1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

іменем України

28 липня 2022 року

м. Київ

справа № 204/5336/19

провадження № 51-5762м21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Ємця О.П.,

суддів Кравченка С.І., Білик Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Антонюка Н.В.,

прокурора Єременка М.В.,

а також у режимі відеоконференції:

захисника Амельченка А.С.,

засудженої ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника Гармидера А.А. в інтересах засудженої ОСОБА_1 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року і прокурора, який брав участь у провадженні в суді першої інстанції, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201840680001837, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Жовті Води Дніпропетровської області (зареєстрованої на АДРЕСА_1 ), жительки АДРЕСА_2 ),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задоволено частково та постановлено стягнути на її користь з ОСОБА_1 7000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, а також 27 000 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 задоволено частково та постановлено стягнути на його користь із ОСОБА_1 5000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, а також 20 000 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Прийнято рішення щодо долі речових доказів.

Згідно з вироком суду, 16 жовтня 2018 року близько 00:16 ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні ветеринарної клініки «На рабочей», що на вул. Володимира Антоновича, 85 у м. Дніпрі, після проведення огляду тварини лікарем ОСОБА_2 , пред`явила останній претензії необґрунтованого характеру стосовно ненадання тварині необхідної допомоги, і, використовуючи малозначний привід, прагнучи показати свою зневагу та самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, ігноруючи існуючі в суспільстві правила поведінки, перебуваючи у громадському місці, безпричинно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю, що виразилось у зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих правил поведінки і моральності в громадських місцях, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, почала виражатися на адресу потерпілої нецензурною лайкою. Після цього ОСОБА_1 безпричинно ударила ОСОБА_2 рукою в проекцію нижньої щелепи праворуч з переходом частково на підборіддя, заподіявши їй легкі тілесні ушкодження, що мають незначні скороминущі наслідки.

Крім того, внаслідок вчинення ОСОБА_1 хуліганства з 00:16 до 03:16 16 жовтня 2018 року був порушений режим роботи зазначеної ветеринарної клініки, у якій здійснює діяльність ФОП « ОСОБА_3 ».

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року вирок місцевого суду залишено без змін.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник Гармидер А.А. просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Стверджує, що кримінальне провадження розглянуто судом з порушенням правил територіальної підсудності. Зазначає, що через неодноразову зміну апеляційним судом підсудності місцевий суд не провів підготовчого судового засідання та не розглянув клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, а також не дослідив надані іншому суду письмові докази сторони захисту. Крім цього, захисник вказує, що місцевий суд порушив вимоги ч. 4 ст. 286 КПК України, оскільки невідкладно не розглянув клопотання про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності. Також захисник посилається у касаційній скарзі на те, що суд вийшов за межі обвинувачення, поставивши у провину ОСОБА_1 обставини, які не зазначені в обвинувальному акті. Крім цього, захисник звертає увагу, що суди попередніх інстанцій не перевірили доводи щодо недопустимості як доказу висновку судово-медичної експертизи через ненадання стороні захисту і суду медичної документації, яку досліджував експерт при формулюванні цього висновку. Зазначає, що апеляційний суд провів судовий розгляд за відсутності обвинуваченої, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Стверджує, що апеляційний суд істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, розглянувши кримінальне провадження без участі ОСОБА_1 за наявності клопотання захисника про відкладення апеляційного розгляду на іншу дату у зв`язку з хворобою обвинуваченої.

Позиції інших учасників судового провадження

Під час касаційного розгляду захисник Амельченко А.С. та засуджена ОСОБА_1 просили задовольнити касаційну скаргу захисника на викладених у ній підставах та частково підтримали доводи, наведені в касаційній скарзі прокурора.

Прокурор Єременко М.В. вважав, що підстав для задоволення касаційних скарг захисника та прокурора немає.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з положеннями ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення судове рішення.

Щодо порушення правил підсудності

Відповідно до ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Вичерпний перелік підстав для направлення кримінального провадження з одного суду до іншого встановлений у ст. 34 КПК України.

Спори про підсудність між судами не допускаються (ч. 5 ст. 34 КПК України).

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, орган досудового розслідування направив обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 для розгляду Красногвардійському районному суду м. Дніпропетровська, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року було задоволено клопотання обвинуваченої і на підставі п. 2 ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження направлено для розгляду до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська за місцем проживання обвинуваченої, потерпілих та свідків, з метою забезпечення його оперативності та ефективності.

Надалі потерпіла ОСОБА_2 подала клопотання про зміну підсудності кримінального провадження, яке Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 21 жовтня 2019 року залишив без задоволення.

Після цього потерпіла ОСОБА_2 та прокурор знову звернулися до Дніпровського апеляційного суду в порядку ст. 34 КПК України з клопотанням про направлення кримінального провадження для розгляду до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська за місцем вчинення кримінального правопорушення, яке ухвалою від 04 грудня 2019 року було задоволено.

Захисник Гармидер А.А. також звертався до Дніпровського апеляційного суду з клопотанням про зміну підсудності, однак ухвалою від 27 квітня 2020 року судом було відмовлено у задоволенні цього клопотання.

Отже, кримінальне провадження було розглянуто судом, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення, що не суперечить правилам підсудності. Під час судового розгляду сторони не заявляли відводи суду, що свідчить про відсутність сумнівів у його неупередженості. В апеляційних скаргах на вирок сторони також не зазначали про ухвалення вироку незаконним складом суду чи про порушення правил підсудності.

У касаційній скарзі захисник посилається на те, що викладені вище обставини направлення цього кримінального провадження з одного суду до іншого свідчать, на його думку, про виникнення спору про підсудність. Обґрунтовуючи істотність цього порушення, захисник вказує, що Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська не провів підготовчого судового засідання та не розглянув його клопотань, поданих до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України та про дослідження як доказу письмового документа. Однак такі доводи захисника є необґрунтованими, оскільки зазначений місцевий суд 30 червня 2020 року провів підготовче судове засідання, у якому брали участь ОСОБА_1 та захисник Гармидер А.А., та у встановленому процесуальному порядку розглянув та прийняв рішення щодо всіх заявлених стороною захисту скарг та клопотань, зокрема тих, про які зазначає захисник у касаційній скарзі.

Таким чином, у касаційній скарзі не міститься переконливих тверджень про те, що внаслідок зміни підсудності місцевий суд допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, як і про те, що не було забезпечено оперативності та ефективності провадження. Тому постановлення апеляційним судом ухвали від 04 грудня 2019 року, якою кримінальне провадження, всупереч рішенню цього суду від 20 серпня 2019 року, фактично було повернуто до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, у цьому конкретному випадку не привело до наслідків, передбачених ст. 412 КПК України.

Щодо недотримання місцевим судом вимог ч. 4 ст. 286 КПК України

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_1 обвинувачувалась у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.

Після закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами, у судових дебатах захисник Гармидер А.А. заявив клопотання про визнання недопустимим як доказу висновку судово-медичної експертизи. З урахуванням цього та, пославшись на відсутність інших доказів, які би підтверджували вчинення ОСОБА_1 інкримінованого кримінального правопорушення, просив кваліфікувати її дії як замах на умисне легке тілесне ушкодження, та, з огляду на добровільну відмову від цього діяння, заявив клопотання про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 17 КК України. Зі звукозапису судового засідання від 23 липня 2021 року вбачається, що захисник просив суд прийняти рішення щодо цих клопотань у нарадчій кімнаті.

У той же час у касаційній скарзі захисник стверджує, що суд не розглянув зазначені клопотання невідкладно, чим порушив вимоги ч. 4 ст. 286 КПК України.

Однак з такими доводами погодитися не можна, оскільки місцевий суд фактично розглянув доводи, які містилися у цих клопотаннях, та дав їм оцінку у кінцевому рішенні. З огляду на те, що суд не встановив підстав для визнання доказів недопустимими, перекваліфікації дій обвинуваченої, та, відповідно, для звільнення її від кримінальної відповідальності, про що просив захисник, щодо ОСОБА_1 був ухвалений обвинувальний вирок.

Таким чином, порушень вимог ч. 4 ст. 286 КПК України, на які посилається захисник у касаційній скарзі, не встановлено.

Щодо порушення вимог ч. 1 ст. 337 КПК України

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.


................
Перейти до повного тексту