ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2022 року
м. Київ
справа №824/671/17-а
адміністративне провадження № К/9901/52857/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу справу 824/671/17-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018 (головуючий суддя Залімський І.Г., судді: Сушко О.О., Смілянець Е.С.),
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення 33760-13 від 30.06.2017, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" у розмірі 65813,28грн.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.12.2017 позов задоволено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018 рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.12.2017 скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 19.06.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у справі 824/671/17-а.
Ухвалою суду від 01.08.2022 касаційний розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 02.08.2022.
Відповідач звернувся до суду з клопотанням про заміну сторони у справі її правонаступником.
Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні на підставі положень статті 343 КАС України.
Враховуючи приписи статті 52 КАС УКраїни, якою встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив, суд вбачає підстави клопотання відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником задовольнити.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серії НОМЕР_1 від 20.12.2006, виданого за рішенням виконавчого комітету Лашківської сільської ради 116/12 від 13.12.2006, ОСОБА_1 є власником об`єкта нежитлової нерухомості - будівлі сушарки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; загальна площа - 1592 кв.м.
30.06.2017 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернівецькій області згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення 33760-13, яким визначено суму податкового зобов`язання фізичної особи ОСОБА_1 за 2016 рік в розмірі 65813,28 грн за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки".
При визначенні суми контролюючим органом було враховано площу належного позивачу об`єкту нежитлової нерухомості (1592 кв.м.) та ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 3-х відсотків від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, визначену пунктом 6 Положенням про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженим рішенням Лашківської сільської ради від 22.01.2016 2-4/16.
Вважаючи рішення податкового органу протиправним, позивач звернулась до суду з позовом про його скасування, посилаючись на те, що рішення про введення на території Лашківської сільської ради податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, було прийнято у січні 2016 року. Разом з тим, нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік із розрахунку розмірів ставок податку, встановлених рішенням Лашківської сільської ради від 22.01.2016, із змінами, є неправомірним, такі оскільки розміри ставок підлягають застосуванню не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2017 року. Також, позивач наголосила на застосуванні у спірних правовідносинах принципу стабільності податкового законодавства, передбаченого підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України.
Податковий орган заперечив проти задоволення адміністративного позову. Посилаючись на норми Податкового кодексу України та враховуючи норми Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 909-VIII, які набрали чинності з 01.01.2016, вказував, що у даних спірних правовідносинах у 2016 році застосуванню підлягають ставки, визначені Положенням про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженим рішенням Лашківської сільської ради від 22.01.2016. Названим Положенням передбачено, що для будівель нежитлової нерухомості встановлено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 3-х відсотків від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Ураховуючи зазначену ставку та площу належного позивачу нерухомого майна, контролюючим органом було нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 65813,28грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду справи відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення, натомість доводи позивача про його скасування є обґрунтованими. Суд вказав, що рішення сільської ради стосовно податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, прийняте в 2016 році, не могло бути застосоване в цьому ж 2016 році, що узгоджується з принципом стабільності, що закріплений у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України.
Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Суд апеляційної інстанції посилався на те, що Положенням 11-38/15 про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що затверджене рішенням Лашківської сільської ради від 29.01.2015 встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2015 рік, а Положенням 2-4/16, затвердженим рішенням Лашківської сільської ради від 22.01.2016, встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2016 рік, у зв`язку із зміною ставок податку згідно підпункту 266.5.1 статті 265 Податкового кодексу України станом на 01.01.2016.
Позивач з рішенням суду апеляційної інстанції не погодилась. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що судом не враховано положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 71-ІІІ. З набранням чинності 01.01.2015 вказаними положеннями Податкового кодексу України, власники об`єктів є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Разом з тим, норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим. Будь-які зміни до елементів податків та зборів не можуть вноситись пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому вони будуть діяти. Таким чином, рішення місцевої ради щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, прийняте у 2016 році, не могло бути застосовано у цьому ж 2016 році, таке рішення могло передбачати плановим лише 2017 рік, і саме з цього періоду ставка цього податку могла вважатись встановленою місцевою радою саме у такому розмірі. Наведене узгоджується з принципом стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство, що закріплений у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України.
Податковим органом до Верховного Суду подано відзив на касаційну скаргу, в якому він спростовує доводи касаційної скарги. Відповідач посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган діяв у межах та на виконання закону. Рішенням органу місцевого самоврядування запроваджено податок на нерухоме майно. Обов`язок сплачувати податок покладено на позивача. Відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року ? 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким статтю 266 Податкового кодексу України щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, викладено в новій редакції.
У відповідності до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.
Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.4.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується, зокрема, для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів.
За змістом підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються в залежності від майна, яке є об`єктом оподаткування.
Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням об`єкта житлової нерухомості відомості стосовно пільг, наданих ними відповідно до цього підпункту.
Підпунктом 12.1.2 пункту 12.1. статті 12 Податкового кодексу України визначено, що Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.