ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 640/3085/19
провадження № К/9901/3659/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа - Пенсійний фонд України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у складі судді Григоровича П.О. від 31 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Безименної Н.В., Бєлової Л.В., Кучми А.Ю. від 14 січня 2021 року,
УСТАНОВИВ:
Вступ
Позивач є працівником прокуратури. Маючи стаж 20 років 01 місяць 08 днів, у тому числі 13 років 09 місяців 21 день на прокурорських посадах, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакції Закону від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ). Відповідач відмовив у призначенні пенсії, оскільки згідно частини першої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців.
Зважаючи на встановлені обставини справи, доводи учасників справи, вирішуючи спір у цій справі, Суду слід відповісти на таке питання: чи має право працівник прокуратури в період дії Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII на призначення пенсії за вислугу років на умовах визначених статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакції Закону від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ)?
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа - Пенсійний фонд України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у вигляді відмови призначити пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакції Закону від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ);
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити і виплачувати ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру пенсію за вислугу років згідно зі статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакції Закону від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ), виходячи із розрахунку: 90 відсотків від суми місячного заробітку, обчисленого за останні 24 календарні місяці роботи (відповідно до довідки Генеральної прокуратури України від 08 серпня 2018 року про розрахунок нарахування пенсії), або 60 відсотків від суми місячного заробітку, обчисленого за останні 24 календарні місяці роботи (відповідно до довідки Генеральної прокуратури України від 08 серпня 2018 року про розрахунок нарахування пенсії) з 10 серпня 2018 року, тобто з дати звернення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на час звернення позивача за призначенням пенсії за вислугу років (серпень 2018 року), стаж роботи позивача складав 20 років 01 місяць 08 днів, в т.ч., стаж роботи на посадах прокурорів - 13 років 09 місяців 21 день, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до норм чинної на час виникнення спірних правовідносин редакції Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (необхідно 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 06 місяців).
4. Судом відхилено посилання позивача на те, що зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав не повинні застосовуватися, оскільки у період дії статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII у редакції Закону від 26 липня 2001 року, що діяла до 30 вересня 2011 року, пенсії призначалися прокурорам і слідчим зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років. Разом з тим, станом на 30 вересня 2011 року у позивача був відсутній стаж роботи 20 років, а тому, у період дії статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII у редакції від 26 серпня 2001 року позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років, у зв`язку з чим при прийнятті Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII не відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позові вимоги в повному обсязі (стосовно призначення пенсії 60% від заробітної плати).
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 10 серпня 2018 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакції Закону від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ).
7. Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 22 серпня 2018 року № 64934/03 повідомило позивача про відмову у призначенні пенсії, з огляду на те, що згідно частини першої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (в редакції станом на 10 серпня 2020 року), прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців. Відповідно до наданих позивачем документів, вислуга років становить 20 років 01 місяць 08 днів, у тому числі 13 років 09 місяців 21 день на посадах прокурорів, що не дає права на призначення пенсії за вислугу років.
8. Уважаючи відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у призначенні пенсії протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що в оскаржуваних судових рішеннях, суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме від 03 липня 2019 року № 911/1521/18 та від 18 лютого 2020 року № 1840/3344/18.
10. Крім того скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах в частині призначення пенсії на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ у розмірі 60% від заробітної плати.
11. Також скаржник зазначає, що на його думку, ним вмотивовано обґрунтовано необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року № 686/17309/17, від 04 березня 2020 року № 265/6322/16-а, від 18 березня 2020 року № 310/7064/16-а, від 11 червня 2020 року № 265/2627/17 та інших постанов застосованих судом апеляційної інстанції.
12. Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві подано відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року, у якому воно просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
13. У відзиві Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві вказує на те, що оскільки, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії 10 серпня 2018 року, то варто брати до уваги приписи Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ (чинного на день звернення), а не закон, який втратив чинність (Законом України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ). Відмова відповідача у призначенні пенсії позивачу не призвела до звуження обсягу вже набутих ним прав та/ або позбавленням права на соціальний захист, оскільки станом на час набуття чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ - 15 липня 2015 року, позивач, з урахуванням стажу роботи в органах прокуратури, не набув права на призначення пенсії за вислугу років ані за цим Законом, а ні за Законом України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ з подальшими відповідними змінами.
14. Також відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789- XII в будь якій редакції не було передбачено, що обчислення пенсії здійснюється в розмірі 60% від місячної заробітної плати.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права