Постанова
іменем України
26 липня 2022 року
м. Київ
справа № 462/1472/20
провадження № 51-5819км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
прокурора Нескородяного А.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Олешка Т.О. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 22 грудня 2020 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019140000000762, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), згідно зі ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Залізничного районного суду м. Львова від 22 грудня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 визначено рахувати з часу набрання вироком законної сили, з часу фактичного звернення вироку до виконання.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 250 000 грн на відшкодування моральної шкоди
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 16 жовтня 2019 року приблизно о 22 год. 25 хв., керуючи автомобілем марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 (реєстрація Республіки Польща), рухаючись по вул. Кульпарківська у м. Львові, неподалік будинку № 118, порушив вимоги Р. 1 п.п. 1.2, 1.5, 1.10 (в частині визначення термінів «дорожні умови» та «дорожня обстановка»); Р. 2 п. 2.3 б), д); п. 12.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) та проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не врахував таку обстановку та її зміни, щоб мати змогу постійно контролювати рух керованого ним транспортного засобу та безпечно керувати ним, з моменту виникнення небезпеки для руху у вигляді появи в полі його зору пішохода ОСОБА_3 , яка справа на ліво по ходу його руху перетинала проїзну частину вул. Кульпарківської, за межами регульованого пішохідного переходу, своєчасно не вжив заходів щодо зменшення швидкості керованого ним транспортного засобу, аж до повної його зупинки, що у свою чергу призвело до наїзду на вказаного пішохода.
У результаті порушення водієм ОСОБА_1 зазначених пунктів ПДР пішохід ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили її смерть.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Олешко Т.О., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 і закрити кримінальне провадження на підставі пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). На думку захисника, ОСОБА_1 необхідно виправдати через недоведеність вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК. Крім того, вказує про відсутність у діях його підзахисного складу цього злочину, а саме причинно-наслідкового зв`язку між діянням і наслідками, що настали. Зазначає, що судами не було враховано поведінку пішохода ОСОБА_3 , яка своїми діями порушила вимоги ПДР, внаслідок чого ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути наїзду.Вважає, що відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК протокол слідчого експерименту є недопустимим доказом, оскільки ця слідча дія проводилась за участю ОСОБА_1 у процесуальному статусі «свідок», що позбавляло його гарантій бути забезпеченим правовою допомогою адвоката. Вказує, що для проведення слідчого експерименту було залучено транспортний засіб з іншою конфігурацією та кращими (потужнішими) за яскравістю фарами освітлення ніж фари автомобіля, яким керував ОСОБА_1 під час ДТП. На думку захисника, протокол слідчого експерименту не містить відомостей про марку, модель, тип, номерні знаки, номер кузова для ідентифікації транспортного засобу, залученого для його проведення, а також даних про статиста, котрий брав участь у цій слідчій дії. Зазначає, що під час слідчого експерименту слідчий здійснював на ОСОБА_1 психологічний тиск та самостійно визначив швидкість руху пішохода. Виходячи з наведеного та доктрини «плодів отруєного дерева», захисник вважає, що недопустимим доказом є й висновок судової автотехнічної експертизи № 6269 від 13 лютого 2020 року. Вказує, що суд апеляційної інстанції належно не перевірив і не дав відповідної оцінки доводам сторони захисту.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Нескородяний А.М. вважав касаційну скаргу необгрунтованою та просив судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Нескородяного А.М.,перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК).
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, про що вказує в касаційній скарзі захисник, згідно зі ст. 438 КПК не є предметом перевірки у касаційному порядку.
Відповідно до ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок.
При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої, відповідає встановленим обставинам і підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими судом першої інстанції доказами.
Так, суд дослідив та навів у вироку показання обвинуваченого ОСОБА_1 , який вину не визнав та показував, що керуючи автомобілем марки «Volkswagen Passat» і рухаючись зі швидкістю 50 км/год. по вул. Кульпарківській у м. Львові, не доїждаючи до пішохідного переходу метрів 60, посередині крайньої лівої смуги помітив людину, яка перебігала проїзну частину і стала посеред дороги, він застосував гальмування, однак уникнути наїзду не вдалося; дані протоколу огляду місця дорожньо-транспортної події від 16 жовтня 2019 року з додатками, в ході якого проведено огляд місця ДТП, здійснено всі необхідні виміри та фотографування, висновку експерта № 1026/2019 від 18 листопада 2019 року, згідно з якимвиявлені на тілі ОСОБА_3 тілесні ушкодження характерні для тупої травми, могли утворитися в короткому проміжку часу та в швидкій послідовності незадовго до настання смерті в результаті контактної взаємодії з тупими виступаючими частинами транспортного засобу (наїзду на пішохода), мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження (за їх сукупністю) за критерієм небезпеки для життя на момент спричинення та перебувають в прямому причинному зв`язку з настанням смерті.
На підтвердження встановлених обставин суд поклав у вирок дані висновку судової автотехнічної експертизи № 6252 від 07 лютого 2020 року про те, що на момент огляду і експертного дослідження робоча гальмівна система автомобіля «Volkswagen Passat» з реєстраційними номерами НОМЕР_1 перебувала в працездатному стані і забезпечувала виконання передбачених конструкцією функцій по зменшенню швидкості руху автомобіля та його зупинці; рульове керування цього автомобіля перебувало в працездатному стані і забезпечувало виконання передбачених конструкцією функцій по підтриманню заданого напрямку руху автомобіля та його зміні, а система його зовнішнього освітлення перебувала в працездатному стані та могла виконувати функції, передбачені конструкцією.
Крім того, суд безпосередньо дослідив та послався у вироку на дані протоколу огляду речей від 18 жовтня 2019 року, а саме наданий на запит слідчого директором магазину «Продукти» диск для лазерних систем зчитування, на якому містяться дані, які мають значення для даного кримінального провадження. При огляді судом відеозапису встановлено, що о 21:28:16 год. зафіксовано вихід потерпілої ОСОБА_3 з салону тролейбуса та її рух до кута автобусної зупинки. О 21:28:31 год. зафіксовано вихід потерпілої на проїзну частину. О 21:28:37 зафіксовано момент наїзду автомобілем Volkswagen Passat» з реєстраційними номерами НОМЕР_1 на потерпілу ОСОБА_3 .
У вироку суд навів й дані висновку судової автотехнічної експертизи № 6269
від 13 лютого 2020 року, згідно з яким в обстановці ДТП водій автомобіля «Volkswagen Passat» ОСОБА_1 під час руху в юзовому стані погасив частину дійсної швидкості в 44..46 км/год. При заданих вихідних даних, в момент застосування водієм ОСОБА_1 гальмування передня частина автомобіля «Volkswagen Passat» з реєстраційними номерами НОМЕР_1 могла перебувати на віддалі не менш як 11,9…12,5 м до початку сліду гальмування лівого борту вказаного автомобіля.
Також суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості та обґрунтовано послався у вироку й на дані, що містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 09 грудня 2019 року разом зі схемою та відеозаписом цієї слідчої (розшукової) дії за участю ОСОБА_1 , відповідно до якого видимість пішохода наступає в той момент, коли автомобіль знаходиться на відстані 41,6 м до місця наїзду, а пішохід на відстані 6,35 м до місця наїзду.
Судом покладено в основу вироку й дані висновку судової автотехнічної експертизи № 6840 від 14 лютого 2020 року про те, що при швидкості руху автомобіля «Volkswagen Passat» з реєстраційними номерами НОМЕР_1 в 50 км/год його водій ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_3 шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху і його дії в даній дорожній ситуації не відповідали технічним вимогам п. 12.3 ПДР і вказаний факт невідповідності дій водія знаходиться в причинно наслідковому зв`язку з настанням цієї пригоди.