ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/9032/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Кролевець О. А.,
за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,
представників учасників справи:
позивача - Вовк С.С.,
відповідача - Франюк А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Ярмак О. М.
від 09.11.2021 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Андрієнко В. В., Буравльов С. І., Шапран В. В.
від 19.01.2022
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 85 949 748,72 грн,
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 27.07.2022 № 29.3-02/1263 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/9032/21 у зв`язку із запланованою відпусткою судді Баранця О. М.
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 27.07.2022 для розгляду справи № 910/9032/21 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н. М., судді: Кондратова І. Д., Кролевець О. А.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 138 183 867,34 грн, а саме: 132 378 668,14 грн основного боргу, 1 300 347,35 грн пені, 1 380 273,84 грн 3% річних та 3 124 578,01 грн інфляційних втрат (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії (дата акцептування 18.07.2019, ідентифікатор договору № 1196-01024; далі - договір).
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
18.07.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ" приєдналось до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії (надалі - договір) та долучено до реєстру учасників ринку, що підтверджується повідомленням відповідача № 01/26879 від 18.07.2019. У вказаному повідомленні зазначено, що вищезазначений договір є публічним та укладається сторонами з урахуванням статті 634 Цивільного кодексу України та розміщений на офіційному сайті ДП «НЕК «Укренерго» https://ua.energy.
Відповідно до пункту 1.1 договору також визначено, що цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ (сторони, відповідальної за баланс), у тому числі її балансуючої групи. Цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.
Умовами пункту 10.1 договору визначено, що цей договір може бути змінений ОСП (оператором системи передачі) в односторонньому порядку у разі внесення Регулятором змін до типового договору про врегулювання небалансів електричної енергії, який є додатком 1 до Правил ринку. Договір зі змінами оприлюднюється на веб-сайті ОСП (10.3 договору).
Договірні відносини сторін по договору №1196-01024 від 18.07.2019 змінено в редакції договорів відповідно до наказів Голови правління НЕК «УКРЕНЕРГО» №534 від 26.11.2020, № 709 від 21.12.2020, № 6 від 05.01.2021, № 111 від 25.02.2021, № 141 від 16.03.2021.
За змістом пункту 1.2 договору на підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ.
Згідно із пунктом 1.3 договору за цим договором СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи.
Відповідно до пункту 1.4 договору ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 307 (далі - Правила ринку).
Пунктом 1.5 договору визначено, що врегулювання небалансів електричної енергії є вчинення СВБ (стороною відповідальною за баланс, яким за договором виступає позивач) правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.
Відповідно до пункту 2.1 договору вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР (адміністратором розрахунків) для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством.
Згідно із пунктом 5.9 договору ОСП надає СВБ два примірники акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів (далі - акт), підписані зі своєї сторони, до 12 числа місяця, наступного за тим, щодо якого його сформовано.
Відповідно до пункту 5.10 договору, СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП один примірник підписаного зі своєї сторони акта.
За розрахункові періоди з 18.12.2020 по 30.08.2021 позивач виставив відповідачу (надіслав електронною поштою на ІНФОРМАЦІЯ_1) рахунки-фактури за електричну енергію для врегулювання небалансів на загальну суму 132 484 574,34 грн, які відповідно до повідомлень, доданих до справи, завантажені у систему управління ринком - MMS (http://mms.ua.energy/) відповідно до Правил ринку.
Між позивачем та відповідачем було підписано акти купівлі-продажу №ВН/21/01-№1196 від 31.01.2021 за січень 2021, № ВН/21/01-№1196 від 28.02.2021 за лютий 2021, №ВН/21/03-№1196 від 31.03.2021 за березень 2021, № ВН/21/04-№1196 від 30.04.2021 за квітень 2021, №ВН/21/05-№1196 від 31.05.2021 за травень 2021, №ВН-21/06-№1196 від 30.06.2021 за червень 2021, №ВН/21/07-№1196 від 31.07.2021 за липень 2021, чим підтверджено факт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів в узгоджених обсягах і вартості.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (ОСП, АР) не здійснило оплату вказаних рахунків за електричну енергію для врегулювання небалансів своєчасно та у повному обсязі, тобто, АР не сплатив суму, яку зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії.
У процесі розгляду справи відповідачем надано докази оплати вартості небалансів електричної енергії у сумі 19 203 099,58 грн та заявлено клопотання про зменшення розміру пені та 3% річних до 99%.
3. Короткий зміст судових рішень
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2022, позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ" 113 175 568, 56 грн основного боргу, 650 173, 68 грн пені, 690 136, 92 грн 3% річних, 3 124 578, 01 грн інфляційних втрат. Закрито провадження у справі в частині стягнення 19 203 099,58 грн основного боргу. В решті позову відмовлено у зв`язку із зменшенням пені та 3% річних.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані доведеністю обставин порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати вартості небалансів відповідно до виставлених рахунків, розмір якої підтверджений актами купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за спірний період. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних витрат, суди дійшли висновку про його обґрунтованість та арифметичну правильність. При цьому, суди зменшили розмір пені та 3% річних до 50% прийнявши до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поведінку відповідача щодо виконання зобов`язання за договором, та враховуючи принцип справедливості, балансу інтересів сторін. Водночас, у зв`язку з відсутністю предмета спору внаслідок добровільної оплати відповідачем боргу в розмірі 19 203 099,58 грн після подання позову провадження у справі в цій частині вирішено закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2022, та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.
Скаржник у якості підстав касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції зазначив:
- пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України: судами попередніх інстанцій застосовано статтю 625 Цивільного кодексу України без урахування правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 24.10.2018 у справі № 910/19576/17, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 10.07.2019 у справі № 910/21564/16, від 04.12.2019 у справі № 910/15714/18, від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19, стосовно того, що "сплата 3% річних від простроченої суми, так само як і інфляційні нарахування, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові". Проте, враховуючи особливий порядок розрахунків на ринку електричної енергії та вимоги статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", відповідач не може користуватись коштами на рахунку зі спеціальним режимом використання, адже і джерела надходжень на вказаний рахунок, і напрямки сплати коштів з такого рахунку визначено законом. З огляду на зазначене, а також враховуючи неможливість використання відповідачем коштів, належних до сплати позивачу, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних є необґрунтованими, а стаття 625 Цивільного кодексу України, на думку скаржника, не підлягала застосуванню;
- пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України: відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 7.6.4 глави 7.6 розділу VII Правил ринку. Так, відповідно до пункту 7.6.4 глави 7.6 розділу VII Правил ринку (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) оплата платіжного документа з банківського рахунку АР (адміністратора розрахунків, відповідача) на банківський рахунок учасника ринку (позивача) здійснюється протягом чотирьох банківських днів з дати направлення рахунка. Проте в своїх розрахунках 3% річних та інфляційних втрат позивач вказував день направлення рахунка позивачем "начебто на електронну адресу відповідача", не підтвердивши факту такого направлення належними і допустимими доказами. Відтак позивач штучно збільшив період "прострочення".
У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ" просить закрити касаційне провадження, відкрите з підстави передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та залишити без задоволення касаційну скаргу в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5. Позиція Верховного Суду
У статті 287 Господарського процесуального кодексу України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли касаційне оскарження допускається.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1 та 2).
Тобто суд касаційної інстанції розглядає справу в межах відкритого касаційного провадження в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і не має право здійснювати додаткову перевірку доказів.
Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, який визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Наведене узгоджується із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок стосується правовідносин, які є подібними.
Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Так, у постанові від 19.03.2021 у справі № 922/698/20 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги свою попередню практику (див. ухвала від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19) зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет). А під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що:
- правовідносини розуміються як різновид передбачених юридичними нормами чи зумовлених принципами права ідеологічних суспільних відносин, що встановлюються між суб`єктами права щодо об`єктів права на підставі юридичних фактів і виражаються у взаємних правах і обов`язках цих суб`єктів (пункт 17 ухвали від 15.06.2021 у справі № 212/7466/19 (провадження № 14-73цс21));