ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 806/1220/18
адміністративне провадження № К/9901/268/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів - Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року (суддя Шуляк Л.А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року (колегія суддів: Франовська К.С., Кузьменко Л.В., Іваненко Т.В.) у справі № 806/1220/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними, скасування протоколу, зобов`язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати неправомірними дії Міністерства оборони України, які полягають у відмові нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб як військовослужбовцю, якому з 15.09.2015 встановлено інвалідність ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходження військової служби, після звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975;
- скасувати протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 01.09.2017 №91, в частині відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб як військовослужбовцю, якому з 15.09.2015 встановлено інвалідність ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходження військової служби, після звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018, позов задоволено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач проходив строкову військову службу, ІІІ група інвалідності йому первинно встановлена 19.02.2013, а тому відповідно до частини 6 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції, чинній на момент встановлення інвалідності, граничний термін отримання інвалідності, яка б давала підстави для виплати позивачу допомоги у разі інвалідності, сплинув після закінчення трьох місяців з моменту звільнення зі служби, що вказує на відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу зазначеної допомоги.
Ухвалою Верховного Суду від 14.01.2019 відкрито касаційне провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
У зв`язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що з ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в Збройних Силах в період з 01.12.1980 по 27.11.1982, в період з 27.11.1981 по 26.05.1982 виконував інтернаціональний обов`язок в Республіці Афганістан, де брав участь в бойових діях.
Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 202 від 07.02.2013 захворювання, у 1982 році ОСОБА_1 дістав множинні вогнепальні уламкові поранення, які в подальшому призвели до ряду захворювань. Наявні у ОСОБА_1 поранення (контузія) і захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії .
Як вбачається з довідки до акту огляду МСЕК серії 10ААБ № 654410 від 25.02.2013 позивачу встановлено з 19.02.2013 третю групу інвалідності внаслідок поранення і захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, із строком переогляду 25.02.2018.
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК 12 ААА № 206816 від 22.09.2015, позивачу встановлено з 15.09.2015 третю групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, довічно.
Постановою Ємільчинського районного суду Житомирської області від 03.05.2017 у справі № 277/762/16, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017, визнано дії Житомирського обласного військового комісаріату, які полягають у поверненні на доопрацювання заяви позивача від 10.08.2016, про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як військовослужбовцю, якому з 15.09.2015 встановлено інвалідність III групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, після звільнення з військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 та доданих до неї документів неправомірними та зобов`язано Житомирський обласний військовий комісаріат забезпечити розгляд заяви ОСОБА_1 від 10.08.2016 про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як військовослужбовцю, якому з 15.09.2015 встановлено інвалідність III групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, після звільнення з військової служби та доданих до неї документів у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 та наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530, шляхом підготовки висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги з подальшим його направленням разом із іншими документами, визначеними пунктом 4.7. Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530, для прийняття відповідного рішення до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.
На виконання постанови суду, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум 01.09.2017, розглянувши подані ОСОБА_1 документи, дійшла висновку про відсутність у останнього права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ОСОБА_1 інвалідності поза межами 3-х місячного строку після звільнення зі служби (протокол засідання комісії №91), і посилаючись на приписи ч.6 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відмовила у виплаті такої допомоги.
Вважаючи рішення комісії Міністерства оборони України протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, прийшов до висновку, що датою встановлення інвалідності є 15.09.2015, відтак позивач має право на одноразову грошову допомогу в зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок поранення, контузії, захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, на підставі Порядку № 975 в редакції станом на 15.09.2015 групи інвалідності.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-ХІІ (у редакції, чинній на час звернення позивача до відповідача - 17 грудня 2015 року) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Статтею 16 Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності - 19.02.2013) передбачалося, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.
Частиною другою статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції діючій на час звернення позивача до відповідача із заявою) передбачалося, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком № 975.