ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 823/80/17
касаційне провадження № К/9901/31063/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31.01.2017 (суддя Мишенко В.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 (судді: Аліменко В.О., Безименна Н.В., Кучма А.Ю.) за позовом ПАТ «Золотоніська парфумерно-косметична фабрика» (далі у тексті - ПАТ «ЗПКФ», позивач, Товариство) до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі у тексті - Управління, відповідач) Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 08.12.2016 № 000250,
УСТАНОВИВ:
ПАТ «Золотоніська парфумерно-косметична фабрика» звернулось до суду із позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 08.12.2016 № 000250.
Позов мотивований тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягає скасуванню, оскільки сума визначена в останньому вже скасована на підставі рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 28.11.2016 за результатами розгляду скарги, що подана при адміністративному оскарженні. Таким чином, податкове повідомлення-рішення (далі у тексті - ППР) Головного управління ДФС у Черкаській області від 08.12.2016 № 000250 суперечить чинному законодавству, оскільки сума 17 706, 00 грн вже раніше була включена в ППР від 29.09.2016 № 0002101400.
У письмових запереченнях відповідач зазначив, що сума визначена у спірному ППР входила до суми скасованого рішення від 29.09.2016 № 0002101400, однак сума 17 706, 00 грн стосується порушень, які позивачем не оскаржувалися.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 31.01.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017, адміністративний позов задоволено повністю.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ДФС України залишило спірне ППР від 08.12.2016 № 000250 без розгляду, а скаргу повернула платнику не тому, що дійшла висновку про обґрунтованість податкового рішення, а тому, що повторно аналогічні спори не розглядаються, тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 08.12.2016 № 000250 винесене протиправно зважаючи на те, що дана сума була включена у скасоване ДФС України ППР від 29.09.2016 № 0002101400. Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства є необґрунтованими.
Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, а обставини, що мають значення для вирішення справи, судами з`ясовані неповно.
У запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 17 706, 00 грн суперечить чинному законодавству та рішенню голови ДФС України від 28.11.2016, вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтованими та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 01.06.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 29.07.2022 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 02.08.2022.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, за результатами проведення якої складено акт від 12.09.2016 № 40/23-00-14-0107/00374479.
Відповідно до змісту вказаного акту відповідач дійшов висновку про порушення позивачем: вимог п. 180.2., п. 180.3. ст.180, частини в) п. 186.3 ст. 186, п. 187.8 ст. 187, п. 190.2 ст. 190, п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200, п. 208.2 ст. 208 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), наказу Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» та наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України», у результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 386 605, 00 грн у т.ч. за липень 2014 року на суму 234 017, 00 грн, за грудень 2014 року на суму 32 948, 00 грн, за січень 2015 року на суму 20 876, 00 грн, за березень 2015 року на суму 43 476, 00 грн, за квітень 2015 року на суму 55 288, 00 грн; вимог п. 180.2., п. 180.3. ст. 180, частини в) п.186.3. ст.186, п.187.8 ст.187, п.190.2 ст.190, п.200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200, п.208.2 ст.208 ПК України, наказу Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» та наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України», у результаті чого позивачем завищено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за грудень 2015 року на суму 601 984, 00 грн; вимог п.180.2, п.180.3. ст.180, частини в) п.186.3. ст.186, п.187.8 ст.187, п.190.2 ст.190, п.200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200, п.208.2 ст.208 ПК України, наказу Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» та наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України», у результаті чого позивачем завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за жовтень 2014 року на суму 90 985, 00 грн.
На підставі акту перевірки від 12.09.2016 № 40/23-00-14-0107/00374479 Головним управлінням ДФС у Черкаській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.09.2016 № 0002101400 про зменшення розміру залишку від`ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 601 984, 00 грн по декларації від 19.01.2016 № 9273519695 за грудень 2015 та № 0002111400 про сплату податку на додану вартість у сумі 477 590, 00 грн та штрафних санкцій у сумі 119 397, 50 грн.
Висновки, викладені у акті перевірки від 12.09.2016 № 40/23-00-14-0107/00374479, позивач оскаржив шляхом подання до ДФС України скарги, яка рішенням від 28.11.2016 № 25589/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги, скасувала ППР ГУ ДФС у Черкаській області від 29.09.2016 № 0002111400 та № 0002101400 щодо встановленого перевіркою завищення ПДВ та у результаті про зменшення розміру залишку від`ємного значення.
Проте, 08.12.2016 на підставі того ж акту від 12.09.2016 № 40/23-00-14-0107/00374479 ГУ ДФС у Черкаській області винесено повторно податкове повідомлення-рішення № 000250 про зменшення розміру залишку від`ємного значення в розмірі 17 706, 00 грн за декларацією від 19.01.2016 № 9273519695 за грудень 2015.
Не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.
Судами встановлено і не заперечується Управлінням, що у порядку адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення №0002101400 щодо зменшення розміру залишку від`ємного значення у розмірі 601 984, 00 грн за декларацією від 19.01.2016 № 9273519695 за грудень 2015, ДФС України прийнято рішення та скасовано вказане ППР.
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд немає обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.