Постанова
Іменем України
20 липня 2022 року
м. Київ
справа № 213/3685/20
провадження № 61-2074св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб`єкти оскарження: Саксаганський відділ державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Інгулецький відділ державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 03 листопада 2020 року під головуванням судді Попова В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О. у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення та дії державного виконавця,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст вимог заяви
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив:
- скасувати постанову головного державного виконавця Інгулецького відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Терещенко Ю. В. (далі - Інгулецького ВДВС м. Кривого Рогу) про відкриття виконавчого провадження від 21 лютого 2019 року № 58460918;
- визнати неправомірними дії державного виконавця Інгулецького ВДВС м. Кривого Рогу Бурдіяна Є. Ю. щодо проведення розрахунку суми заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частини з усіх доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24 жовтня 2017 року і до повноліття дитини за виконавчим листом Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 17 листопада 2017 року № 213/2934/17 у виконавчому провадженні № 58460918 та скасувати розрахунок суми боргу;
- скасувати постанови: про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 21 лютого 2019 року; про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 02 грудня 2019 року; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання від 02 грудня 2019 року; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування зброєю від 02 грудня 2019 року; про внесення відомостей про боржника до Єдиного державного реєстру боржників від 03 грудня 2019 року; про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 04 грудня 2019 року; про арешт майна боржника від 05 грудня 2019 року; про накладення штрафу від 05 грудня 2019 року, які прийняті у виконавчому провадженні від 21 лютого 2019 року № 58460918.
На обґрунтування скарги зазначав про те, що в провадженні Інгулецького ВДВС м. Кривого Рогу в період з 21 лютого 2019 року до 13 лютого 2020 року перебувало виконавче провадження № 58460918 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 з усіх доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця починаючи з 24 жовтня 2017 року і до повноліття дитини. Під час проведення виконавчих дій державні виконавці допустили ряд грубих та умисних порушень законодавства України.
Жодна з указаних у виконавчому листі адрес ОСОБА_1 не відносилася до юрисдикції Інгулецького ВДВС м. Кривого Рогу, тому заява ОСОБА_2 підлягала поверненню відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з пред`явленням не за місцем виконання, однак державний виконавець Терещенко Ю. В. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження та почала проводити виконавчі дії.
Державний виконавець Бурдіян Є. Ю. здійснив розрахунок заборгованості за аліментами в період з 17 листопада 2017 року до 31 жовтня 2019 року за показниками середньої заробітної плати за регіоном м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, хоча ОСОБА_1 на території м. Кривого Рогу не проживав. Крім цього, до розрахунку заборгованості за вказаними показниками включено період, коли ОСОБА_1 офіційно працював у м. Кривому Розі (21 жовтня 2019 року) у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та мав офіційну заробітну плату в розмірі 4 200 грн, з якої сплачував 25 % аліментів.
Державний виконавець не надсилав на адресу місця проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 жодних документів, пов`язаних з відкриттям виконавчого провадження, що є порушенням частини першої статті 36 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім цього, зазначав, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено усну домовленість про щомісячне перерахування на її картку аліментів у розмірі, встановленому рішенням суду - 1 000 грн, які ОСОБА_1 перераховував протягом усього строку, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження.
Також неправомірність дій державного виконавця Бурдіяна Є. Ю. підтверджується і відповіддю Головного управління статистики від 22 вересня 2020 року № 10-07/3016-20.
У зв`язку з незаконністю постанови про відкриття виконавчого провадження та розрахунку заборгованості скасуванню підлягають і інші постанови щодо примусового виконання рішення, які значно звужують права скаржника.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалою від 03 листопада 2020 року в задоволенні скарги відмовив.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявник не довів порушення його прав діями державних виконавців. Місце відкриття виконавчого провадження було визначено стягувачем відповідно до статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» за місцем роботи боржника. У цій справі між боржником і державним виконавцем виник спір щодо розміру заборгованості за аліментами, який відповідно до статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 195 СК України підлягає вирішенню судом в позовному провадженні з обов`язковим залученням до розгляду справи стягувача за виконавчим листом та державного виконавця, до компетенції якого законодавець відніс обчислення розміру заборгованості за аліментами. ОСОБА_1 не надав жодного доказу на підтвердження того, що державний виконавець діяв не в межах Закону України «Про виконавче провадження» і не надсилав на його адресу місця проживання жодної документації.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 10 лютого 2021 року ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 листопада 2020 року в частині розгляду скарги про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу на боржника від 05 грудня 2019 року скасував та в цій частині провадження у справі закрив. Роз`яснив ОСОБА_1 , що розгляд справи за його скаргою в частині скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу на боржника віднесено до юрисдикції адміністративного суду. В іншій частині рішення суду залишив без змін.
Верховний Суд постановою від 15 вересня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року скасував, справу направив на новий розгляд до апеляційного суду.
Касаційний суд виходив з того, що зі змісту постанови апеляційного суду від 10 лютого 2021 року відомо, що справу розглянуто за відсутності заявника та його представника. Матеріали справи свідчать, що у справі немає доказів того, що розгляд справи мав відбутися в інший час ніж указаний в ухвалі Дніпровського апеляційного суду від 04 грудня 2020 року, як немає доказів належного повідомлення учасників справи про перенесення розгляду справи на інший час.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 23 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 листопада 2020 року в частині розгляду скарги про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу на боржника від 05 грудня 2019 року скасував.
Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Інгулецького відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Бурдіяна Є. Ю. про накладення штрафу на боржника від 05 грудня 2019 року закрив.
В іншій частині ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 листопада 2020 року залишив без змін.
Апеляційний суд зазначав, що ОСОБА_1 , окрім постанови про відкриття провадження, оскаржує ще ряд постанов, винесених державним виконавцем в рамках виконавчого провадження, зокрема і постанову про накладення штрафу від 05 грудня 2019 року, розгляд якої віднесено до юрисдикції адміністративних судів, тобто скарга на цю постанову не може бути розглянута за правилами цивільного судочинства.
В решті суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пізняк В. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 03 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року в якій просив оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким скаргу задовольнити в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
У поданій касаційній скарзі заявник вказує на ту обставину, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, хоча такі висновки не ґрунтується на зібраних у справі доказах. Вважає, що висновок місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції про те, що державний виконавець не мав жодних підстав повернути виконавчий документ стягувачу помилковий.
Аргументом касаційної скарги також є те, що суди попередніх інстанцій не врахували правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 20 червня 2020 року у справі № 753/92/18.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано із Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу справу № 213/3685/20.
29 квітня 2022 року цивільна справа № 213/3685/20 надійшла до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 30 червня 2022 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно виконавчого листа № 213/2934/17 (провадження № 2/213/1324/17) від 17 листопада 2017 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини, починаючи з 24 жовтня 2017 року і до повноліття дитини.
Виконавчий документ надійшов на виконання до Інгулецького ВДВС м. Кривий Ріг.
З 20 лютого 2020 року виконавче провадження № 58460918, за особистою заявою ОСОБА_1 , перебуває на виконанні в Саксаганському ВДВС м. Кривий Ріг Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За правилами статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Згідно частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (частина перша 26 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавчий документ повинен відповідати вимогам, визначеним у частині першій статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з пунктом 10 частини четвертої вказаної статті виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Згідно із частиною першою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Абзацом четвертим пункту першого розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень визначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).
Пунктом другим розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень визначено, що виконавець протягом десяти днів з дня відкриття виконавчого провадження здійснює заходи для отримання інформації про доходи боржника та виносить постанову про звернення стягнення на доходи боржника, оформлену відповідно до пункту 3 розділу Х цієї Інструкції. Стягнення аліментів здійснюється відповідно до вимог статті 70 Закону та пунктів 3-10 розділу Х цієї Інструкції.
Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що стягувач має право зазначити будь-яку інформацію, яка ідентифікує боржника чи може сприяти примусовому виконанню рішення суду, у тому числі про місце роботи боржника, місцезнаходження його майна і на підставі цієї інформації державний виконавець визначає місце виконання рішення суду. При цьому законом не вимагається документальне підтвердження стягувачем зазначених відомостей.
Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Якщо оскаржуване рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Судами встановлено, що виконавчий лист № 213/2934/17 про стягнення з заявника аліментів надійшов до Інгулецького ВДВС м. Кривого Рогу, оскільки місцем роботи боржника ОСОБА_1 було ТОВ «Криворізький хлібзавод № 1», який знаходиться на території Інгулецького району м. Кривого Рогу.
Пізніше виконавче провадження за особистою заявою боржника було передане до Саксаганського ВДВС м. Кривого Рогу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).