ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2022 року
м. Київ
справа №805/1290/17-а
адміністративне провадження № К/9901/38751/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Артемівського міського центру зайнятості на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.04.2017 (суддя - Кониченко О.М.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 (судді -Геращенко І.В., Арабей Т.Г., Міронова Г.М.)
у справі за позовом Артемівського міського центру зайнятості до Новолуганської сільської ради про стягнення несвоєчасно перерахованих страхових внесків та пені,
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У березні 2017 року Артемівський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом, в якому просив:
стягнути з відповідача суму несвоєчасно перерахованих страхових внесків в розмірі 2405,93 грн та пеню в розмірі 2086,26 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході проведення перевірки правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття виявлено, що відповідач має недоїмку по сплаті страхових внесків до Фонду в розмірі 2405,93 грн, внаслідок чого нараховано пеню в розмірі 2086,26 грн. Вказані суми в добровільному порядку відповідачем не сплачені, тому підлягають стягненню в судовому порядку.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач знаходився на обліку позивача як юридична особа та роботодавець, що використовує найману працю та як платник страхових внесків до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування внесків.
Позивачем проведено перевірку відповідача щодо правильності нарахування та своєчасності сплати внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за період з 01.01.2003 по 31.03.2014, за результатами якої складено Акт перевірки від 31.03.2014 №40. (а.с. 7 - 8)
Актом перевірки встановлено, що на початок періоду, який підлягає перевірці, виявлено недоїмку в сумі 2529,52 грн в зв`язку з тим, що відповідач платіжними дорученнями від 27.03.2001 №85, від 29.03.2001 №96, від 17.04.2001 №118, від 03.05.2001 №129, від 17.05.2001 №145, від 25.05.2001 №156, №157, від 15.06.2001 №178, №179, від 23.06.2001 №188, №189, від 03.07.2001 №194, №195 перерахував страхові внески на рахунок Артемівського міського центру зайнятості через Акціонерний комерційний агропромисловий банк «Україна», але кошти не надійшли внаслідок ліквідації банку. Сума недоїмки становить 2405,93 грн.
За несвоєчасну сплату страхових внесків позивачем нарахована пеня в сумі 2086,26 грн згідно з пунктом 1 статті 38 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
На підставі висновків Акту перевірки позивачем прийнято рішення від 24.04.2014 №1 про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, в тому числі донарахованих сум страхових внесків (недоїмки), пені та штрафу. (а.с. 15)
Оскільки нараховані недоїмка та пеня не сплачені відповідачем добровільно, позивач звернувся до суду з цим позовом.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.04.2017, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що у разі ненадходження страхових коштів на рахунок позивача з вини банку та з урахуванням наявності у відповідача платіжних доручень з відміткою банку про їх прийняття та проведення, а також виписки банку на підтвердження факту списання коштів з банківського рахунка відповідача, у позивача немає законних підстав для вимоги повторного перерахування таких коштів та нарахування пені.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що рішення про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків відповідачем не оскаржувалось таке рішення не скасоване і є обов`язковим до виконання, тому суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили в задоволенні позовних вимог.
Також посилається на те, що апеляційним судом порушено п. 4 ст. 196 КАС України, оскільки центр зайнятості не повідомлено належним чином про дату, час і місце апеляційного розгляду, про що останній просив у апеляційній скарзі.
Просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, і прийняти нове судове рішення про задоволення позову.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України « Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Відповідно до частини 3 статті 17 Закону України "Про загальнообов?язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 №1533-III (далі - Закон №1533-ІІІ; в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) роботодавці та застраховані особи сплачують страхові внески один раз на місяць в день одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці.
Якщо роботодавці несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються санкції, передбачені статтею 38 цього Закону.
Відповідно до статті 38 Закону №1533-ІІІ роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність реєстрації як платник страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців.
У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками, у тому числі через ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.