Постанова
Іменем України
20 липня 2022 року
м. Київ
справа № 703/2284/19
провадження № 61-18299св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 липня 2021 року у складі судді Прилуцького В. О. та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Єльцова В. О., Василенко Л. І., Нерушак Л. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з позовом про поділ спільного майна подружжя.
Позов мотивований тим, що з 14 листопада 1997 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 14 червня 2016 року.
22 червня 2006 року під час перебування у шлюбі сторони придбали частину вбудованого нежитлового приміщення першого поверху та підвалу площею 190,1 кв. м по АДРЕСА_1 .
Право власності на зазначене майно зареєстровано 03 листопада 2006 року за ОСОБА_2 .
Крім того, у шлюбі вони придбали автомобіль «Ford», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , модель В - МАХ, тип Хетчбек - В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 . Право власності на зазначене майно також зареєстроване за відповідачем.
Позивач просив:
визнати за ним право приватної власності на 1/2 частку частини вбудованого нежитлового приміщення першого поверху та підвалу (літ. А, п/д) площею 190,1 кв. м по АДРЕСА_1
та 1/2 частину автомобіля «Ford», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 модель В - МАХ, тип Хетчбек - В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 липня 2021 року, яке залишено без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля «Ford», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , модель В - МАХ, тип Хетчбек - В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 та право приватної власності на 1/2 частку частини вбудованого нежитлового приміщення першого поверху та підвалу (літ. А, п/д) площею 190,1 кв. м по АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 14 905 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зробив висновок, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що спірне майно є спільною власністю подружжя та придбане за спільні кошти. ОСОБА_2 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження, що спірне майно придбано хоча і в період шлюбу між позивачем та відповідачем, проте виключно за особисті кошти відповідача від здійснення нею підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.Майно фізичної особи-підприємця, яке використовується для її господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів. Використання зазначеного майна одним з подружжя для здійснення підприємницької діяльності може бути враховано під час обрання способу поділу цього майна. Посилання відповідача, що отриманий нею дохід від здійснення підприємницької діяльності належить тільки їй, не скасовує імперативні положення статей 60-61 СК України, жодним чином її дохід не може трансформуватись в особисту приватну власність. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що надані відповідачем документи на підтвердження купівлі спірного нерухомого майна, зокрема, отримання кредиту на 100 000 грн, без надання доказів щодо джерела погашення кредитних зобов`язань, не підтверджують, що спірне майно куплене за особисті кошти відповідача. Надані відповідачем звіти про суми нарахованої заробітної плати та суми на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду нарахованих внесків носять суто інформаційних характер у даній справі, підтверджують здійснення відповідачем підприємницької діяльності з найманими працівниками і ніяк не спростовують вимог позивача.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У листопаді 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 липня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені без установлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, судами не надано правову оцінку доведеній відповідачем обставині, що джерелом сплати частини коштів за спірне нерухоме майно є обігові кошти фізичної особи-підприємця. Судами не надано оцінки письмовим доказам, наявним у справі, а саме: договору купівлі-продажу комунального майна від 22 червня 2006 року, платіжному дорученню № 58 від 16 серпня 2016 року про сплату коштів в сумі 62 360,00 грн. Виходячи з преамбули договору купівлі-продажу комунального майна від 22 червня 2006 року, договір укладається приватним підприємцем ОСОБА_2 . Судом не досліджено пункт 2.3. договору купівлі-продажу, в якому зазначено, що сплаті підлягають особисті кошти покупця (відповідача) в сумі 163 440,00 грн, що сплачуються з розрахункового рахунку покупця (відповідача) № НОМЕР_3 . Покупець - приватний підприємець, рахунок, вказаний в договорі, - це рахунок приватного підприємця. Про сплату коштів саме з рахунку приватного підприємця свідчать копія платіжного доручення № 58 від 16 серпня 2016 року на суму 62 360,00 грн, копія платіжного доручення № 56 від 15 серпня 2016 року на суму 1 080,00 грн. Грошові кошти приватного підприємця на його розрахунковому рахунку є обіговими коштами підприємця, які використовуються ним у підприємницькій діяльності. У цьому зв`язку відповідачем доведено джерела походження частини коштів, за які придбано спірне нерухоме майно, а саме, що вони з рахунку приватного підприємця, тобто частина майна була придбана за обігові кошти підприємця, отримані від його господарської (підприємницької) діяльності. Про те, що рахунок № НОМЕР_3 є рахунком приватного підприємця, відповідач надав довідку Приватбанку. Всього вартість майна на момент його придбання складає 163 440,00 грн. Таким чином, у вартості майна наявна частку, яка не є спільною сумісною власністю подружжя в сумі 63 440 грн, а є власністю відповідача як приватного підприємця. В загальній масі нерухомого майна сума 63 440 грн становить 39%. Тобто поділу підлягає 61% нерухомого майна. Судами не досліджено мету придбання спірного нерухомого майна, яке придбавалося не в інтересах сім`ї, а з метою здійснення підприємницької діяльності. Судами не враховано та не надано відповідної правової оцінки тій обставині, що відповідач ще до моменту придбання спірного нерухомого майна використовувала частину спірного приміщення у своїй підприємницькій діяльності, що вбачається з договору оренди від 27 січня 2005 року частини спірного нерухомого майна. Відповідач і на даний час використовує це майно в своїй підприємницькій діяльності. Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правові висновки про застосування норми права у подібних правовідносинах, вкладені у постановах від 02 червня 2021 року у справі № 500/3918/15, від 02 червня 2021 року у справі № 711/1550/18, від 14 липня 2021 року у справі № 310/11746/13, від 07 жовтня 2021 року у справі № 756/1512/19. Суди мали встановити, чи джерела походження коштів, за які було придбано спірне майно - це спільні кошти подружжя, чи кошти від підприємницької діяльності, та з якою метою придбавалось це майно, як і хто його використовує. Для правильного застосування статті 60 СК України та визнання майна спільною сумісною власністю суд повинен встановити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. На думку відповідача, майно придбане за кредитні кошти в сумі 100 000 грн складає 61%. Частка позивача в такому разі складає 30,5 %, або 31/100. Таким чином, вирішуючи спір, суд мав поділити майно наступним чином: присудити все майно відповідачу та стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за частку позивача в майні фізичної особи-підприємця.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2021 року відкрито провадження у справі та витребувано справу із суду першої інстанції, у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії постанови Черкаського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року відмовлено.
У листопаді 2021 року справа № 703/2284/19 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі від 11 листопада 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (пункт 1 - суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 500/3918/15, від 02 червня 2021 року у справі № 711/1550/18, від 14 липня 2021 року у справі № 310/11746/13, від 07 жовтня 2021 року у справі № 756/1512/19 та у постановах Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-1327цс15, від 13 червня 2016 року у справі № 6-1752цс15 та пункт 4 - апеляційний суд не надав правову оцінку доведеній відповідачем обставині (пункт 1 частини 3 статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що позивач та відповідач з 14 листопада 1997 року по 14 червня 2016 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
За час перебування у шлюбі ними було придбано наступне майно:
частина вбудованого нежитлового приміщення першого поверху та підвалу площею 190,1 кв. м по АДРЕСА_1 , де відповідно до договору купівлі-продажу комунального майна від 22 червня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Таран Г. В., зареєстрованого в реєстрі за № 3321 та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником якої є відповідач з 2006 року;