Постанова
Іменем України
12 липня 2022 року
м. Київ
справа № 463/3577/17
провадження № 61-725св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Юзва Назарій Богданович, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Траст Груп», товариство з обмеженою відповідальністю «Оптимум Фактор»,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти», підписану адвокатом Микитою Тарасом Володимировичем, на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 лютого 2018 року в складі судді Леньо С. І. та на постанову Львівського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року в складі колегії суддів Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ :
Історія справи
У липні 2017 року ТОВ «Львівморепродукти» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та визнання правочинів недійсними.
Позов мотивувало тим, що 11 листопада 2011 року між ПАТ «Ерсте Банк» та ТОВ «Львівморепродукти» укладено генеральну угоду № 010/6.2.1.4.0/11577, в рамках якої укладені кредитні договори № № 012/6.2.1.4.0/11578 (далі договір № 11578), 011/6.2.1.4.0/11579 (далі договір № 11579), 011/6.2.1.4.0/11580 (далі договір № 11580) з наступними змінами, відповідно до яких банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі, на строк і на умовах, передбачених у цих договорах, а позичальник зобов`язався повернути кредит та виконати інші зобов`язання, передбачені договорами. На забезпечення виконання позичальником зобов`язань, передбачених генеральною угодою, сторони того ж дня уклали договір іпотеки нерухомого майна № 010/6.2.1.4.0/11577/1, предметом якого є будівлі та споруди майнового комплексу загальною площею 3705,8 м? за адресою: АДРЕСА_1 , а також нежитлові приміщення площею 494,1 м? і 297,5 м?, розташовані за цією ж адресою.
У подальшому банк відступив право вимоги за кредитними та іпотечним договорами ТОВ «Фінанс Траст Груп», який 26 квітня 2016 року направив позивачу листа про можливість врегулювання виконання зобов`язань за кредитними договорами у разі внесення: за договором № 11580 у строк до 29 квітня 2016 року включно грошових коштів у розмірі 2 000 000 грн з наступним прощенням залишку боргу за цим договором в порядку статті 605 ЦК України; за договором № 11579 - грошових коштів у розмірі 1 100 000 грн за графіком: 550 000 грн у строк до 30 вересня 2016 року включно і 550 000 грн у строк до 31 жовтня 2016 року включно з наступним прощенням залишку боргу за цим договором в порядку статті 605 ЦК України; за договором № 11578 - грошових коштів у розмірі 1 100 000 грн за графіком: 550 000 грн у строк до 30 листопада 2016 року включно і 550 000 грн у строк до 30 грудня 2016 року включно з наступним прощенням залишку боргу за цим договором в порядку статті 605 ЦК України.
ТОВ «Львівморепродукти» вказувало, що прийняло таку пропозицію нового кредитора та на виконання листа сплатило вказані в ньому суми коштів, однак не дотрималося графіку їх внесення. Незважаючи на прострочення сплати коштів за кредитними договорами, ТОВ «Фінанс Траст Груп» видало довідки від 28 квітня 2016 року № 732, від 17 січня 2017 року № 40 та від 02 лютого 2017 року № 148, у яких зазначило, що зобов`язання за кредитними договорами припинено. Однак, надіславши кредитору вимогу від 20 лютого 2017 року про виключення записів про іпотеку та обтяжень з Державного реєстру речових прав та записів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, позивач отримав відповідь від 17 березня 2017 року, згідно якої кредитор повідомив позичальника про відсутність факту списання (прощення) боргу за кредитними договорами № 11578 та № 11579 та необхідність виконати зобов`язання за цими договорами в повному обсязі, оскільки позивач не дотримався запропонованого кредитором графіку внесення коштів. Також цим листом повідомлено позивача про те, що згадані вище довідки про припинення зобов`язань є недійсними.
Позивач указував, що відмова кредитора у вилученні записів про іпотеку та обтяження є незаконною, оскільки між сторонами було досягнуто домовленості про врегулювання заборгованості за кредитними договорами шляхом направлення кредитором відповідної пропозиції і її прийняття боржником. Зазначав, що незважаючи на порушення боржником графіку внесення коштів кредитор прийняв таке прострочення боржника як належне виконання зобов`язання, що підтвердив відповідними довідками. За таких обставин позивач уважав припиненими зобов`язання за кредитними договорами та договором іпотеки. Разом із тим 25 квітня 2017 року укладено ще два договори про відступлення прав вимоги за іпотечним договором під № 3171 та № 3173, за змістом яких кінцевим набувачем прав вимоги за договором іпотеки є ОСОБА_1 17 червня 2017 року новий іпотекодержатель у порядку задоволення своїх вимог провів державну реєстрацію права власності на предмети іпотеки.
Позивач уважає, що ОСОБА_1 не міг набути прав вимоги за іпотечним договором, а державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ним є незаконною, оскільки зобов`язання за договором іпотеки вже було припинено внаслідок його виконання та прощення боргу попереднім кредитором. Подальше передання ОСОБА_1 нерухомого майна в іпотеку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позивач уважає фіктивним як таке, що вчинене відразу після звернення ТОВ «Львівморепродукти» до Господарського суду Львівської області з позовом про визнання зобов`язань за іпотечним договором припиненими.
З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог ТОВ «Львівморепродукти» просило суд ухвалити рішення, яким:
скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення загальною площею 297,5 м? за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 21019778) за ОСОБА_1 , яка здійснена 17 червня 2017 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М.;
скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення № № 36-40, 40а, 41-50 загальною площею 494,1 м? за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 21019573) за ОСОБА_1 , яка здійснена 17 червня 2017 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М.;
скасувати державну реєстрацію права власності на будівлі та споруди майнового комплексу загальною площею 3705,8 м? за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 21019171) за ОСОБА_1 , яка здійснена 17 червня 2017 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М.;
визнати недійсним договір іпотеки № 1912 від 23 червня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та скасувати запис про іпотеку 21085589 і запис про обтяження № 21085265;
визнати недійсним договір іпотеки № 1910 від 23 червня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , і скасувати запис про іпотеку 21083907 і запис про обтяження № 21083284;
визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 010/6.2.1.4.0/11577/1 від 11 листопада 2011 року, укладений 25 квітня 2017 року між ТОВ «Оптимум Фактор» та ОСОБА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 16 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що прощення боргу як підстава для припинення зобов`язання не може розглядатись інакше, ніж односторонній правочин, який повинен бути вчиненим у такій самій формі, що і правочин, зобов`язання за яким припиняються, оскільки повинен містити точні обставини, за яких відбувається прощення боргу, зміст договору, за яким виник обов`язок боржника, обсяг прощення, а також дату, з якої зобов`язання вважається припиненим. Суди встановили, що в справі, яка переглядається, підставою для припинення зобов`язання (прощення боргу) кредитор визначив сплату конкретних сум у встановленні ним строки. Оскільки позивач не дотримався графіку платежів, який викладено в листі кредитора № 718 від 26 квітня 2016 року, суди вважали відсутніми підстави для припинення зобов`язань за генеральною угодою та договором іпотеки. Суди не прийняли доводи позивача про те, що між сторонами в розумінні статті 207 ЦК України в письмовій формі укладено договір про прощення боргу шляхом обміну листами, оскільки така форма для позивача і ТОВ «Фінанс Транс Груп» як суб`єктів господарювання відповідно до частини першої статті 181 ГК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не допускалася. Видані кредитором довідки щодо припинення зобов`язань за кредитними договорами, які в подальшому були відкликані кредитором, за висновком судів не можуть замінити одностороннього правочину про прощення боргу. Суди також установили, що станом на 17 березня 2017 року загальний розмір заборгованості позивача за кредитними договорами № 11578 та № 11579 становить 5 652 392,32 грн, у зв`язку з чим після невиконання позичальником вимоги про усунення порушень правомірно звернув стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості.
Оскільки основне зобов`язання, наявне між сторонами, не є припиненим в розумінні статті 605 ЦК України, а договір іпотеки від 11 листопада 2011 року передбачає можливість задоволення вимог іпотекодержателя в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку», суди не вбачали підстав для скасування державної реєстрації права власності на спірні приміщення за відповідачем. Зобов`язання за договором іпотеки від 11 листопада 2011 року як похідне від основного зобов`язання суди також визнали неприпиненими. При цьому апеляційний суд прийняв до уваги рішення Господарського суду міста Києва від 18 лютого 2019 року у справі № 914/777/17, яким у задоволенні позову ТОВ «Львівморепродукти» до ТОВ «Фінанс Траст Груп» та ТОВ «Оптимум Фактор» про припинення зобов`язань за договором іпотеки відмовлено. Оскільки відсутні підстави для скасування державної реєстрації права власності на спірні приміщення за відповідачем, суди відмовили і в задоволенні позовних вимог про визнання договорів іпотеки недійсними, не встановивши ознак їх фіктивності.
У задоволенні позовних вимог ТОВ «Львівморепродукти» про визнання недійсним договору про відступлення прав за договором іпотеки від 25 квітня 2017 року, укладеного між ТОВ «Оптимум Фактор» та ОСОБА_1 , суди відмовили внаслідок неналежного складу співвідповідачів.
Аргументи учасників справи
10 січня 2022 року ТОВ «Львівморепродукти» подало до Верховного Суду підписану представником касаційну скаргу на вказані судові рішення та просило їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди зробили помилковий висновок про неукладення між сторонами письмового договору про прощення боргу. Вказує, що цивільним законодавством не встановлено спеціальних вимог до форми кредитного договору, а тому правочин про прощення боргу за кредитним договором може бути укладено в письмовій формі у спрощений спосіб, тобто внаслідок обміну листами між сторонами. Зазначає, що позивач як боржник прийняв оферту кредитора щодо списання боргу після сплати позичальником певних сум у встановлені кредитором строки. Не заперечуючи факту прострочення сплати визначених кредитором платежів, зазначає, що позичальник фактично розпочав виконання договору про прощення боргу, у зв`язку з чим такий правочин не може вважатися неукладеним. Наполягає на тому, що кредитор прийняв прострочення боржника, видавши довідки про припинення зобов`язань за кредитними договорами, які хоч і не є правочином про прощення боргу, але є документами, що підтверджують його укладення між сторонами. Вказує, що довідки про відсутність претензій до боржника були відкликані кредитором вже після прийняття прострочення боржника та схвалення виконання основного зобов`язання, що свідчить про неправомірну односторонню відмову кредитора від виконання умов договору про прощення боргу.
У червні 2022 року від ОСОБА_1 та ТОВ «Фінанс Траст Груп» до Верховного Суду надійшли аналогічні за змістом відзиви на касаційну скаргу, в яких відповідач і третя особа просили залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Відзиви мотивовані тим, що суди зробили правильний висновок про чинність зобов`язань ТОВ «Львівморепродукти» перед ОСОБА_1 за кредитними договорами № 11578 та № 11579 та, відповідно, договором іпотеки, у зв`язку з чим обґрунтовано відмовили в задоволенні позову. Чинність зобов`язань за договором іпотеки підтверджено й в іншій судовій справі № 914/777/17. Вказують, що висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах суду касаційної інстанції, на які містяться посилання в касаційній скарзі, зроблені за інших фактичних обставин у справах з іншим предметом спору.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження в справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 25 квітня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; заявник зазначає, що суди при вирішенні справи не застосували висновків викладених у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року в справі № 912/1883/17 та від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17; відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 214, 545 ЦК України; суди не дослідили зібрані у справі докази.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 11 листопада 2011 року між ПАТ «Ерсте Банк» та ТОВ «Львівморепродукти» укладено генеральну кредитну угоду № 010/6.2.1.4.0/11577 із подальшим укладенням в її рамках кредитних договорів:
№ 012/6.2.1.4.0/11578 від 11 листопада 2011 року на суму 4 500 000 грн зі строком користування кредитними коштами до 10 листопада 2016 року;
№ 011/6.2.1.4.0/11579 від 11 листопада 2011 року на суму 3 000 000 грн зі строком користування кредитними коштами до 09 листопада 2012 року;
№ 011/6.2.1.4.0/11580 від 11 листопада 2011 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань, що виникають з генеральної кредитної угоди, між позивачем та ПАТ «Ерсте Банк» укладено договір іпотеки № 010/6.2.1.4.0/11577/1 від 11 листопада 2011 року, предметом якого є будівлі та споруди майнового комплексу загальною площею 3705,8 м? за адресою: АДРЕСА_1 , а також нежитлові приміщення загальною площею 494,1 м? та 297,5 м?, розташовані за цією ж адресою.
У зв`язку з укладенням договору про відступлення прав вимоги за кредитними та іпотечними договорами від 28 травня 2015 року права вимоги до ТОВ «Львівморепродукти» як за основним, так і забезпечувальним зобов`язаннями прейшли від банку до ТОВ «Фінанс Транс Груп».
Листом № 718 від 26 квітня 2016 року новий кредитор повідомив боржника про можливість врегулювання зобов`язань за кредитними договорами у разі внесення:
за договором № 11580 у строк до 29 квітня 2016 року включно грошових коштів у розмірі 2 000 000 грн з наступним прощенням залишку боргу за цим договором в порядку статті 605 ЦК України;
за договором № 11579 грошових коштів у розмірі 1 100 000 грн за графіком: 550 000 грн у строк до 30 вересня 2016 року включно і 550 000 грн у строк до 31 жовтня 2016 року включно з наступним прощенням залишку боргу за цим договором в порядку статті 605 ЦК України;
за договором № 11578 грошових коштів у розмірі 1 100 000 грн за графіком: 550 000 грн у строк до 30 листопада 2016 року включно і 550 000 грн у строк до 30 грудня 2016 року включно з наступним прощенням залишку боргу за цим договором в порядку статті 605 ЦК України.
У строк, визначений в листі ТОВ «Фінанс Траст Груп» від 26 квітня 2016 року, позивач вніс усю визначену кредитором суму за договором № 11580, що підтверджується копією платіжного доручення від 28 квітня 2016 року.