ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 820/2947/17
адміністративне провадження № К/9901/48454/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів -Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2017 (суддя - Бідонько О.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2018 (головуючий суддя - Яковенко М.М., судді: Лях О.П., Старосуд М.І.) у справі №820/2947/17.
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просила суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області) № 16800-1309 від 29.06.2017, № 90797-1309 від 31.07.2017, № 90973-1309 від 31.07.2017; визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 04.09.2017 № 37230-17.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2017 позов задоволено частково.
Скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області № 16800-1309 від 29.06.2017, № 90797-1309 від 31.07.2017, № 90973-1309 від 31.07.2017. У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2018 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2017 скасовано в частині задоволених вимог щодо податкових повідомлень-рішень від 31.07.2017 №90797-1309 та 90973-1309 та ухвалено в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов в цій частині задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове-повідомлення №90797-1309 від 31.07.2017 в частині визначення (нарахування) податкового зобов`язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб 18010900» за 2016 рік на суму 17538,55 грн. У задоволенні позовних вимог щодо податкового повідомлення-рішення №90973-1309 від 31.07.2017 відмовлено. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2017 по справі № 820/2947/17 залишено без змін.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Харківській області оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2017, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх доводів ГУ ДФС у Харківській області, посилаючись на положення статей 288, 289 Податкового кодексу України, зазначає про правомірність нарахування грошових зобов`язань з орендної плати згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Крім того, Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області заявлено клопотання про заміну відповідача правонаступником, яке згідно із статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позову постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 належать на праві власності нежитлові приміщення № 1-10, 10А, 11, 12, I, II в літ. «Б-1», загальною площею 169,9 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування від 28.02.2003 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03.04.2003 № 283432.
18.02.2005 між Харківською міською радою (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0211 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на якій знаходяться вищевказані об`єкти нерухомого майна - нежитлові приміщення № 1-10, 10А, 11, 12, I, II в літ. «Б-1», що належать позивачу на праві власності. Відповідно до п. 15 договору оренди земельна ділянка передається в оренду для обслуговування зазначених нежитлових приміщень. Договір укладено строком до 15.12.2020 року. Відповідно до п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 82376 грн. Згідно з п. 9 договору розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку становить: в 2005 році - 211,31 грн., в 2006 році - 275,10 грн., з 2007 року - 398,70 грн. Пунктом 10 договору встановлено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26.06.2015 у справі № 641/1064/15-ц за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про внесення змін до договору оренди, що набрало законної сили 07.07.2015, внесено наступні зміни до пунктів 2, 5, 9 вищевказаного договору оренди земельної ділянки:
пункт 2 договору доповнено наступним змістом «Кадастровий номер земельної ділянки 6310136900:05:004:0011.»;
пункт 5 викладено в наступній редакції: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації № 281 від 08.11.2013 становить 263 870 грн. (двісті шістдесят три тисячі вісімсот сімдесят гривень);
пункт 9 викладено в наступній редакції: «Орендна плата за земельну ділянку вноситься Орендарем щомісячно у грошовій формі на рахунок управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки. Розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком № 1119/14 від 06.12.2013 на рік становить 6,4 % від її нормативної грошової оцінки і складає 16 887,68 грн. або в місяць 1407,31 грн.».
Таким чином, вищевказаним судовим рішенням, що набрало законної сили, розмір орендної плати за вказаним договором з липня 2015 року було фактично збільшено з 4784,40 грн. до 16887,68 грн. на рік.
Головним управлінням ДФС України прийнято податкові повідомлення - рішення:
№ 16800-1309 від 29.06.2017, згідно з яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем - орендна плата з фізичних осіб, за податковий період 2017 рік в розмірі 32039,41 грн.
№ 90797-1309 від 31.07.2017, згідно з яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем - орендна плата з фізичних осіб, за податковий період 2016 рік в розмірі 27707,04 грн.;
№ 90973 від 31.07.2017, згідно з яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем - орендна плата з фізичних осіб, за податковий період 2016 рік в розмірі 894,95 грн.
Також, контролюючим органом винесено податкову вимогу № 37230-17 від 04.09.2017 про зобов`язання позивача сплатити узгоджене грошове зобов`язання в розмірі 32039,41 грн. за платежем - орендна плата з фізичних осіб.
Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 90797-1309 від 31.07.2017 та № 90973-1309 від 31.07.2017 суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган, який раніше самостійно визначав грошове зобов`язання платнику податків у 2016 р., в подальшому не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень - рішень про донарахування (збільшення) податкових зобов`язань за той же період з тих же підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи в цій частині позовні вимоги частково суд апеляційної інстанції виходив з того, що у 2016 році позивачем було сплачено визначене податкове зобов`язання з орендної плати у розмірі 17538,55 грн., а в іншій суми нарахування грошового зобов`язання з орендної плати здійснено правомірно з огляду на наявність у позивача обов`язку такої сплати.
Щодо позовних вимог позивача стосовно податкового повідомлення-рішення № 16800-1309 від 29.06.2017, суди першої та апеляційної інстанції виходили з допущеного порушення з боку відповідача при здійсненні обрахунку податкового зобов`язання.
Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправною та скасування податкової вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 04.09.2017 № 37230-17 судом першої інстанції з`ясовано, що вказана вимога є відкликаною.
Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 288.2 - 288.5 статті 288 Податкового кодексу України платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Надаючи юридичну оцінку правомірності нарахування податкового зобов`язання за платежем - орендна плата з фізичних осіб згідно податкового повідомлення-рішення № 16800-1309 від 29.06.2017 судами з`ясовано, що між сторонами не є спірними фактичні обставини справи та наявний обов`язок щодо сплати орендної плати, як обов`язкового платежу за користування відповідними земельними ділянками у періодах 2016-2017 роках.