ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 804/5291/16
касаційне провадження № К/9901/31029/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 (суддя Олійник В. М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 (судді: Чепурнов Д.В., Сафронова С.В., Мельник В.В.) за позовом ОСОБА_1 (далі у тексті - ОСОБА_1 , позивач) до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (до перейменування ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, далі у тексті - Інспекція), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18.06.2015 № 051-17,
ВСТАНОВИВ:
17 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Інспекції від 18.06.2015 № 051-17 про нарахування йому податкового зобов`язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» на суму 25 000, 00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив про протиправність застосування податковим органом у 2015 році положень ст. 267 ПК України та визначення йому податкового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2015 рік, посилаючись на те, що їх застосування може мати місце не раніше наступного бюджетного року, тобто не раніше 2016 року.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2017, залишеною без змін Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 позов задоволено в повному обсязі: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 18.06.2015 № 051-17. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що застосування контролюючим органом норм статті 267 Податкового кодексу України з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2015 році, оскільки це суперечить принципу стабільності, визначеному в ст. 4 Податкового кодексу України.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2017, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
В обґрунтування своїх вимог Інспекція посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, вважає рішення прийнято без надання вірної правової оцінки обставинам справи, а саме: судами не враховано, що належний позивачу на праві приватної власності транспортний засіб є об`єктом оподаткування транспортним податком в розумінні ст. 267 ПК України, позивач відповідно є платником такого податку, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача прийняте ним в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.08.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
01 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 29.07.2022 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 02.08.2022.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 у 2013 році став власником легкового автомобіля Infiniti FX 37, реєстраційний номер НОМЕР_1 , об`ємом двигуна 3 696 куб. см., 2012 року випуску.
18.06.2015 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №051-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» у розмірі 25 000, 00 грн.
Вважаючи неправомірніми дії відповідача щодо прийняття зазначених актів індивідуальної дії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Так, Законом України №71-VІІІ від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", що набрав чинності 01.01.2015, статтю 267 ПК України викладено у новій редакції та запроваджено транспортний податок.
Відповідно до пункту 267.1 статті 267 ПК України (у редакції, що була чинною на дату виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.
Пунктом 267.2.1 статті 267 ПК України (у редакції, що була чинною на дату виникнення спірних правовідносин) встановлено, що об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Згідно з п. 267.4 статті 267 ПК України (у редакції, що була чинною на дату виникнення спірних правовідносин) ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.