ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 640/14930/20
адміністративне провадження № К/9901/37552/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №640/14930/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Ворлд Грейн Юкрейн" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2021 (суддя Васильченко І.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021 (головуючий суддя Файдюк В.В., судді: Земляна Г.В., Мєзєнцев Є.І.).
ВСТАНОВИВ:
Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021, частково задоволено заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної податкової служби у місті Києві звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29.11.2021 відкрито касаційне провадження у справі №640/14930/20 за касаційною скаргою податкового органу на додаткове рішення суду апеляційної інстанції.
Ухвалою суду від 01.08.2022 касаційний розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 02.08.2022.
Враховуючи положення статті 345 КАС України, касаційний суд розглядає справу у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Як становлено судами попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Ворлд Грейн Юкрейн" звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.04.2020:
№0063850504, яким встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 935131,00грн.;
№0063790504, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2019 року у розмірі 2' 080' 344,00грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1'040172,00грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021, адміністративний позов задоволено.
Представник позивача звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі в частині вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу. Заявник вказав, що позивачем було понесено судові витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 363967,70грн., однак, судом не вирішено питання про їх розподіл.
Додатковим рішенням суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, частково задоволено заяву про стягнення витрат на правничу допомогу. Ухвалено стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 150000грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві.
Суд вказав, що, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку позову, підготовку відповіді на відзив, взяв до уваги факт участі представника в судових засіданнях, дійшов висновку, що справедливим та співрозмірним є призначення компенсації витрат на професійну правничу допомогу в сумі 150000,00 грн. Відтак, витрати позивача у відповідності до наданих доказів та матеріалів справи є частково підтвердженими та підлягають стягненню у відповідності до статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у даній справі.
Вважаючи рішення судів такими, що прийняті за наслідками неправильного застосування норм матеріального права та порушення процесуального права, податковий орган звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Підставою касаційного оскарження відповідач визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладеного у постановах Верховного Суду від 28.12.2018 у справі №826/856/18, від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18, від 12.09.2018 у справі №810/4749/15. В обґрунтування доводів касаційної скарги податковий орган вказує, що доказів, які могли б підтвердити склад та розмір витрат, пов`язаних з витратами на правову допомогу, позивачем не подано. Суму, що на думку позивача, підлягає стягненню, позивач обґрунтовує, виходячи з загальної кількості годин, витрачених адвокатами та їх помічниками за період розгляду справи, Доводи представника позивача, що виражені у загальній кількості годин надання послуг адвокатами та їх помічниками, не є встановленим фактом. З вказаного слідує, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі заявленому до відшкодування, є недоведеними, оскільки їх основою виступають власні розрахунки самого позивача. Як вбачається з тексту касаційної скарги, відповідач зазначає, що вважає за необхідне зменшити розмір відповідних витрат. При цьому, відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про відшкодування витрат відмовити.
Позивач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги. У відзиві представник позивача вказує, що касаційна скарга подана відповідачем безпідставно, постанови Верховного Суду, на які посилається відповідач, не спростовують позицію позивача, касаційна скарга фактично дублює доводи, викладені у апеляційній скарзі та не містить будь-якого обґрунтування неправомірності постанови апеляційного суду. Позивач відзначає, що податковий орган посилається на неврахування судом апеляційної інстанції правової позиції Верховного Суду у справі №810/4749/15, проте, апеляційний суд обґрунтовуючи свій висновок, керувався, у тому числі, зазначеною постановою. З урахуванням викладеного, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанції - без змін.
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України).
За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У справі, що розглядається, суд враховує, що стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до положень статті 134 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
Частинами першою, сьомою, дев`ятою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;