ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2022 року
м. Київ
справа №426/8977/18
провадження № 51-5848км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Булейко О.Л., Іваненка І.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Гановської А.М.,
прокурора Матюшевої О.В.,
захисника Мироненка О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Сватівського районного суду Луганської області від 15 лютого 2021 року та ухвалу Луганського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року, постановлені у кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Єнакієве Донецької області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 191 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, обіймаючи посаду виконуючого обов`язки директора міського комунального підприємства «Сватівського водоканалу» (далі - МКП «Сватівський водоканал») на підставі наказу Сватівської міської ради від 12 травня 2016 року №61К та у подальшому - директора МКП «Сватівського водоканалу», розташованого на вулиці Садовій, 74 у місті Сватове Луганської області, на підставі наказу Сватівської міської ради від 22 серпня 2016 року №122К, здійснюючи повноваження, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто будучи службовою особою, вчинив розтрату чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, а саме злочин, передбачений частиною 2 статті 191 КК, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_1 , зловживаючи своїм службовим становищем, не маючи фінансового плану на 2016 та 2017 роки, затвердженого органом управління - Сватівською міською радою та при відсутності розпорядження Сватівського міського голови, всупереч постанові Кабінету Міністрів України «Про порядок здійснення витрат суб`єктами господарювання державного сектору економіки у разі не затвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку» від 03 жовтня 2012 року № 899, Статуту МКП «Сватівський водоканал» і контрактів з керівником підприємства від 13 травня та 22 серпня 2018 року, 26 серпня 2017 року від імені підприємства уклав договір про підготовку фахівця за освітньо-професійною програмою для здобуття ним ступеню вищої освіти «Магістр» зі Східноукраїнським національним університетом імені Володимира Даля №МОЗ005М-16. На виконання цього договору у період часу з 23 вересня 2016 року по 15 червня 2017 року електронними платежами було здійснено незаконне перерахування грошових коштів із рахунку вищезазначеного підприємства на рахунок Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля , відповідно до платіжних доручень №493 від 23 вересня 2016 року, №546 від 21 жовтня 2016 року, №171 від 29 березня 2017 року, №138 від 15 червня 2017 року, на загальну суму 6690, 00 грн. Цими діями ОСОБА_1 завдав МКП «Сватівський водоканал» матеріальних збитків на вищезазначену суму.
Вироком Сватівського районного суду Луганської області від 15 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 191 КК, та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діянні складу злочину.
Ухвалою Луганського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор не погоджується із судовими рішеннями, постановленими у справі, просить їх скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор стверджує, що суди дійшли помилкових висновків про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому злочину, оскільки, будучи найманим працівником підприємства комунальної форми власності, підпорядковувався органу місцевого самоврядування, а відтак мав діяти у межах фінансово-господарського плану підприємства, затвердженого Сватівською міською радою.
Не погоджується скаржник також з твердженнями судів про те, що використані виправданим грошові кошти, не є бюджетними, та стверджує, що все майно підприємства є власністю його територіальної громади.
Окрім того, вважає безпідставними наведені судами мотиви недопустимості висновку експерта від 29 березня 2018 року № 19/113/9/614-89е та твердження суду про те, що вказане кримінальне провадження є справою у формі приватного обвинувачення, а відтак докази, здобуті органом досудового розслідування, за відсутності заяви потерпілого, є недопустимими.
Однак вказані обставини не були предметом ретельної перевірки, зокрема апеляційного суду, який без наведення докладних мотивів відхилив доводи сторони обвинувачення у цій частині, внаслідок чого ухвала цього суду не відповідає вимогам статті 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
У запереченні на касаційну скаргу прокурора захисник Мироненко О.О. стверджує про безпідставність доводів, наведених прокурором. Наполягає на законності та обґрунтованості судових рішень, постановлених стосовно його підзахисного ОСОБА_1 .
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Матюшева О.В. підтримала касаційну скаргу частково, стверджувала про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам статті 419 КПК, а відтак наявність підстав для її скасування і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Захисник Мироненко О.О. вказував на безпідставність доводів, викладених прокурором у поданій касаційній скарзі, наполягав на законності та справедливості судових рішень, постановлених стосовно його підзахисного, з підстав, наведених ним у поданому запереченні.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, захисника, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження місцевий суд, ретельно оцінивши та дослідивши докази з точки зору належності, допустимості та достовірності у судовому засіданні, дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 191 КК, що йому інкримінувався, а саме у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. З викладеними у вироці суду висновками погодився і апеляційний суд.
Обґрунтовуючи свої висновки, суд першої інстанції зазначив, що під розтратою чужого майна слід розуміти умисне, протиправне, безоплатне, безповоротне обернення на користь інших осіб шляхом споживання, безоплатної передачі, дарування, передачі в рахунок погашення боргу тощо винною особою чужого майна, яке їй ввірено, тобто на законних підставах надано для забезпечення зберігання, використання та розпорядження ним, чи майна, яке перебуває у її віданні, тобто щодо якого вона наділена повноваженнями тільки з розпорядження ним і його використання.
Розтрата чужого майна шляхом зловживання службовим становищем передбачає вчинення зазначених вище дій службовою особою з використанням усупереч інтересам служби при витрачанні чужого майна наданої їй влади, організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, яке виступає способом розтрати і утворює спеціальний склад службового зловживання. Ці дії можуть вчинятися винною службовою особою, в тому числі, шляхом надання вказівки підлеглій особі здійснити видачу чи передачу майна третій особі.
У результаті розтрати чужого майна шляхом зловживання службовим становищем винна службова особа, вчинивши з використанням свого службового становища дії з незаконного вилучення з активів юридичної особи, у якої вона обіймає посаду, майна або коштів і передачі їх третім особам, фактично забезпечує збільшення їх доходів, поліпшує їх майнове становище внаслідок виникнення у них можливості безпосереднього використання незаконно отриманого ними чужого майна.
Дії винної особи, яка вчиняє шляхом зловживання службовим становищем розкрадання чужого майна у формі його розтрати - передачі третім особам для задоволення їх корисливих інтересів, характеризуються прямим умислом, корисливим мотивом і метою обернення чужого майна на користь третіх осіб. Під прямим умислом на розтрату чужого майна шляхом зловживання службовим становищем розуміється факт усвідомлення винною особою суспільно небезпечного характеру своїх дій, передбачення їх суспільно небезпечних наслідків і бажання їх настання. У результаті розтрати чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем для власника майна виникають наслідки у вигляді тільки реальної майнової шкоди, прямих майнових збитків, які мають характер нестачі і можуть приховуватися вчиненням іншого кримінального правопорушення, що потребує додаткової кваліфікації.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду директора МКП «Сватівський водоканал», був наділений повноваженнями розпоряджатися його коштами та майном відповідно до чинного законодавства, укладати угоди, пов`язані із господарською діяльністю цього підприємства, договорів тощо, та зобов`язувався, виходячи зі змісту колективного договору, укладеного між адміністрацією МКП «Сватівський водоканал» та його трудовим колективом, і функціональних обов`язків директора, визначених його посадовою інструкцією, підвищувати рівень професійних навиків працівників відповідно до цілей і стратегій підприємства за рахунок його коштів.