ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 906/1422/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ковальського Віталія Деонізовича
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 (колегія суддів у складі: Коломис В.В. - головуючий, Миханюк М.В., Саврій В.А.)
та рішення Господарського суду Житомирської області від 08.09.2021 (суддя Вельмакіна Т.М.)
та додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 04.10.2021 (суддя Вельмакіна Т.М.)
у справі № 906/1422/20
за позовом Фізичної особи - підприємця Ковальського Віталія Деонізовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинянка"
про стягнення 783230,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст позовних вимог
1. 3 грудня 2020 року Фізична особа - підприємець Ковальський Віталій Деонізович (далі - Позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинянка" (далі - Відповідач) про стягнення 783230,00 грн безпідставно набутих коштів.
2. Позовні вимоги пред`явлені на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України. Зокрема Позивач стверджував про безпідставне отримання Відповідачем спірних грошових коштів у сумі, що перевищує встановлений у пункті 2.8 договору оренди нерухомого майна від 15.11.2013 розмір орендної оплати.
Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.09.2021 у задоволенні позову відмовлено.
4. Рішення мотивовано тим, що з огляду на приписи статей 215, 216 Цивільного кодексу України та встановлений судом у справі №906/892/20 факт користування Позивача орендованим приміщенням з моменту підписання акту приймання-передачі та до моменту ухвалення відповідного судового рішення, сплачені за фактичне користування нерухомим майном кошти не підлягають поверненню у випадку нікчемності правочину. Крім того, господарський суд першої інстанції зазначив про ненадання Позивачем належних доказів факту отримання Відповідачем спірних грошових коштів. Водночас, враховуючи заяву Відповідача про застосування позовної давності в частині позовних вимог про стягнення грошових коштів за період з грудня 2013 по грудень 2017 господарський суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин з огляду на відмову у задоволені позову.
5. Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.10.2021 стягнуто з Позивача на користь Відповідача 9600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, у стягненні 1400,00 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
6. Господарський суд першої інстанції визнав обґрунтованими витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9600,00 грн з огляду на їх пов`язаність з розглядом цієї справи, співмірність складності справи, витраченому адвокатом часу, а також обсягам і складності наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Водночас, відхиляючи витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1400,00 грн за підготовку проекту письмових пояснень у справі від 06.08.2021 та від 01.09.2021 господарський суд першої інстанції виходив з того, що зазначені пояснення залишені без розгляду.
7. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 зазначене рішення та додаткове рішення залишені без змін.
8. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
9. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову та відмовити Відповідачу в задоволення заяви про стягнення з Позивача витрат на професійну правничу допомогу.
10. Касаційна скарга мотивована наявністю підстави для оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положення статті 1212 Цивільного кодексу України щодо стягнення безпідставно набутих коштів при попередньому встановленні нікчемності договору оренди нерухомого майна.
11. При цьому Скаржник наголошує, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, посилаючись на наявність правової колізії у зв`язку з тим, що на момент передачі коштів існували договірні відносини, а на момент розгляду справи вони втратили свої правове підґрунтя через визначення судом нікчемності договору. Також позивач стверджує, що вказана справа має виняткове значення для нього, як учасника справи, оскільки результатом її розгляду є покладення на нього надмірного фінансового тягаря у вигляді неможливості повернення безпідставно сплачених коштів у сумі 783230,00 грн, що суперечить практиці Європейського суду з прав людини стосовно мирного володіння майном.
12. Скаржник вважає, що оскаржувані судові рішення є незаконними, викладені у них висновки не відповідають встановленим обставинам, суди допустили неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
13. Зокрема, посилаючись на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №759/9443/17, Скаржник зазначає, що у випадку застосування наслідків недійсності договору (статті 216 Цивільного кодексу України) і з врахуванням положень статті 1212 зазначеного Кодексу спірна сума обґрунтовано підлягає до стягнення з Відповідача на користь Позивача.
14. Скаржник заперечує проти висновку господарських судів попередніх інстанцій про неможливість встановити на підставі наданих ним доказів того, які суми сплачувались за користування майном, зокрема із посиланням на норми податкового законодавства та Положення про порядок ведення касових операцій, адже факт отримання відповідних коштів Відповідачем не заперечується та не підлягає доказуванню відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, тоді як стягнення коштів, переданих Відповідачу як оплата комунальних послуг та оренди приміщення згідно з договором, не були включені до предмету позову.
15. Крім того, Скаржник стверджує, що представник Відповідача не дотримався процесуального порядку та строків подання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Позивача витрат на професійну правничу допомогу, а в рішенні суду жодним чином не вказано, які саме роботи проведені адвокатом, не надано детального опису проведених робіт та понесених ним для надання такої допомоги витрат.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
16. Відповідач у встановлений судом термін відзив на касаційну скаргу не надав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
17. Між Відповідачем (орендодавець) та Позивачем (орендар) укладений договір оренди нерухомого майна, від 15.11.2013 (далі - Договір оренди), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - одноповерхову будівлю площею 200 м2 та земельну ділянку, на якій вона розміщена, необхідну для використання будівлі за призначенням, передбаченим в договорі, що належить орендодавцю на праві приватної власності та розташована за адресою: Житомирська обл. м. Новоград-Волинський, вул. Житомирська, 110 (далі - Орендоване майно).
18. Орендар зобов`язався своєчасно вносити орендну плату в розмірі 1700 гривень на місяць. Орендна плата коригується щорічно з урахуванням інфляції (п. 2.8 Договору оренди).
19. Договір оренди набирає чинності з 01.12.2013 і діє протягом трьох років (п. 5.5 Договору оренди).
20. 09.05.2020 Позивач отримав від Відповідача листа від 08.05.2020 щодо зобов`язання звільнити орендоване приміщення в строк до 10 робочих днів, що свідчить про дострокове розірвання договору в односторонньому порядку.
21. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.12.2020 у справі №906/892/20 задоволено частково позов ТОВ "Волинянка" (Відповідач) до ФОП Ковальського Віталія Деонізовича (Позивач) про встановлення нікчемності правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Зазначеним судовим рішенням встановлено нікчемність Договору оренди, зобов`язано ФОП Ковальського В.Д. повернути ТОВ "Волинянка" частину одноповерхової будівлі площею 200 м2 за адресою: Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул. Житомирська, 110. У решті позову відмовлено.
22. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 у справі №906/892/20 рішення Господарського суду Житомирської області від 22.12.2020 скасовано в частині встановлення нікчемності Договору оренди, прийнято в цій частині нове рішення, яким в позові відмовлено, в решті рішення залишено без змін.
23. Суд апеляційної інстанції у постанові у справі №906/892/20 зазначив, що Договір оренди є нікчемним, оскільки укладений на три роки та підлягав нотаріальному посвідченню із державною реєстрацією набутого на його підставі права на нерухоме майно. Водночас суд встановив, що ФОП Ковальський В.Д. (Позивач) користувався орендованим приміщенням з моменту підписання актe приймання-передачі і до моменту ухвалення постанови суду. Враховуючи встановлення нікчемності Договору оренди, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що з метою захисту прав власника необхідно застосувати наслідки недійсності правочину шляхом зобов`язання ФОП Ковальського В.Д. повернути ТОВ "Волинянка" частину одноповерхової будівлі площею 200 м2 за адресою: Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул. Житомирська, 110.
24. На підтвердження сплати Відповідачу грошових коштів за оренду приміщення та комунальні послуги за період 2013-2020 роки на загальну суму 912430 грн Позивач надав Журнали обліку виплачених коштів за оренду приміщення, послуги водопостачання, використану електроенергію за адресою: Житомирська обл. м. Новоград-Волинський, вул. Житомирська, 110, ФОП Ковальським В.Д. директору ТОВ "Волинянка" Савчук Л.П. (далі - Журнали). Зазначені Журнали обліку містять дати, суми та підписи Савчук Л.П. без їх розмежування за призначенням платежу.
Позиція Верховного Суду
25. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
26. Звертаючись із касаційною скаргою, Позивач стверджує про неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду про застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України у разі стягнення безпідставно набутих коштів при попередньому встановленні нікчемності договору оренди майна.
27. Верховний Суд вказане твердження скаржника відхиляє з огляду на таке.