Постанова
Іменем України
20 липня 2022 року
м. Київ
справа № 461/2565/20
провадження № 61-21209св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Третя львівська державна нотаріальна контора,
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представниками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , на рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 травня 2021 року у складі судді Стрельбицького В. В., та постанову Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Третьої львівської державної нотаріальної контори про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій.
Позов мотивований тим, що батько позивача ОСОБА_7 , перебуваючи у 2016 році у Великобританії, звернувся до Посольства України у м. Лондоні з наміром скласти заповіт.
21 січня 2016 року ОСОБА_7 склав заповіт, згідно якого заповів належну йому на праві спільної сумісної власності частину квартири АДРЕСА_1 позивачу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.
15 серпня 2016 року позивач подав до Третьої львівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті батька. До заяви позивач долучив оригінал заповіту та інші необхідні документи.
Постановою державного нотаріуса Третьої львівської державної нотаріальної контори № 2071/02-31 від 21 серпня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті його батька на майно, зазначене у заповіті.
Позивач вважав, що постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії є незаконною і підлягає скасуванню, оскільки при складанні заповіту повністю дотримано вимоги законодавства України, заповіт складений з дотриманням форми та правил посвідчення консулом заповітів, заповіт не визнавався судом недійсним, а тому нотаріус зобов`язаний видати свідоцтво про право на спадщину.
ОСОБА_1 просив:
скасувати постанову Третьої львівської державної нотаріальної контори № 2071/02-31 від 21 серпня 2017 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину на майно ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 07 травня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено, що при складанні та посвідченні заповіту, вчиненого 21 січня 2016 року від імені ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 , дотримані вимоги чинного законодавства, так як відсутні дані про те, що заповіт посвідчено уповноваженою особою у присутності щонайменше двох свідків та, що при посвідченні заповіту було враховано вік заповідача, стан його фізичного здоров`я, в тому числі, наявність захворювання очей. Окрім того, не надано доказів того, що радник з консульських питань є уповноваженою особою вчиняти відповідні нотаріальні дії. Оскільки при складанні та посвідченні заповіту були допущені порушення процедури, форми, порядку його посвідчення, суд першої інстанції зробив висновок, що такий заповіт є нікчемним. Крім того, позивачем належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами не доведений той факт, що його права порушені відповідачем.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року апеляційну скаргу представників ОСОБА_1 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задоволено частково.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 травня 2021 року змінено, викладено мотивувальну частину постанови в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 травня 2021 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на час складання та посвідчення заповіту, через фізичні вади, а саме наявність хронічного захворювання очей ОСОБА_7 свідчить про наявність у нього об`єктивних перешкод та складнощів в самостійному складанні та прочитанні заповіту. На це вказує і сам зміст заповіту, у якому заповідач написав, що «заповіт йому прочитано вголос, зміст його йому зрозумілий та з його слів записано вірно». Як встановлено в суді апеляційної інстанції, заповіт ОСОБА_7 вголос прочитав радник з консульських питань посольства України у Великобританії ОСОБА_8 , що в даному випадку недопустимо, оскільки заповіт мав бути прочитаний іншою незаінтересованою особою - свідком, що не було зроблено. Долучений до матеріалів справи відеозапис не фіксує факт вчинення нотаріальної дії або перебування ОСОБА_7 у консульській установі та стосується іншого проміжку часу, відтак вказаний відеозапис сам по собі не засвідчує обставин складання, прочитання або підписання заповіту ОСОБА_7 , а тому не може вважатися належним доказом у даній справі. З урахуванням того, що у заповіті відсутня інформація про те, що заповіт посвідчувався в присутності свідків, колегія суддів погоджується з тим, що відповідно до вимог частини першої статті 1257 ЦК України цей заповіт є нікчемним, як такий, що складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.
Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що радник з консульських питань посольства України у Великобританії ОСОБА_8 не мав право на вчинення нотаріальних дії, в тому числі й щодо посвідчення заповіту. Суд першої інстанції зазначив, що позивачем не додано до матеріалів справи посадової інструкції радника ОСОБА_8 , яка була б затверджена Повноважним Послом України у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії. Відтак, позивачем не підтверджено, що радник ОСОБА_8 мав право вчиняти нотаріальні дії, такі як посвідчення заповіту. Однак, відсутність посадової інструкції радника ОСОБА_8 у матеріалах справи не дає підстави стверджувати про відсутність повноважень на вчинення нотаріальних дій, а тому висновок суду першої інстанції про те, що радник з консульських питань консульського відділу Посольства України в Сполученому королівстві Великої Британії і Північної Ірландії не мав право на посвідчення заповіту є передчасним. Крім цього, як вбачається з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, підставою для відмови такого було саме порушення вимог щодо його форми та посвідчення, зокрема через відсутність інформації про те, що заповіт посвідчувався у присутності двох свідків, а не через відсутність у радника з консульських питань посольства України у Великобританії ОСОБА_8 повноважень на посвідчення заповіту.
Аргументи учасників справи
У грудні 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що заповіт ОСОБА_7 складений у письмовій формі, посвідчений консульським відділом Посольства України в Сполученому королівстві Великої Британії і Північної Ірландії. Заповідачем власноручно підписаний заповіт та власноручно вказано: «заповіт мені прочитано вголос, зміст його мені зрозумілий, з моїх слів записано вірно». Аналогічне зазначено в посвідчувальному написі. Заповідач, не будучи сліпим, мав захворювання очей, при якому мав низький зір, тому текст заповіту йому було прочитано, але цей факт не виключає можливості самим заповідачем прочитати заповіт.
Суди першої та апеляційної інстанцій з порушенням норм процесуального права, зокрема статей 77, 78, 102, 110 ЦПК України, неправомірно прийняли як доказ у справі висновок доцента кафедри офтальмології ЛНМУ ім. Данила Галицького ОСОБА_9 . Висновок експерта не є належним та допустимим доказом, якщо у ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і ціль його складення - подання до суду.
Складення заповіту вчиняється в письмовій формі згідно з вимогами статті 1247 ЦК України, посвідчення заповітів у консульських установах та дипломатичних представництвах має вчинятися з дотриманням порядку посвідчення заповітів, встановленого спеціальним нормативно-правовим актом - Положенням про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженим спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства закордонних справ України. Необхідність існування окремого нормативно-правового акту, яким регулюється порядок посвідчення заповітів у консульських та дипломатичних установах, продиктована особливостями умов посвідчення заповітів за межами внутрішньої території України, в закритих приміщеннях консульських установ та дипломатичних представництв, що розміщені на території іноземних держав. Норми Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України вимагають від консульської службової особи вчиняти посвідчення заповіту при свідках у випадку, коли особа власноручно не може підписати заповіт. Щодо випадків, коли особі зачитується вголос заповіт консульською службовою особою, Положення не вимагає присутності свідків при посвідченні такого заповіту. Заповіт ОСОБА_7 складений у приміщенні дипломатичного представництва України у Великобританії у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, особисто не лише підписаний заповідачем, але ним власноручно написана об`ємна фраза щодо прочитання вголос йому заповіту та вірності написання заповіту зі слів заповідача. Згідно з вимогами Положення радник з консульських питань при посвідченні заповіту з`ясував обсяг цивільної дієздатності заповідача ОСОБА_7 , перевірив свободу та свідомість його волевиявлення. Суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 березня 2021 року у справі № 692/1164/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року № 522/1029/18. Висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, які регулюють відносини посвідчення заповітів у дипломатичних представництвах та консульських установах України відсутні.
У лютому 2022 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали відзив на касаційну скаргу, у якому просять залишити постанову Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Відзив мотивований тим, що ОСОБА_7 на момент посвідчення заповіту було 96 років, він мав хронічні проблеми із зором і слухом. Він осліп на ліве око і фактично нічого не бачив правим оком. Встановлені обставини у своїй сукупності вказують на те, що на час складання та посвідчення заповіту через фізичні вади, а саме наявність хронічного захворювання очей та вух, у ОСОБА_7 були об`єктивні перешкоди та складнощі в самостійному складанні та прочитанні заповіту. На це вказує і сам зміст заповіту, у якому заповідач написав, що «заповіт йому прочитано вголос, зміст його йому зрозумілий та з його слів записано вірно». Як вбачається зі змісту заповіту, такий на прохання заповідача виготовлено радником з консульських питань за допомогою загальноприйнятих технічних засобів (комп`ютера). В суді апеляційної інстанції встановлено, що заповіт вголос прочитав радник з консульських питань посольства України у Великобританії, що є недопустимим, оскільки заповіт мав бути прочитаний іншою незаінтересованою особою - свідком, що не було зроблено. Більше того, той факт, що заповіт був прочитаний саме консулом, всупереч положенню пункту 3.8.2 Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, додатково підтверджує неможливість заповідача прочитати заповіт. На консула при посвідчення заповітів поширюються норми пункту 3 частини другої статті 1248 ЦК України та частини другої статті 1253 ЦК України, про що прямо зазнач ено у Положенні про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України. Отже, радник з консульських питань був зобов`язаний посвідчувати заповіт у присутності 2 свідків, чого зроблено не було, тим самим було порушено вимоги щодо порядку посвідчення заповіту. Правовідносини у справах № 522/9893/17, 692/1164/18, 522/1029/18 не є подібними до правовідносин у справі № 461/2565/20, а тому висновки Верховного Суду у цих справах не підлягають до застосування при розгляді справи № 461/2565/20.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
У лютому 2022 року матеріали цивільної справи № 461/2565/20 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 18 січня 2022 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17, від 24 березня 2021 року у справі № 692/1164/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
Фактичні обставини
Суди встановили, що 15 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Третьої львівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті свого батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Для долучення до матеріалів спадкової справи № 423/2016 ним надано заповіт ОСОБА_7 від 21 січня 2016 року, посвідчений радником з консульських питань Посольства України в Сполученому Королівстві Великої Британії і Північної Ірландії та зареєстрований в реєстрі № 579/4-78.
У заповіті ОСОБА_7 від 21 січня 2016 року зазначено, що:
спадкодавець належну йому на праві спільної сумісної власності частку в квартирі АДРЕСА_1 заповів сину ОСОБА_1 ;
на моє прохання заповіт виготовлено радником з консульських питань за допомогою загальноприйнятих технічних засобів (комп`ютера);
заповіт прочитано мені, ОСОБА_7 , вголос та мною підписано власноручно у присутності радника з консульських питань в приміщенні консульською відділу Посольства України в Сполученому Королівстві Великої Британії і Північної Ірландії.
Заповідачем в заповіті від 21 січня 2016 року власноручно написано, що «заповіт йому прочитано вголос, зміст його йому зрозумілий та з його слів записано вірно».
У посвідчувальному написі в заповіті від 21 січня 2016 року вказано, що «заповіт записаний мною, радником з консульських питань, зі слів ОСОБА_7 . Заповіт до підписання прочитаний вголос заповідачу гр. ОСОБА_7 і власноручно підписаний ним у моїй присутності».
Постановою державного нотаріуса Третьої Львівської державної нотаріальної контори № 2071/02-31 від 21 серпня 2017 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, на належну йому на праві спільної сумісної власності частку в квартирі АДРЕСА_1 .
У постанові державного нотаріуса Третьої Львівської державної нотаріальної контори № 2071/02-31 від 21 серпня 2017 року зазначено, що:
заповіт посвідчено всупереч вимогам Цивільного кодексу України та Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України 27 грудня 2004 року № 142/5/310. Перед підписом ОСОБА_7 зазначено, що заповіт прочитано йому вголос, однак не вказано ким прочитано. У заповіті відсутня інформація про те, що заповіт посвідчувався в присутності свідків, що суперечить статті 1253 ЦК України, згідно якої у випадку, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, то присутність не менше ніж двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою. З наведених обставин та відповідно до вимог частини першої статті 1257 ЦК України цей заповіт є нікчемним як такий, що складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. Те, щоб заповіт був прочитаний заповідачем вголос і підписаний ним є безумовною необхідністю, з додержанням якої, можна зробити висновок про наявність волевиявлення особи. Заповіт складений з порушенням, вимог щодо його посвідчення свідчить про те, що дійсність заповіту може бути оспорювана;