, що не може ототожнюватись зі збитками.
Протиправність дій Шевченківської районної у місті Києві ради також позивачем не доведена, натомість, у справі № 761/38793/14-ц касаційним судом встановлено, що в контексті з`ясування наявності чи відсутності волі у Шевченківської районної у місті Києві ради на вибуття спірного майна з її володіння встановлено, що воля ради була направлена на правомірне та законне відчуження майна. Відтак, відчуження із порушенням процедури приватизації не доводить наявності волі Шевченківської районної у місті Києві ради, спрямованої на неправомірну передачу у володіння та права власності на спірне майно.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Горошинський О. О., просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18), від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц (провадження № 14-261цс19), а також постанові Верховного суду від 04 лютого 2021 року у справі № 520/1928/18 (провадження № 61-16445св20).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки тому, що саме неправомірні дії Шевченківської районної у місті Києві ради стали підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень на аукціоні з ТОВ «Лорбук», встановлення ознак нікчемності договору купівлі-продажу нежилого приміщення, укладеного між ТОВ «Лорбук» та ОСОБА_1 , а як наслідок і витребування у останньої приміщень.
Оскільки органи ДКСУ є єдиним розпорядником коштів державного та місцевих бюджетів, тому саме на них покладається обов`язок з відшкодування шкоди, завданої фізичній особі іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів, в разі доведеності заподіяння такої шкоди, тобто є належним відповідачем, і це не є мірою цивільної відповідальності ДКСУ за спричинену шкоду, а є для ДКСУ способом виконання судового рішення про відшкодування шкоди органами місцевого самоврядування.
Крім того, суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що у позовній заяві ставилось питання, зокрема, про стягнення, вартості здійснених невід`ємних поліпшень приміщення, яким позивач користувалася з 2008 року та відповідно здійснила дороговартісний ремонт, на підтвердження чого надала договори підряду, акти виконаних робіт та експертний висновок про невід`ємність здійснених поліпшень.
Також, звернено увагу суду касаційної інстанції на те, що апеляційним судом безпідставно було допущено представника Київської міської ради Зденика Т. В. до участі у апеляційному розгляді без належних повноважень, оскільки до реєстру осіб, які можуть здійснювати представництво представник не був внесений, за відсутності статусу адвоката.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Горошинський О. О., у липні 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року справу призначено до розгляду.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що 20 жовтня 2008 року між ТОВ «Лорбук» та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу нежилого приміщення з № 1 по № 6 групи приміщень № 96, № 1, 2, 3 групи приміщень № 97 у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 121,30 кв. м. Продаж нежилих приміщень за домовленістю сторін вчинено за 1 152 180 грн.
03 листопада 2008 року право власності на вказані приміщенні зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджується реєстраційним посвідченням Київського МБТІ № 026420.
05 вересня 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Сфінкс» укладений договір підряду щодо виконання комплексу робіт з ремонту нежилого приміщення з № 1 по № 6 групи приміщень № 96, № 1, 2, 3 групи приміщень № 97 у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 121,30 кв. м. Вартість робіт становить 164 343 грн.
15 березня 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Сфінкс» укладено договір підряду щодо виконання комплексу робіт з ремонту нежилого приміщення з № 1 по № 6 групи приміщень № 96, № 1, 2, 3 групи приміщень № 97 у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 121,30 кв.м. Вартість робіт становить 430 145 грн.
Згідно з висновком експертного дослідження за результатами проведення будівельно-технічного дослідження від 07 травня 2020 року вартість на дату проведення дослідження невід`ємних поліпшень, які виконані у групах приміщень № 96 та № 97 в житловому будинку у будинку АДРЕСА_1 за період з 2011 року до 2015 року, за даних, які містяться в наданих на дослідження документах, станом на момент проведення експертного дослідження складає 1 140 841,75 грн з ПДВ.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 16/621 за позовом ВГОТ «Знання» до Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради, ТОВ «Лорбук», третя особа - Шевченківська районна у місті Києві рада, про визнання недійним договору купівлі-продажу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20 травня 2010 року позов ВГОТ «Знання» задоволено. Визнано недійсним аукціон з продажу нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 ), з № 1 по № 6 групи приміщень № 96, №№ 1, 2, 3 групи приміщень № 97 загальною площею 121,30 кв. м, оформлений протоколом № 05-05/08 від 15 липня 2008 року про хід біржових торгів з продажу майна, відповідно до якого переможцем торгів було обрано ТОВ «Лорбук», а також визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення на аукціоні від 16 липня 2008 року, укладений між Управлінням з питань комунального майна приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради та ТОВ «Лорбук». Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 липня 2010 року рішення Господарського суду міста Києва від 20 травня 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ВГОТ «Знання». Постановою Вищого господарського суду м. Києва від 13 жовтня 2010 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 липня 2010 року скасовано, рішення Господарського суду міста Києва від 20 травня 2010 року залишено без змін.
Вказаними судовими рішеннями встановлено, що при здійсненні приватизації нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ), порушено статті 7 та 15 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», що відповідності до статті 20 цього Закону та статті 215 ЦК України є підставою для визнання недійсними відповідних аукціону та договору купівлі-продажу.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05 травня 2016 року у цивільній справі № 761/38793/14-ц позов Київської місцевої прокуратури № 10 та позов ВГОТ «Знання» задоволені частково. Визнано недійсним договір оренди нежитлових приміщень з № 1 до № 6 групи приміщень № 96, № 1, 2, 3 групи приміщень № 97, загальною площею 121,30 кв. м, у будинку АДРЕСА_1 , що укладений 04 січня 2011 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ; визнано за ВГОТ «Знання» право користування вказаними приміщеннями на умовах договору оренди від 01 березня 2000 року № 08/00; витребувано їх від ОСОБА_2 на користь ВГОТ «Знання» для подальшого використання на умовах оренди. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Вказане рішення суду першої інстанції набуло законної сили згідно з рішенням Апеляційного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року у справі № 761/38793/14-ц касаційні скарги ВГОТ «Знання» та заступника прокурора міста Києва задоволені частково. Рішення Апеляційного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року в частині відмови у витребуванні майна та визнанні недійсним договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2008 року скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції; в іншій, незміненій апеляційним судом частині рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року залишено без змін.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 04 жовтня 2017 року у справі № 761/38793/14-ц апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради відхилено; апеляційну скаргу ВГОТ «Знання» у частині оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 травня 2016 року про відмову у задоволенні позову Київської місцевої прокуратури № 10 про витребування майна та про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2008 року відхилено. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 травня 2016 року у частині відмови Київській місцевій прокуратурі № 10 в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у задоволенні позовних вимог про витребування майна та про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2008 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 761/38793/14-ц касаційні скарги ВГОТ «Знання» та заступника прокурора міста Києва задоволені частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 04 жовтня 2017 року у частині відмови у задоволенні позову прокурора про витребування майна скасовано, ухвалено у цій частині нове рішення, яким витребувано нежитлові приміщення з № 1 до № 6 групи приміщень № 96, № 1, 2, 3 групи приміщень № 97, загальною площею 121,30 кв. м, у будинку АДРЕСА_1 від ОСОБА_1 на користь Київської міської ради, повернувши ці приміщення у комунальну власність територіальної громади міста Києва.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанцій не повністю відповідають зазначеним вимогам закону.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Частиною другою статті 393 ЦК України передбачено, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.