ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 140/434/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,
представників учасників справи:
позивача - не з`явився,
відповідача - Хороша С.В.,
третьої особи - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Волинської обласної ради
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Балаца С.В.
від 16.06.2021
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Шаптала Є.Ю., Куксов В.В., Яковлєв М.Л.
від 15.02.2022
за позовом ОСОБА_1
до Волинської обласної ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Затурцівська спеціальна загальноосвітня школа - інтернат "Центр освіти та соціально-педагогічної підтримки"
про визнання протиправним і скасування рішення.
Розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 27.07.2022 № 29.3-02/1265 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 140/434/19 у зв`язку з запланованою відпусткою судді Баранця О.М.
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 27.07.2022 для розгляду справи № 140/434/19 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Кондратова І.Д., Кролевець О.А.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи
ОСОБА_1 звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Волинської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення "Про реорганізацію Іваничівської спеціалізованої школи-інтернату" від 20.12.2018 № 22/21.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що: оскаржуване рішення прийняте з порушенням порядку та процедури його ухвалення, без проведення громадських консультацій та обговорень з трудовим колективом, що порушує права позивача, передбачені статтею 32 Конституції України, частини першої статті 3 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", частин 1, 8, 9 статті 65 Господарського кодексу України, та пунктами 2, 12 Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 № 996; реорганізація Іваничівської спеціалізованої школи-інтернату відбувається з порушенням процедури, всупереч пункту 32 Плану заходів з реалізації І етапу Національної стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026; в оспорюваному рішенні відсутні будь-які матеріали, в тому числі пояснення (таблиці, аналітичні записки, фото порівняння матеріалів матеріальної бази, тощо), які б обґрунтовували, чому до Іваничівської спеціалізованої школи-інтернату Волинської обласної ради, яка знаходиться в селищі міського типу, є більшою, має кращі можливості для дітей, знаходиться в кращій транспортній розв`язці, біля районної поліції та районної лікарні, не приєднують заклад, який знаходиться в селі Затурці.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 у справі № 140/434/19, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 28.01.2021 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019 у справі № 140/434/19 скасовано, провадження у справі закрито та роз`яснено позивачу про те, що справу належить розглядати в порядку господарського судочинства.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.02.2021 справу № 140/434/19 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Волинської обласної ради "Про реорганізацію Іваничівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату" від 20.12.2018 № 22/21 вирішено:
"1. Реорганізувати Іваничівську спеціальну загальноосвітню школу-інтернат шляхом приєднання до Затурцівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату "Центр освіти та соціально-педагогічної підтримки".
2. Визначити, що Затурцівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат "Центр освіти та соціально-педагогічної підтримки" є правонаступником всіх майнових і немайнових прав Іваничівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату.
3. Доручити управлінню освіти, науки та молоді облдержадміністрації (Плахотна Л.В.):
1) у встановленому законом порядку провести реорганізацію Іваничівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату шляхом приєднання до Затурцівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату "Центр освіти та соціально-педагогічної підтримки";
2) забезпечити у ході реорганізації дотримання прав та інтересів працівників закладів та осіб, які в ньому навчаються, відповідно до вимог чинного законодавства.
4. Внести зміни до Переліку бюджетних установ, які підпорядковані виконавчому апарату обласної ради, та на праві оперативного управління - обласній державній адміністрації, департаментам, управлінням облдержадміністрації, майно яких є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області, затвердженого рішенням обласної ради від 14.07.2016 № 6/42, а саме: у Розділі ІV "Управління освіти, науки і молоді облдержадміністрації" Переліку бюджетних установ, які підпорядковані виконавчому апарату обласної ради, та на праві оперативного управління - обласній державній адміністрації, департаментам, управлінням облдержадміністрації, майно яких є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області, затвердженого рішенням обласної ради від 14.07.2016 № 6/42, пункт 12 виключити.
5. Контроль за виконанням цього рішення покласти на управління освіти, науки та молоді облдержадміністрації.".
В подальшому наказом від 09.01.2019 № 6 управлінням освіти, науки та молоді Волинської обласної державної адміністрації було створено комісію з реорганізації Іваничівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату та складено план заходів з припинення (реорганізації) Іваничівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату.
В ході проведення реорганізаційних дій усіх працівників Іваничівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату було повідомлено про можливе вивільнення штатних працівників відповідно до пункту першого статті 40 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до Переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, затвердженого рішенням обласної ради від 14.07.2016 № 6/42 "Про нову редакцію Переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, які перебувають в управлінні обласної ради" Іваничівська спеціальна загальноосвітня школа - інтернат Іваничівського району Волинської обласної ради є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 розділу І, пункту 1 розділу XI статуту Іваничівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату, затвердженого розпорядженням голови Волинської обласної ради від 27.02.2017, Іваничівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат є загальноосвітнім закладом, що заснований на майні спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області. Засновником та власником майна Іваничівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату є Волинська обласна рада. Головною метою навчального закладу є забезпечення реалізації права дітей на здобуття певного освітнього рівня. Рішення про реорганізацію закладу приймає засновник. Реорганізація закладу відбувається шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення.
3. Короткий зміст судових рішень
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 у справі № 140/434/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022, позов задоволено. Скасовано рішення Волинської обласної ради "Про реорганізацію Іваничівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату" від 20.12.2018 № 22/21. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що оспорюване рішення прийняте відповідачем з порушенням вимог Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 № 996, як таке, що прийняте без врахування думки територіальної громади у вигляді проведення консультацій з громадськістю. Більш того, оспорюване рішення впливає на таке важливе конституційне право учнів Іваничівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату, як право на освіту, що є безумовною підставою для врахування думки територіальної громади при прийнятті такого рішення, що, у свою чергу, відповідачем здійснено не було.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 у даній справі, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Скаржник у якості підстав касаційного оскарження судових рішень зазначив виключні випадки, передбачені:
- пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України: судами першої та апеляційної інстанцій не враховані правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 826/9285/17, від 12.12.2019 у справі № 155/1640/16-а, від 13.05.2020 у справі № 324/1296/16-а, від 18.11.2021 у справі № 160/2650/20 щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України № 996 від 03.11.2010 "Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики";
- пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України: необхідності відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 359/6814/17, від 06.02.2019 у справі № 720/1536/16-а, від 17.10.2019 у справі № 1640/3147/18 щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України № 996 від 03.11.2010 "Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики".
05 липня 2022 року до Суду від відповідача надійшли доповнення до касаційної скарги.
За змістом частини 1 статті 288 та частини 1 статті 298 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, тобто протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення, на яке подана касаційна скарга, або з дня складення повного судового рішення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується.
Відповідач оскаржує до суду касаційної інстанції постанову Північного апеляційного господарського суду від 15 лютого 2022 року (повний текст складено 28 квітня 2022 року). Доповнення до касаційної скарги були надіслані відповідачем до Верховного Суду 01 липня 2022 року, тобто з пропуском встановленого законом процесуального строку на їх подання.
З огляду на викладене Суд не бере ці доповнення відповідача до касаційної скарги до уваги.
Позивач подав до Суду відзиви на касаційну скаргу відповідача, відзив на доповнення до касаційної скарги та додаткові пояснення у справі, в яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Позивач також подав до Суду клопотання про розгляд справи без участі позивача.
Відповідач подав до Суду відповідь на відзив на касаційну скаргу, в якій зазначав, що підстави наведені позивачем у відзиві не заслуговують на увагу.
5. Позиція Верховного Суду
Імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Частинами 1, 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, який визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Так, у постанові від 19.03.2021 у справі № 922/698/20 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги свою попередню практику (див. ухвалу від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19) зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет). Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства.
Для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України; пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України) та пункту 5 частини 1 статті 396 Цивільного процесуального кодексу України (пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України; пункту 5 частини 1 статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями, з-поміж яких змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.