Постанова
Іменем України
20 липня 2022 року
м. Київ
справа № 201/264/20
провадження № 61-4292св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мега Лайфсайенсіз», третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2020 року у складі судді Антонюк О. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого
2021 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Лайфсайенсіз» (далі - ТОВ «Мега Лайфсайенсіз»; Товариство) про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, визнання незаконними дій, відшкодування моральної шкоди і витрат.
В обґрунтування позову зазначала, що була працевлаштована в ТОВ «Мега Лайфсайенсіз» у 2013 році за безстроковим трудовим договором на посаду менеджера (управителя) з питань регіонального розвитку відділу рецептурних препаратів Південно-Східного регіон, робоче місце їй було визначено в місті Дніпро. За період роботи її неодноразово відзначали грамотами та дипломами, у тому числі двічі у 2019 році; жодних нарікань або претензій до неї не було.
03 вересня 2019 року о 22:00 годині її безпосередній керівник прибув у м. Дніпро та по телефону наказав їй прибути до готелю де він зупинився, запросив її сісти у його автомобіль і зачинивши її в корпоративному автомобілі, під погрозою фізичного насилля та запевнень з гарантіями влаштувати їй в подальшому великих проблем у житті, вимагав написати заяву на звільнення «за власним бажанням», але потім «передумав» і змусив написати заяву на звільнення «за угодою сторін», пояснюючи тим, що на її місце бажають прийняти іншого працівника. Позивач стверджує, що під психологічним тиском та погрозами фізичного насилля заява була нею написана, проте на наступний день, вранці, вона по телефону та електронною поштою директору Товариства повідомила про протиправні дії його підлеглого (погрози, насилля та шантаж) і відізвала заяву на звільнення. Так як по факту угода сторін не відбулася, таке «звільнення» є незаконним. Крім того, 04 вересня 2019 року, 05 вересня
2019 року, 09 вересня 2019 року директору Товариства позивачкою подано (електронною поштою) заяви про протиправні дії її безпосереднього начальника з вимогами навести лад та законність на підприємстві у відповідності законодавства України, але всі звернення залишились без реагування.
Незважаючи на те, що вона в повному обсязі виконувала свої посадові обов`язки у повній відповідності до посадової інструкції, керівництво Товариства 04 вересня 2019 року усно, без дотримання процедури, повідомило її підлеглим без будь-якого повідомлення їй, що її відсторонено від роботи. Причин, які б надавали роботодавцю право на її відсторонення, не було. Додатково, як метод психологічного та фізичного тиску, в неї були відібрані товарно-матеріальні цінності (відключено корпоративний телефон та планшет), а 02 жовтня
2019 року її безпосередній керівник шляхом обману викрав в неї корпоративний автомобіль (який вона отримала у роботодавця для виконання посадових обов`язків), про що подана відповідна заява до поліції. При цьому працівниками ТОВ «Мега Лайфсайенсіз» також було викрадено її особисті цінні речі, гроші, продукти харчування.
ЇЇ неодноразові звернення до керівника Товариства, у тому числі і особистим виїздом до м. Києва, з вимогою припинити порушення її трудових прав та відновлення нормальних умов роботи, залишені без будь-якого реагування. При цьому на неодноразові запити працівників поліції Шевченківського РВ та Соборного РВ м. Дніпро (по місцю виконання протиправних дій працівниками ТОВ «Мега Лайфсайенсіз» відносно неї), по телефону, за період вересня-листопада 2019 року представники адміністрації ТОВ «Мега Лайфсайенсіз» та його директор ОСОБА_3 неодноразово повідомляли, що ОСОБА_1 з роботи не звільнялась і продовжує працювати на підприємстві.
30 листопада 2019 року позивач отримала від роботодавця лист, підписаний директором Товариства 21 листопада 2019 року (отриманий поштою м. Києва 26 листопада 2019 року), в якому було зазначено, що 13 листопада 2019 року роботодавець звільнив ОСОБА_1 з займаної посади за пунктом 6 статті 36 КЗпП України у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці. В наказі про звільнення № 1311/1 вказані підстави: Акт від 12 вересня 2019 року про ознайомлення з наказом та попередження від
12 вересня 2019 року про зміну істотних умов праці.
Її заробітна плата за період 2019 року складала 25 000 грн на місяць, при цьому виплати проводились на рахунок «Альфа Банку» у три етапи: аванс+зарплата+поповнення рахунку. Але починаючи з серпня місяця 2019 року Товариство виплати їй заробітної плати без будь-яких підстав, попереджень та пояснень скоротило на 50%. Її численні звернення до адміністрації про причини таких дій та вимоги пояснень було залишено без реагування. Станом на дату складення та підписання повідомлення про припинення трудового договору (повідомлення отримано 30 листопада 2019 року) трудову книжку Товариство їй не видало та не провело повний розрахунок (у тому числі не виплачений повний розрахунок по заробітній платі, не оплачено заборгованість по заробітній платі за період 2019 року, не оплачені кошти відрядження, не компенсовані її власні кошти за технічне обслуговування обладнання та техніки, не оплачені кошти за невикористані дні відпустки, не направлено розрахункові листи по заробітній платі).
У зв`язку з тим, що їй не була видана трудова книжка, вона не може працевлаштуватися на інше місце роботи та втрачає можливості для отримання заробітної плати. Після «звільнення» різко понизилося матеріальне забезпечення її сім`ї, де вона є єдиним годувальником та виплачує кредити. Крім того, вона є матір`ю одиночкою та виховує неповнолітню дитину, її неповнолітня дитина є студенткою навчального закладу, де навчання виконується на платній основі. Обставини, умисно створені безвідповідальними діями та порушенням законодавства держави керівництвом Товариства, привели до значного погіршення стану життя її сім`ї. Незаконним звільненням їй було завдано значної моральної шкоди, що відобразилося на її духовному стані: вона дуже хвилюється з приводу того, як їй тепер жити, як забезпечити освіту дитини; значно погіршився стан її здоров`я, вона потерпає від безсоння, роздратованості, загострились «старі» болячки та проблеми колишніх травм, що прогресують, які з причин відсутності коштів вона лікувати не в змозі; вона стала роздратованою і нервовою, не може працевлаштуватись; її життєві зв`язки кардинально порушені і вона вимушена затрачувати значні додаткові зусилля щоб хоч якось організувати своє життя.
Таким чином, безпідставно, а також в порушення норм чинного законодавства України відповідач звільнив її з займаної посади.
Уточнивши позов ОСОБА_1 просила:
визнати незаконним та скасувати наказ по ТОВ «Мега Лайфсайенсіз»
№ 1311/1 від 13 листопада 2019 року про її звільнення,
поновити її на роботі на посаду менеджера (управителя) з питань регіонального розвитку відділу рецептурних препаратів Південно-Східного регіону,
стягнути зарплату за весь час вимушеного прогулу, моральну шкоду і витрати.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції зробив висновок, що відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України допускається зміна істотних умов праці, в тому числі і режиму роботи, за умови, що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці.
Враховуючи положення ст. 43 Конституції України, згідно якої використання примусової праці забороняється, та відсутність згоди позивача на продовження роботи у нових умовах праці за новим режимом роботи, відсутні підстави для скасування наказу № 1311/1 від 13 листопада 2019 року про припинення трудового договору та звільнення позивача. Аналогічних висновків дійшли суди у справах № № 211/1508/16-ц, 126/2662/17, 174/442/17, 200/7921/17, 686/25653/18, 501/2686/19.
Також позивач пропустила строк на звернення до суду. Враховуючи те, що позивача отримала наказ про звільнення 30 листопада 2019 року, що підтверджується поштовою відміткою, а до суду позивач звернулась 14 січня 2020 року, строк на подання позовної заяви про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є пропущеним.
Позивачем не наведено обґрунтування вимог щодо стягнення заборгованості по заробітній платі та середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу. Позивачем помилково наведені кількість днів з дня звільнення до дня подачі позову, кількість відпрацьованих місяців 2019 року, не наведено доказів заборгованості по заробітній платі та іншим виплатам. Позивачем не було надано належних доказів наявності моральної шкоди та доказів підтвердження факту заподіяння позивачу відповідачем моральних страждань.
Отже, заявлені позивачем вимоги не знаходять свого підтвердження, водночас відповідачем наведено факти зміни істотних умов праці у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, і того, що про такі зміни позивача було повідомлено з дотриманням порядку, визначеного трудовим законодавством. Обставини протиправної поведінки позивачки, які стали підставою до втрати довіри з боку власника, повинно встановити розслідування в кримінальному провадженні. Стосовно погроз, залякувань, тощо, з боку керівництва ТОВ «Мега Лайфсайенсіз», то це без належного доказування є черговою спробою позивачки уникнути відповідальності, фактично оціночними судженнями самої позивачки. Відтак наказ ТОВ «Мега Лайфсайенсіз» від 13 листопада 2019 року
№ 1311/1 «Про припинення трудового договору за п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України» видано з дотриманням вимог трудового законодавства, тому в задоволенні позову слід відмовити.
Позивач або інші особи повинні довести, що їх дiями не було порушено їх права або права відповідача. Однак, жодних доказiв зазначеними особами до суду не надано. Не може суд прийняти до уваги позицію сторони позивача стосовно наполягання на позовних вимогах, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджується. Порушення законодавства з боку відповідача, неправомірність дій по відношенню до позивача судом не встановлено. Твердження представника позивача відносно протиправності дій відповідача є лише його оціночним судженням, що не може бути витлумачене, як таке, що містить фактичні дані. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів, які використовує в своєму позові позивач.
Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції та зазначив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки вони не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, порушення законодавства з боку відповідача, неправомірність дій по відношенню до позивача судом не встановлено.
Крім того, підстав для застосування позовної давності відсутні, оскільки
ОСОБА_1 отримала наказ про звільнення 30 листопада 2019 року, позов подала засобами поштового зав`язку 30 грудня 2019 року, про що міститься відмітка на поштовому конверті (а. с. 3), який надійшов до суду першої інстанції 14 січня 2020 року.
Посилання апелянта на неправомірність її звільнення на ґрунті особистих неприязних стосунків з керівником є безпідставними та належними доказами не підтверджені. Зазначене є фактичними суб`єктивними судженнями самої позивачки, оскільки підставою звільнення є відсутність її згоди на продовження роботи на нових умовах праці за новим режимом роботи.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів її належного попередження про зміну умов праці за новим режимом роботи є безпідставними та спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи (копії відповідних актів, оригінали яких було витребувано судом апеляційної інстанції у відповідача та оглянуто в судовому засіданні). При цьому, посилання апелянта на те, що особи, які підписали акти, зокрема ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , не мали на це право, спростовуються також наявними в матеріалах справи доказами, оскільки вони були уповноважені на це відповідачем відповідною довіреністю (а. с. 87).
Також не заслуговують на увагу посилання апелянта, що відповідачем умисно направлялася поштова кореспонденція на неіснуючу адресу, що на її думку підтверджено листом Укрпошти (а. с. 140), оскільки в матеріалах справи наявні листи та відповідні поштові накладні, в яких зазначена повна та вірна адреса позивачки (а. с. 88-102).
Аргументи учасників справи
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що під час судового засідання 10 лютого
2021 року під час огляду оригіналів актів від 12 вересня 2019 року про відмову ОСОБА_1 з ознайомленням з текстом попередження про зміну істотних умов праці та з наказами №1209/1, 1209/2, 1209/3 позивачем було виявлено, що акти є фальсифікованими, було уточнено та заявлено клопотання про забезпечення доказів шляхом призначення судово-технічної експертизи та сформовано перелік питань для експерта, запропоновано заклад - КНДІСЕ.
Всупереч вимог ЦПК України, зазначене клопотання розглядалося судом без виходу до нарадчої кімнати та повернуто через начебто невідповідність вимогам ЦПК і несплату судового збору, докази сплати якого надавалися до суду
28 грудня 2020 року і знаходяться у матеріалах справи.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач ОСОБА_1 стверджувала, що
12 вересня 2019 року з ніякими документами про зміну істотних умов праці не знайомилася, так само як і з наказами №1209/1, 1209/2, 1209/3, акти про ознайомлення її з зазначеними документами було сфальсифіковано та вироблено значно пізніше, що є технічним моментом і може бути з`ясовано за допомогою технічних методів дослідження документів.
Відповідач підтверджував законність звільнення ОСОБА_1 за допомогою 4 актів від 12 вересня 2019 року, відповідно до яких ОСОБА_1 відмовилася ставити підпис на наказах і документах про зміну істотних умов праці, що підтверджується печаткою Товариства та підписами директора Товариства ОСОБА_2 , начальником транспортного відділу Павлій О. В., а також представників за довіреністю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які не є працівниками Товариства.
Задля встановлення законності та допустимості доказів, наданих відповідачем в цивільній справі №201/264/20, після огляду їх сторонами в судовому засіданні, що відбувалося 10 лютого 2021 року, виникла необхідність у проведенні судової технічної експертизи.
Окрім того, суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, оскільки в судовому засіданні під час огляду актів
№ 1.2.3 від 12 вересня 2019 року про ознайомлення ОСОБА_1 з наказами №1209/1, 1209/2, 1209/3 з`ясувалося, що зазначені акти не є окремими документами, як це намагався подати відповідач, а виконані на тих самих аркушах, що і самі накази, тобто документи про ознайомлення ОСОБА_1 з наказами друкувалися раніше тих самих наказів, з якими начебто знайомили ОСОБА_1 .
Після з`ясування факту фальсифікації доказів з боку відповідача позивачка відразу заявила клопотання про забезпечення доказів, в розгляді клопотання їй судом апеляційної інстанції було протиправно відмовлено, а неналежні і недопустимі докази лягли в основу судових рішень, що оскаржуються, оскільки факт законності звільнення позивача відповідач підтверджує саме наказами №1209/1, 1209/2, 1209/3 від 12 вересня 2019 року та актами №1.2.3 від
12 вересня 2019 року про ознайомлення ОСОБА_1 із зазначеними наказами.
Тому з зазначеними наказами позивач не була ознайомлена, які відповідачем направлялися поштою на неіснуючу адресу, що підтверджується відповіддю АТ «Укрпошта» на адвокатський запит (а. с. 140).
Суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали належної оцінки доводам позивача, на які вона посилалась в позовній заяві та апеляційній скарзі.
У червні 2021 року ТОВ «Мега Лайфсайенсіз» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення. Указує, що заявником не доведена необхідність проведення судової технічної експертизи щодо встановлення давності та фальсифікації актів, наданих відповідачем, оскільки судом оцінено в сукупності подані обома сторонами докази.
Скаржником не наведено обґрунтування тій вказівці, що матеріали справи повністю спростовують правову позицію відповідача стосовно дотримання відповідачем строків і процедури звільнення позивача. Скаржником не надано доказів направлення відповідачем документів позивачу на неіснуючу адресу позивача. Адже, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи наявні листи та відповідні поштові накладні, в яких зазначена повна та правильна адреса позивача. Скаржником не наведено обґрунтування вказівки про відсутність трудових відносин певних представників відповідача, які засвідчили обставини, зазначені в актах відповідача. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що вказане спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, оскільки особи були уповноважені на це відповідачем відповідною довіреністю. Скаржником не надано доказів існування зв`язку між кримінальним провадженням № 1202004564000049 та дотримання відповідачем закону під час звільнення.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі Верховного Суду від 26 травня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.