ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 200/4280/21
адміністративне провадження № К/9901/32200/21
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовавтогаз» до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Азоавтогаз» на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 20.05.2021 (суддя - Грищенко Є.І.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 (головуючий суддя - Міронова Г.М., судді: Блохін А.А., Геращенко І.В.) у справі №200/4280/21.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовавтогаз» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області №0000414003 від 24.09.2019.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.05.2021 у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Повернуто позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Азовавтогаз» до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 20.05.2021 залишено без змін.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовавтогаз» оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 20.05.2021, постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 та направити справу №200/4280/21 для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх доводів Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовавтогаз» посилається на неможливість застосування до спірних правовідносин, які виникли 24.09.2019, судової практики, що сформована пізніше - 26.11.2020, у зв`язку з чим застосування до спірних правовідносин положень, викладених у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 буде свідчити про порушення принципу правової визначеності, який є складової верховенства права.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, у даних правовідносинах позивач скористався процедурою адміністративного оскарження, за результатом якої Державною податковою службою України було прийнято рішення 20.11.2019, яке, як зазначив позивач, було ним отримано 23.12.2019.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовавтогаз» з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області №0000414003 від 24.09.2019 звернулось до суду 08.04.2021.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.04.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали суду на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин, які зумовили неможливість звернутись до суду із даним адміністративним позовом у місячний строк з дня оприлюднення постанови Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 та доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.
В межах строку, наданого для усунення недоліків, позивачем подано заяву, яка обґрунтована тим, що, на думку позивача, він має право на оскарження податкового повідомлення-рішення у межах строку, встановленого статтею 102 Податкового кодексу України, а саме 1095 календарних днів. Позивач зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов`язку платника податку відстежувати рішення Верховного Суду щодо конкретних правовідносин. Крім того, рішення у справі № 500/2486/19 не є зразковою справою та положеннями Конституції України визначено, що закони України та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому застосування судом до спірних правовідносин положень, викладених у судовому рішенні у справі № 500/2486/19, буде свідчити про порушення принципу правової визначеності.
Суд першої інстанції, дослідивши надану позивачем заяву про поновлення строку звернення до суду зазначив, що позивачем не наведено підстав та не надано жодних доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість вчасного звернення до суду з даним позовом ані з моменту отримання рішення за результатом розгляду скарги на спірне податкове повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження, ані з моменту оприлюднення рішення суду, яким змінено судову практику з даного питання. Таким чином, можливість своєчасного звернення до адміністративного суду з даним позовом залежала виключно від волевиявлення позивача, тобто мала суб`єктивний характер, а отже клопотання про поновлення строку звернення до суду є необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.
З такими висновками погодився суд апеляційної інстанції.
У справі, що розглядається, спірним питанням даної справи є питання додержання позивачем строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення.
Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною четвертою цієї статті встановлено, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.