ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 640/14930/20
адміністративне провадження № К/9901/37551/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №640/14930/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2021 (суддя Васильченко І.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021 (головуючий суддя Файдюк В.В., судді: Земляна Г.В., Мєзєнцев Є.І.)
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.04.2020 №0063850504 та №0063790504.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної податкової служби у місті Києві звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29.11.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу у справі №640/14930/20.
Ухвалою суду від 01.08.2022 касаційний розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 02.08.2022.
Розгляд справи у касаційному порядку здійснюється у попередньому судовому засіданні на підставі положень статті 343 КАС УКраїни.
Як встановлено судами попередніх інстацій, Головним управління ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за липень 2019 року.
Згідно висновків контролюючого органу перевіркою встановлено порушення п.185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2019 року на суму 2'080'344грн., та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларація з ПДВ) за липень 2019 року на суму 935131грн.;
Перевіркою не встановлено порушень при відображенні ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» у декларації за липень 2019 року бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 15'255'461грн.
За результатами перевірки складено акт від 17.03.2020 №316/26-15-05-04-01/30577181 та винесено податкові повідомлення-рішення від 16.04.2020:
№0063850504, яким встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 935'131,00грн;
№0063790504, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2019 року у розмірі 2'080'344,00грн, та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1'040'172,00грн.
Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду з позовом про їх скасування.
В обґрунтування заявлених вимог Товариство зазначає, що всі господарські операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентом були реальними (фактично здійснені), що підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів. Висновок Головного управління ДПС у м. Києві про нереальність (фіктивність) операцій з даними контрагентами є таким, що не відповідає дійсності та не ґрунтується на нормах податкового законодавства. Крім того, також позивач зазначає, що реальність виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджена судовими рішеннями.
Відповідач проти позову заперечив, вказав, що рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства. Перевіркою установлено відсутність можливості контрагента постачати товари (послуги) для позивача, у зв`язку з непідтвердженням операцій по фактичному придбанню такого товару за ланцюгом постачання, а правочини між ними здійснені без цілі настання реальних наслідків, з метою заниження об`єкту оподаткування податком на прибуток, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість і як наслідок несплати податків, так як нереальність первинного формування активу доводить нереальність і послідуючого придбання товарів.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень. Суди посилались на те, що контролюючим органом не обґрунтовано, що господарські зобов`язання не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені сторонами. В ході розгляду справи встановлено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагента податкової правосуб`єктності учасників господарської операції, встановлено зв`язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платника податку, витрати підтверджені первинними документами.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку. В обгрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує, що суди застосували норми права, зокрема: п.44.1 ст. 44, п.185.1 ст.185, п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, 200.4 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 06.10.2020 справа №140/1611/19, від 30.09.2022 справа №1540/4936/18, від 08.09.2020 справа №804/6406/17, від 20.12.2019 справа №826/16776/18, 05.03.2020 справа №826/17374/18. Як вважає відповідач, в ході проведеної перевірки встановлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами, посилаючись, у тому числі, на податкову інформацію. Крім того, відповідач звертає увагу, що контрагент котрагента позивача є фігурантом у кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 205, 209, 2012 Кримінального кодексу України. Таким чином, за сукупністю фактів перевіркою не підтверджується проведення господарських операцій ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» з ТОВ "Колосс Груп". У касаційній скарзі відповідач повторює обставини, встановлені актом перевірки, з посиланням на нормативні акти, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, з якого слідує, що Товариство вважає доводи податкового органу необґрунтованими, вказує, що відповідач посилається на нерелевантні правові позиції Верховного Суду, текст касаційної скарги відтворює доводи, викладені податковим органом у акті перевірки, відзиві на позовну заяву, апеляційній скарзі та не містить будь-якого обгрунтування неправомірності судових рішень. Крім того, на думку позивача, відповідачем не надано належних документів, які підтверджують наявність у підписанта касаційної скарги повноважень діяти в інтересах відповідча. З урахуванням викладеного, позивач просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередньої інстанції - без змін.
Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основним видом діяльності за КВЕД-2010 Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» (ЄДРПОУ 30577181) є 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.
Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу про те, що господарські операції, які відображені позивачем у досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості, фактичного здійснення господарських операцій, та, як наслідок, така діяльність позивача була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту та збільшення собівартості придбаних та реалізованих товарів. Згідно з доводами ОДПІ позивачем непідтверджено господарські операції з ТОВ «Колосс груп» щодо придбання зерна (пшениці).
На підставі матеріалів справи судами з`ясовано, що позивачем укладено з ТОВ «Колосс груп» (код ЄДРПОУ 40573529) ряд договорів купівлі-продажу зерна (пшениці): №ПП19/001ОК від 27.06.2019, №ПП19/010ОК від 05.07.2019, №ПП19/011ОК від 05.07.2019,№ПП19/016ОК від 08.07.2019, №ПП19/017ОК від 08.07.2019,№ПП19/042ОК від 30.07.2019.
З оскаржуваних судових рішень слідує, що на підтвердження обставин виконання сторонами своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу позивач надав суду копії первинних документів, а саме: оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за період 25.06.2019-31.07.2019, оборотно-сальдова відомість по рахунку 281 за період 25.06.2019 - 31.07.2019, оборотно-сальдова відомість по рахунку 6442 за період 25.06.2019 - 31.07.2019, видаткові накладні, товаро-транспорті накладні, рахунки на оплату, податкові накладні, квитанції про їх реєстрацію, реєстрів ТОВ «Транссервіс 2008» про прийняття та вивантаження автомобілів, реєстрів ОВ філії «ЦТС «Ліски» ПАТ «Укрзалізниці» про прийняття та вивантаження автомобілів, реєстрів ТОВ «ЄВТ Грейн» про прийняття та вивантаження автомобілів, карток аналізу зерна.