ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2022 року
м. Київ
справа №807/320/18
адміністративне провадження № К/9901/15113/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 (колегія суддів: Мікула О. І., Курилець А. Р., Ніколін В. В.) у справі №807/320/18 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області, першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицика В. І., про визнання протиправною та скасування постанови,
УСТАНОВИВ:
ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів - Управління Держпраці у Закарпатській області, першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицика В. І., в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській області №ЗК/63(2)214АВ/П/ПТ-ТД-ФС-22 від 05 квітня 2018 року про накладення на нього штрафу у розмірі 781830,00 грн.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року у справі № 807/320/18 скасовано та прийнято постанову, якою позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Закарпатській області №ЗК/63(2)214АВ/П/ПТ-ТД-ФС-22 від 05 квітня 2018 року про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 19353 (дев`ятнадцять тисяч триста п`ятдесят три) грн. 19 коп.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач - Управління Держпраці у Закарпатській області подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судом при прийнятті постанови не у повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки не відповідають обставинам справи. Вказує, що при проведенні інспекційного відвідування встановлено, що характер відносин між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 містять ознаки трудового договору, а не цивільно-правового, оскільки предметом є постійна праця вказаних осіб, а не результат за наслідками діяльності. Таким чином, позивачем здійснено фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту), у зв`язку з чим на нього покладено відповідальність за абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України у вигляді стягнення штрафу у розмірі 781830,00 гривень. Вказує, що інспекційне відвідування проведене не на підставі анонімного звернення, а на підставі належного звернення ОСОБА_9 .
В касаційній скарзі відповідач наголошує, що постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, відтак позивача не притягнуто до відповідальності за порушення ст. 41 КУпАП, а тому оскаржувана постанова Держпраці є єдиним фактом притягнення до відповідальності ФОП ОСОБА_1, що не суперечить Конституції України.
Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що у період з 28 по 29 березня 2018 року посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області на підставі наказу "Про проведення інспекційного відвідування" від 14 березня 2018 року №40, проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 та встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення підприємницької діяльності не уклав трудові договори з сімома найманими працівниками, що здійснювали трудові функції підсобних працівників у деревообробному цеху, а саме з: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, чим порушим вимоги ч.3 ст.24 КЗпП України.
За результатами проведеного інспекційного відвідування складено акт №ЗК/63/214/АВ від 29 березня 2018 року.
На підставі вказаного акта головний державний інспектор Управління Держпраці у Закарпатській області Хланта І. Ю. виніс припис про усунення виявлених порушень №ЗК/63/214/АВ/П від 29 березня 2018 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 зобов`язано усунути у строк до 09 квітня 2018 року виявлені під час проведення інспекційного відвідування порушення ч.3 ст.24 КЗпП України.
29 березня 2018 року головний державний інспектор Управління Держпраці у Закарпатській області Хланта І.Ю. склав протокол про адміністративне правопорушення №ЗК/63/(2)/214/АВ/П/ПТ від 29 березня 2018 року, в якому зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ч.1,3 ст.24 КЗпП України, а саме: допуск до роботи фізичних осіб без укладення трудового договору та без оформлення трудових відносин у встановленому законом порядку, що є адміністративним правопорушенням, передбаченим ч.3 ст.41 КУпАП.
Листом від 03 квітня 2018 року ФОП ОСОБА_1 повідомив Управління Держпраці у Закарпатській області про виконання вимог припису №ЗК/63/214/АВ/П від 29 березня 2018 року.
Розглянувши акт інспекційного відвідування №ЗК/63/214/АВ від 29 березня 2018 року, начальник Управління Держпраці у Закарпатській області прийняв рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ЗК/63/(2)/214/АВ/П/ПТ-ТД від 29 березня 2018 року.
За результатами розгляду справи про накладення штрафу на підставі акту інспекційного відвідування №ЗК/63/214/АВ від 29 березня 2018 року перший заступник начальника Управління Держпраці у Закарпатській області виніс постанову №ЗК/63/(2)/214/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-22 від 05 квітня 2018 року про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 781830,00 грн.
Вважаючи постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ч.1,3 ст.24 КЗпП України, а саме: допуск до роботи фізичних осіб без укладення трудового договору та без оформлення трудових відносин у встановленому законом порядку, стверджується належними та допустимими доказами, а тому оскаржувана постанова про накладення штрафу №ЗК/63(2)214АВ/П/ПТ-ТД-ФС-22 від 05 квітня 2018 року прийнята правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, яке регулює підстави та порядок проведення контролю за додержанням законодавства про працю.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд вказав, що інспекційне відвідування проведене на підставі анонімного звернення, що не може бути належною підставою для його проведення. Також суд послався на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 вересня 2018 року у справі № 303/1863/17, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.41 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Вказав на цивільно-правові угоди, укладені між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96).
Згідно із пунктом 1 Положення №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно із підпунктами 6, 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, у тому числі, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що Управління Держпраці наділено контролюючими функціями за дотриманням роботодавцями законодавства про працю.
Так, відповідно до частини першої та другої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На виконання частини першої статті 259 КЗпП України Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №295, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).
Так, у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №1340/5964/18, від 24.12.2019 у справі №360/403/19, від 10.02.2020 у справі №1.380.2019.000037 міститься правовий висновок згідно із яким інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи щодо притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.
Відповідальність за порушення законодавства про працю регламентована положеннями статі 265 КЗпП України, за правилами якої юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є наявність чи відсутність ознак трудових правовідносин між позивачем та між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 без оформлення трудового договору (контракту).
Частиною першою статті 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Загальне визначення цивільно-правового договору міститься у статті 626 ЦК України, згідно з частиною першою якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
При цьому, відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до частин першої та другої статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
При цьому, за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами не робиться.