Постанова
Іменем України
13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 338/35/21
провадження № 61-752св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач: Івано-Франківська обласна прокуратура, Державна казначейська служба України,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу керівника Івано-Франківської обласної прокуратури на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2021 року в складі судді Битківського Л. М. та на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року в складі колегії суддів Фединяка В. Д., Пнівчук О. В., Горейко М. Д.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до держави Україна в особі Івано-Франківської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що наказом начальника УМВС України в Івано-Франківській області № 28 о/с від 13 березня 2009 року він призначений на посаду старшого оперуповноваженого сектора кримінальної міліції у справах дітей Богородчанського РВ УМВС України в Івано-Франківській області.
14 квітня 2011 року слідчим СВ прокуратури Івано-Франківської області порушено щодо позивача кримінальну справу № 327769 за ознаками складу злочинів, передбачених частиною третьою статті 364, частиною другою статті 189 КК України.
21 квітня 2011 року слідчим СВ прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у вчиненні вказаних злочинів та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
В ході розгляду справи в суді обвинувачення щодо позивача було змінено прокурором та виключено з обвинувачення частину третю статті 364 КК України.
01 червня 2016 року до ЄРДР за № 42016090000000098 внесено відомості про вчинення позивачем кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 189 КК України.
28 лютого 2019 року досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016090000000098 завершене у зв`язку з відсутністю в діяннях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого зазначеною нормою.
10 січня 2020 року позивач отримав від прокуратури Івано-Франківської області повідомлення № 15-1910-18 від 19 грудня 2019 року про закриття кримінального провадження № 42016090000000098 за відсутністю складу кримінального правопорушення.
Оскільки під слідством та судом ОСОБА_1 перебував з 14 квітня 2011 року до 10 січня 2020 року, що становить 105 місяців, вважає, що має право на відшкодування шкоди в порядку статті 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон).
Позивач вказує, що відповідно до статті 13 Закону мінімальний розмір завданої йому моральної шкоди складає 630 000 грн, проте внаслідок незаконного кримінального переслідування і обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, незаконного втручання в особисте життя та власність, підрив авторитету в очах громадськості, відсутність роботи та коштів для утримання сім`ї після звільнення з органів внутрішніх справ, він переніс тяжкі емоційні хвилювання, стрес та моральне виснаження, що суттєво погіршило стан його здоров`я, змінило в негативну сторону відношення колег та друзів до нього, порушило звичні соціальні зв`язки, тому розмір моральної шкоди оцінює в 1 000 000 грн.
Крім того відповідно до статті 3 Закону на користь позивача підлягає відшкодуванню заробіток, який він втратив внаслідок притягнення до кримінальної відповідальності за час відсторонення від роботи (посади) у розмірі 287 833,35 грн.
Враховуючи наведене, позивач просить стягнути на його користь з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом безумовного списання в безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України 1 000 000 грн в якості відшкодування завданої немайнової (моральної) шкоди, 287 833,35 грн відшкодування втраченого заробітку та 10 000 грн витрат на правничу допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2021 року, з урахуванням додаткового рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково;
стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 700 000 грн моральної шкоди;
в задоволенні інших позовних вимог відмовлено;
стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7500 грн шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державною казначейською службою України.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач тривалий час перебував під слідством, що призвело до порушення його конституційних прав, нормальних життєвих зв`язків, негативно вплинуло на його сімейні зв`язки, відбулося погіршення його відносин з близькими людьми, у зв`язку з чим він був змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя.
Розмір відшкодування моральної шкоди визначений судом першої інстанції відповідно до статей 23, 1176 ЦК України, з урахуванням ступеня глибини та характеру душевних страждань позивача, істотності вимушених змін у його житті, з врахуванням принципів розумності та справедливості за період 14 квітня 2011 року до 28 лютого 2019 року.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення 287 833,35 грн втраченого заробітку, суд першої інстанції зазначив, що позивач не був відсторонений у вказаний період від роботи чи посади, а його звільнено у встановленому законом порядку, і таке звільнення позивачем не оскаржено, у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення вказаної суми на підставі норм Закону.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року апеляційні скарги керівника Івано-Франківської обласної прокуратури та Державної казначейської служби України задоволено частково; рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2021 року та додаткове рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2021 року змінено, викладено їх резолютивні частини в такій редакції: «стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 700 000 грн у відшкодування моральної шкоди та 7 500 грн за надання правничої допомоги; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін».
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що перебування позивача тривалий час під слідством порушило його звичний уклад життя, позбавило можливості реалізації своїх звичок і бажань, вимагало від нього додаткових зусиль для організації життя та погіршило стосунки з оточуючими людьми і їх ставлення до нього, а тому стягнута сума моральної шкоди за період фактичного перебування позивача під слідством з 14 квітня 2011 року до 28 лютого 2019 року в розмірі 700 000 грн є мінімальним розміром моральної шкоди, який не може бути зменшений судом.
Виходячи з законодавчо встановленого порядку виконання рішень про відшкодування державою коштів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо безпідставності зазначення в рішенні суду першої інстанції про списання присуджених до стягнення коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, так як це порушує положення Бюджетного кодексу України, яким керується казначейство, у зв`язку з чим змінив резолютивну частину рішення та зазначив про стягнення коштів на користь позивача з Державного бюджету України.
Аргументи учасників справи
У січні 2022 року керівник Івано-Франківської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно дослідили наявні у справі докази та ухвалили рішення на підставі припущень, за відсутності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів завдання позивачу моральної шкоди, у зв`язку з чим неправильно застосували норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадяниновінезаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Вказує, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам виваженості, розумності та справедливості. Задоволення позовних вимог у такому розмірі (700 000 грн) призвело до незаконного збагачення позивача за рахунок коштів держави Україна.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 31 січня 2022 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 686/23731/15-ц, від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц, від 09 жовтня 2019 року в справі № 522/17164/16-ц, від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17, від 13 листопада 2019 року в справах № 583/1075/16-ц, № 405/2480/16-ц, від 20 листопада 2019 року в справі № 463/4008/17.
Аналіз вимог касаційної скарги свідчить, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду оскаржуються в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди, в іншій частині не оскаржуються, а тому Верховним Судом не переглядаються.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 14 квітня 2011 року відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу № 327769 за ознаками складу злочинів, передбачених частиною третьою статті 364, частиною другою статті 189 КК України; постановою слідчого від 14 квітня 2011 року до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
Наказом начальника УМВС України в Івано-Франківській області № 297 від 18 квітня 2011 року за наслідками дисциплінарного провадження ОСОБА_1 за грубе порушення статті 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» від 22 лютого 2006 року, Кодексу честі працівника органів внутрішніх справ України та Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ України звільнений з органів внутрішніх справ України відповідно до пункту 66 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» за дискредитацію. Підставою здійснення перевірки за фактом порушення службової дисципліни старшим оперуповноваженим сектора кримінальної міліції у справах дітей Богородчанського РВ УМВС майором міліції ОСОБА_1 стало порушення 14 квітня 2011 року прокуратурою Івано-Франківської області кримінальної справи №327769. Наказом начальника УМВС України в Івано-Франківській області № 39 о/с «По особовому складу» від 21 квітня 2011 року майора міліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого сектору кримінальної міліції у справах дітей Богородчанського РВ УМВС, звільнено згідно із Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за статте 66 (за дискредитацію) з 21 квітня 2011 року.