ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/7966/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.,
секретар судового засідання - Дерлі І. І.,
за участю представників сторін:
позивача - не з`явився,
відповідача - Сурник В. М. (адвокат),
третьої особи - Вакуляк Ю. А. (самопредставництво),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" та Фонду державного майна України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 (судді: Яковлєв М. Л. - головуючий, Іоннікова І. А., Куксов В. В.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 (суддя Чебикіна С. О.)
за позовом Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІВЕР-БУД"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Фонд державного майна України
про визнання недійсним інвестиційного договору,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У травні 2021 року Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" (далі - ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІВЕР-БУД" (далі - ТОВ "ОЛІВЕР-БУД", Відповідач) про визнання недійсним інвестиційного договору від 19.09.2012 (нова редакція договору № 0804-2-ІД/08 від 08.04.2008).
1.2. В обґрунтування позову Позивач зазначав, що спірний інвестиційний договір містить всі ознаки договору про спільну діяльність. На думку Позивача, згідно з положеннями Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 N 296 (далі - Порядок № 296), ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" повинно було отримати погодження Кабінету Міністрів України на укладення вказаного вище договору. Крім того, оскільки його умовами передбачалось відчуження земельної ділянки державної власності, Позивач повинен був отримати також погодження Фонду державного майна України. Враховуючи, що зазначених погоджень ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" отримано не було, оскаржуваний договір має бути визнаний судом недійсним на підставі статей 215, 203 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 у справі №910/7966/21 в позові відмовлено повністю.
2.2. Приймаючи вказане рішення, господарський суд першої інстанції виходив із того, що ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" не доведено тих обставин, які є підставами позовних вимог, а також не надано жодних доказів на підтвердження обставин, які в силу вимог статей 203, 215 Цивільного кодексу України є підставами для визнання недійсним спірного договору. Крім того, Позивач не підтвердив факту порушення його прав з боку Відповідача.
Що стосується пропуску строку позовної давності за вищевказаними вимогами, про що заявив Відповідач, то, за висновком місцевого суду, в позові слід відмовити саме з підстав необґрунтованості позовних вимог, оскільки право та охоронюваний законом інтерес Позивача, за захистом яких той звернувся до суду, не були порушені ТОВ "ОЛІВЕР-БУД".
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 скасовано наведене рішення Господарського суду міста Києва та прийнято нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
2.4. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд погодився з його висновками про відсутність підстав для задоволення позову. Разом з тим, апеляційний суд дійшов власного висновку, що внаслідок не залучення Фонду державного майна України до участі у справі в якості третьої особи було порушено норми пункту 4 частини третьої статті 277 Господарського процесуального кодексу України.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі Позивач просить повністю скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовну заяву ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця".
3.2. У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 203, 207, 228 Цивільного кодексу України, положень Порядку № 296, викладених в постановах від 18.04.2018 у справі №910/4501/17, від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, від 03.11.2020 у справі №920/611/19, від 01.10.2020 у справі №910/21935/17, від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, від 28.02.2019 у справі №646/3972/16-ц, 07.02.2018 у справі №910/131/17, від 14.06.2018 у справі №925/1219/17, від 20.03.2019 у справі №922/1391/18, від 07.10.2020 у справі №911/2574/18, від 05.07.2021 у справі №910/12556/20, від 12.05.2021 у справі №905/2340/19, від 10.02.2021 у справі №904/5934/17, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, від 20.01.2020 у справі №916/556/19, від 05.02.2020 у справі №924/196/19, від 30.01.2020 у справі №904/1093/19, від 20.01.2020 у справі №902/803/17.
3.3. Крім того, у якості підстави для подання своєї касаційної скарги ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" посилається на те, що суди попередніх інстанцій прийняли судові рішення про права особи, не залученої до розгляду справи (Кабінету Міністрів України), а також належним чином не дослідили зібрані у справі докази (лист Міністерства аграрної політики та продовольства України № 37-31-13/17318 від 19.09.2012), не перевірили достовірності та допустимості поданих Відповідачем доказів на підставі яких приймалися оскаржувані судові рішення (зокрема документів на підтвердження повноважень особи, яка підписувала погодження щодо укладення спірного договору). До того ж суди, на думку скаржника, безпідставно залишили без задоволення його клопотання про витребування доказів.
3.4. У відзиві на вказану касаційну скаргу ТОВ "ОЛІВЕР-БУД" просить відмовити в її задоволенні.
3.5. Фонд державного майна України, не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, також звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовної заяви в повному обсязі.
3.6. У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 228, 1130 Цивільного кодексу України, статті 75 Господарського процесуального кодексу України, викладених в постановах від 07.02.2018 у справі № 910/131/17, від 14.06.2018 у справі № 925/1219/17, від 20.03.2019 у справі № 922/1319/18, від 07.10.2018 у справі № 911/2574/18, від 18.04.2018 у справі № 910/4501/17, від 01.07.2021 у справі № 917/549/20 від 03.11.2020 у справі № 920/611/19, від 01.10.2020 у справі № 910/21935/17, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012.
3.7. Обґрунтовуючи наявність підстав для подання зазначеної скарги, заявник також посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 1130 Цивільного кодексу України з урахування абзацу 2 частини другої статті 13 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" про те, що правова природа договору не залежить від назви, а визначається з огляду на його зміст.
3.8. Крім того, у якості підстави для подання своєї касаційної скарги Фонд державного майна України посилається на те, що судами попередніх інстанцій прийнято судові рішення про права особи, не залученої до розгляду справи (Кабінету Міністрів України), а також не було перевірено достовірності та допустимості поданих Відповідачем доказів (зокрема листа-погодження Мінагрополітики, документів на підтвердження повноважень особи, яка підписувала погодження щодо укладення спірного договору). До того ж суди, на думку скаржника, безпідставно залишили без задоволення клопотання Позивача про витребування доказів.
3.9. У відзиві на зазначену касаційну скаргу Відповідач просить відмовити у її задоволенні.
3.10. 19.07.2022 ТОВ "ОЛІВЕР-БУД" подало додаткові письмові пояснення в яких просить відмовити в задоволенні касаційних скарг Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" та Фонду державного майна України.
4. Розгляд справи Верховним Судом
4.1. Ухвалою Верховного Суду від 03.02.2022 (у складі колегії суддів Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 у справі № 910/7966/21 та призначено розгляд зазначеної справи у судовому засіданні на 16.03.2022.
4.2. Крім того, ухвалою Верховного Суду також від 03.02.2022 (у складі колегії суддів Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С.) поновлено Фонду державного майна України строк на касаційне оскарження та залишити без руху його касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 у справі № 910/7966/21 у зв`язку із ненаданням доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі.
4.3. Ухвалою Верховного Суду від 17.02.2022 (у складі колегії суддів Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Фонду державного майна України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 у справі №910/7966/21 та призначено розгляд зазначеної скарги у судовому засіданні на 16.03.2022.
4.4. Водночас 16.03.2022 судовий розгляд справи № 910/7966/21 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду не відбувся, з огляду на обставини, пов`язані з військовою агресією Російської Федерації, у тому числі введенням воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
4.5. Розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №29.3-02/932 від 19.05.2022 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/7966/21 у зв`язку з увільненням судді Міщенка І. С. від роботи у зв`язку із призовом на військову службу по мобілізації.
4.6. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2022 для розгляду касаційної скарги Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" у справі № 910/7966/21 визначено колегію суддів у складі: Зуєв В. А. - головуючий, Берднік І. С., Суховий В. Г.
4.7. Крім того, згідно з протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 19.05.2022 касаційну скаргу Фонду державного майна України передано на розгляд колегії суддів у складі: Зуєв В. А. - головуючий, Берднік І. С., Суховий В. Г.
4.8. Ухвалою Верховного Суду від 24.05.2022 (у складі колегії суддів Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.) прийнято до провадження справу №910/7966/21 за касаційними скаргами Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" та Фонду державного майна України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 та призначено їх до розгляду у судовому засіданні на 22.06.2022.
4.9. Ухвалою Верховного Суду від 22.06.2022 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційних скарг Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" та Фонду державного майна України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 у справі № 910/7966/21 до 20.07.2022.
4.10. Ухвалою Верховного Суду від 20.07.2022 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційних скарг Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" та Фонду державного майна України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 у справі № 910/7966/21 до 27.07.2022.
4.11. Ураховуючи наведене, а також обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 і від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", справа розглядається у розумний строк.
5. Обставини, встановлені судами
5.1. Господарськими судами встановлено, що 08.04.2008 між Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олівер-Буд" (сторона-2) було укладено договір №0804-2-ІД/08.
5.2. 19.09.2012 зазначений договір викладено в новій редакції, відповідно до п. п. 1.1., 2.1. якого сторони визначили, що його предметом є зобов`язання та права сторін щодо їх дій з будівництва об`єкта (житлова та громадська забудова з об`єктами побутового призначення та інженерно-транспортної інфраструктури, яка має бути збудована на земельній ділянці на проспекті Правди навпроти будинку № 66-76 в Подільському районі міста Києва, з технічними характеристиками та параметрами, визначеними в проектній документації) на земельній ділянці (земельна ділянка орієнтовною загальною площею 9,7 га) з метою збереження сторони-1 як сільськогосподарського підприємства, поліпшення житлових умов працівників та отримання кожною із сторін своєї частини в збудованому об`єкті або іншого майна та/або коштів в порядку та на умовах, визначених в договорі.
У порядку та на умовах даного договору сторона-1, як землекористувач земельної ділянки, залучає сторону-2 до будівництва об`єкта на земельній ділянці та делегує стороні-2 забезпечити проектування та спорудження об`єкта, а сторона-2 зобов`язується на свій ризик за рахунок власних або залучених сил, коштів, матеріалів, засобів, техніки та устаткування забезпечити в повному обсязі проектування та спорудження об`єкта відповідно до проектної документації.
Згідно з п. п. 3.1., 4.1., 6.1.1. - 6.1.17. договору підготовчими діями сторони-1, направленими на створення умов Відповідачу для вчинення юридично значимих дій, за результатом чого вдасться досягти предмет договору, зокрема є: оформлення дозволу на проектування і спорудження об`єкта; ініціювання зміни цільового призначення земельної ділянки з метою подальшого здійснення будівництва об`єкта; звільнення земельної ділянки від об`єктів знесення; сприяння Відповідачу у виконанні проектування та спорудження об`єкта; отримання в компетентних органах та надання генеральному підряднику, з яким Відповідачем згідно з даним договором буде укладено договір на спорудження об`єкта, дозволу на виконання будівельних робіт зі спорудженню об`єкта з лімітами і точками підключення електроенергії, води та інших необхідних комунікацій на будівельному майданчику, а також ордеру на тимчасове порушення благоустрою та ордерів на прокладення зовнішніх мереж у зв`язку із спорудженням об`єкта; надання Відповідачу будь-якої інформації та відомостей, що є необхідними для реалізації договору тощо.
Відповідно до п. 5.2. договору, розрахунки між сторонами за ним здійснюються шляхом отримання у власність (господарське відання) частин об`єкта (майнових прав на них) або іншого майна та/або коштів в наступному порядку: за виконання своїх зобов`язань за договором Позивач отримує у свою власність (господарське відання) 5% загальної площі в об`єкті (п. 5.2.1. договору); решту загальної площі в об`єкті (95%) отримує у свою власність Відповідач (п. 5.2.2. договору); за згодою сторін замість частини об`єкта, що вказана в п. 5.2.1. договору, Позивачу можуть бути надані Відповідачем нежитлові та/або жилі приміщення в інших об`єктах нерухомого майна та/або грошові кошти у розмірі не менше ніж 5% від вартості майнових прав на об`єкт за експертною оцінкою, проведеною відповідно до законодавства за ініціативою Позивача. В такому разі Відповідач отримує у власність об`єкт в повному обсязі (п. 5.2.3. договору).
За умовами п. п. 6.1. - 6.4. договору до прав та обов`язків Відповідача, зокрема, належать: розробка завдання на проектування об`єкта; укладення відповідних договорів та забезпечення фінансування процесу збору вихідних даних на проектування об`єкта; укладення договорів на проектування та спорудження об`єкта; сприяння в отриманні погоджень та дозволів від відповідних державних органів і організацій та позитивних експертних висновків стосовно проекту; забезпечення фінансування будівництва об`єкта; забезпечення ходу процесу будівництва об`єкта.
Згідно з п. 12.4. договору, його укладення не є зміною цільового призначення земельної ділянки, яке встановлюється та змінюється компетентними суб`єктами у встановленому законодавством порядку.
За умовами п. 12.5. договору при його реалізації право на земельну ділянку залишається за Позивачем, земельна ділянка не є вкладом ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" у діяльність з реалізації договору і його укладення не припиняє права Позивача на земельну ділянку.
У п. 12.6. договору сторони погодили, що він є договором змішаної інвестиційно-підрядної форми, відповідно до статті 67 Господарського кодексу України та статей 3, 6 Цивільного кодексу України. Майно (та майнові права), кошти тощо, внесені для реалізації даного договору не є об`єднанням вкладів сторін, не є їх спільною частковою власністю, а залишаються у власності сторони, що їх внесла. Частини об`єкта, що розподіляються між сторонами, не є спільною частковою власністю сторін, а належить кожній з сторін відповідно до положень договору. При реалізації договору сторони зберігають свою юридичну самостійність.
5.3. Як встановлено господарськими судами, відповідно до листа № 37-31-13/17318 від 19.09.2012 Міністерство аграрної політики та продовольства України, як орган управління ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", не заперечувало щодо укладення спірного інвестиційного договору від 19.09.2012 (нова редакція договору № 0804-2-ІД/08 від 08.04.2008), що відповідає вимогам п. 5.2.2. статуту державного підприємства та підтверджує наявність необхідного обсягу повноважень у генерального директора на його підписання. При цьому вказаний лист було надано саме на звернення Позивача.
5.4. Також згідно з постановою старшого слідчого в особливо важливих справах першого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України від 17.11.2017 про закриття кримінального провадження, а також згідно з ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 01.06.2018 та ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 09.07.2018 у справі № 757/76782/17-к, у межах досудового розслідування № 12013110000001049 перший заступник Міністра Бісюк І. Ю. визнав, зокрема, що вищевказаним листом погоджував укладання інвестиційного договору.
5.5. Водночас, на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.11.2019 №1101-р "Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Фонду державного майна" цілісний майновий комплекс ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" за актом приймання-передачі було передано зі сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до сфери управління Фонду державного майна України.
5.6. Разом з тим, вважаючи, що зазначений договір було укладено без отримання погодження уповноважених органів, ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" звернулося до суду з цим позовом.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, дослідивши доводи наведені у касаційних скаргах та відзивах на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
6.2. Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання недійсним інвестиційного договору від 19.09.2012 (нова редакція договору № 0804-2-ІД/08 від 08.04.2008), укладеного між ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" та ТОВ "ОЛІВЕР-БУД".
6.3. Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
6.4. Так, у частині першій статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п`ята).
6.5. Згідно з частинами другою та третьою статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
6.6. При цьому частина перша статті 216 Цивільного кодексу України визначає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
6.7. Як зазначалося вище, позовні вимоги ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" обґрунтовані тим, що спірний правочин, на думку Позивача, є договором про спільну діяльність, однак укладався з порушенням порядку укладення таких договорів, і його умовами передбачалось відчуження земельної ділянки державної форми власності без згоди власника.
6.8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій справі, господарські суди попередніх інстанцій виходили, зокрема з того, що договір від 19.09.2012 (нова редакція договору № 0804-2-ІД/08 від 08.04.2008) містить елементи зобов`язальних правовідносин щодо інвестування (інвестиційний договір), підряду (договір підряду), та інших елементів таких правовідносин, виникнення й існування яких не входить в суперечність з актами цивільного і господарського законодавства та, водночас, не дозволяє зробити висновок про можливість комплексного застосування до окремих частин договору №0804-2-ІД/08 інших положень чинного законодавства, ніж ті, що регламентують порядок здійснення інвестиційної діяльності та особливості виникнення, зміни і припинення правовідносин підряду.
Так, проаналізувавши положення спірного правочину, суди зазначили, що він не є договором про сумісну (спільну) діяльність, оскільки обов`язки щодо здійснення конкретних дій, обумовлених його предметом, фактично покладено на одну сторону - Відповідача без ознак сумісної діяльності, спільності вкладень або ж поєднаної трудової участі. Крім того, суди послалися на п. 12.6. зазначеного договору, згідно з яким: цей правочин є договором змішаної інвестиційно-підрядної форми відповідно до статті 67 Господарського кодексу України та статей 3, 6 Цивільного кодексу України; майно (та майнові права), кошти тощо, внесені для реалізації даного договору не є об`єднанням вкладів сторін, не є їх спільною частковою власністю, а залишаються у власності сторони, що їх внесла; частини об`єкта, що розподіляються між сторонами, не є спільною частковою власністю сторін, а належить кожній з сторін відповідно до положень договору; при реалізації договору сторони зберігають свою юридичну самостійність.
Отже, виходячи з аналізу положень спірного договору, суди дійшли висновку, що за своєю правовою природою вказаний правочин є змішаним, тобто, містить елементи різних договорів - підряду та інвестування, що в повному обсязі узгоджується з принципом свободи договору та нормами статей 3, 6, 627, 628 Цивільного кодексу України. Його зміст відповідає нормам Закону України "Про інвестиційну діяльність" та положенням договору підряду, взаємовідносини сторін за яким регулюються главою 61 Цивільного кодексу України з особливостями підряду на капітальне будівництво (будівельний підряд) згідно зі статтями 875 - 886 Цивільного кодексу України та статями 317 - 323 Господарського кодексу України.
6.9. Однак, колегія суддів не погоджується з наведеними висновками місцевого і апеляційного господарських судів та вважає їх неправомірними, зробленими без належного дослідження істотних обставин справи та умов наведеного договору, виходячи з наступного.
6.10. Колегія суддів звертає увагу, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків (подібна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 23.03.2021 у справі № 916/2380/18, від 01.10.2020 у справі № 910/21935/17, від 15.06.2018 у справі № 916/933/17, від 04.07.2018 у справі № 916/935/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18).
6.11. Як вбачається зі змісту спірного договору, його предметом є зобов`язання та права сторін щодо їх дій з будівництва об`єкта (житлова та громадська забудова з об`єктами побутового призначення й інженерно-транспортної інфраструктури) на земельній ділянці з метою збереження Позивача як сільськогосподарського підприємства, поліпшення житлових умов працівників та отримання кожною із сторін своєї частини в збудованому об`єкті або іншого майна та/або коштів в порядку та на умовах, визначених в договорі. При цьому ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", як землекористувач земельної ділянки, залучає ТОВ "ОЛІВЕР-БУД" до будівництва об`єкта на вказаній земельній ділянці та делегує Відповідачу забезпечити проектування і спорудження об`єкта, а ТОВ "ОЛІВЕР-БУД" зобов`язується на свій ризик за рахунок власних або залучених сил, коштів, матеріалів, засобів, техніки та устаткування забезпечити в повному обсязі проектування і спорудження об`єкта відповідно до проектної документації (п. п. 1.1., 2.1. договору).
Водночас, відповідно до п. 5.2. договору розрахунки між сторонами за ним здійснюються шляхом отримання у власність (господарське відання) частин об`єкта (майнових прав на них) або іншого майна та/або коштів в наступному порядку: за виконання своїх зобов`язань за договором Позивач отримує у свою власність (господарське відання) 5% загальної площі в об`єкті (п. 5.2.1. договору); решту загальної площі в об`єкті (95%) отримує у свою власність Відповідач (п. 5.2.2. договору); за згодою сторін замість частини об`єкта, що вказана в п. 5.2.1. договору, Позивачу можуть бути надані Відповідачем нежитлові та/або жилі приміщення в інших об`єктах нерухомого майна та/або грошові кошти у розмірі не менше ніж 5% від вартості майнових прав на об`єкт за експертною оцінкою, проведеною відповідно до законодавства за ініціативою Позивача. В такому разі Відповідач отримує у власність об`єкт в повному обсязі (п. 5.2.3. договору).
6.12. Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначаються Законом України "Про інвестиційну діяльність".
Відповідно до статті 1 вказаного Закону (тут і далі - в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.
За змістом статті 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права.
Об`єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об`єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об`єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про інвестиційну діяльність" суб`єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Інвестори - суб`єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об`єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.
Згідно з частиною п`ятою статті 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.