1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 805/3206/17-а

адміністративне провадження № К/9901/2155/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду в касаційній інстанції адміністративну справу № 805/3206/17-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «АПК-ІНВЕСТ» до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправним та скасування припису, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року (суддя Тарасенко І.М.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року (головуючий суддя Гайдар А.В. судді: Василенко Л.А., Ястребова Л.В.),

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року Приватне акціонерне товариство «АПК-ІНВЕСТ» (далі також - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (далі також - відповідач, Управління) про визнання протиправним та скасування припису № 194-ДК/0131ПР/03/01/-17 від 29.08.2017, яким зобов`язано позивача укласти охоронний договір на пам`ятку (об`єкт) археологічної спадщини.

Позовні вимоги мотивовано необхідністю скасування припису відповідача, як незаконного, оскільки останній не містить обґрунтованого підтвердження обов`язку Товариства укладати охоронний договір.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.10.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017, позов задоволено.

Так, судами встановлено, що 29 серпня 2017 року Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області складено припис № 194-ДК/0131ПР/03/01/-17, який було прийнято на підставі акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 28.08.2017 №194-ДК/271/АП/09/01/-17 та акту обстеження земельної ділянки від 28.08.2017 № 194-ДК/266/АО/10/01/-17.

У приписі зазначено, що земельна ділянка державної власності, яка розташована на території Миролюбівської сільської ради Покровського району Донецької області (за межами населених пунктів) у лоті № 2, площею 0,0616 га, категорія земель - землі запасу історико-культурного призначення, яка є археологічним об`єктом культурної спадщини і межує з усіх боків (сторін) із земельною ділянкою кадастровий номер 1422783000:01:000:0052, приватної форми власності площею 10,8852 га, власник - ОСОБА_1 , а орендар ПрАТ «АПК-ІНВЕСТ», термін дії оренди до 01.10.2037, знаходиться у задовільному стані та не розорана. Паспорт на об`єкт культурної спадщини у Відділі культури Красноармійської райдержадміністрації Донецької області відсутній, а охоронний договір на пам`ятку (об`єкт) археологічної спадщини був укладений з попереднім орендарем вказаної земельної ділянки СТОВ «Прогрес» до 29.07.2014, чим порушено ст. 54 Земельного кодексу України, ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та ст. 35 Закону України «Про охорону земель».

Вказаним приписом зобов`язано позивача укласти охоронний договір на пам`ятку (об`єкт) археологічної спадщини.

Вважаючи такий припис відповідача протиправним, Товариство звернулося до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що Товариство не зобов`язане укладати охоронний договір, оскільки земельна ділянка державної власності, яка розташована на території Миролюбівської сільської ради Покровського району Донецької області (за межами населених пунктів) площею 0,0616 га, категорія земель - землі запасу історико- культурного призначення, яка є археологічним об`єктом культурної спадщини, йому не належить. Крім того, законодавцем чітко визначений суб`єкт права власності на усі пам`ятки археології, яким є виключно держава в особі відповідних органів.

Не погодившись з указаними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог такої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанції, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону земель» правове регулювання у сфері охорони земель здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, цього Закону, інших нормативно-правових актів, які приймаються відповідно до них.


................
Перейти до повного тексту