ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2022 року
м. Київ
справа № 610/921/16-к
провадження № 51-6159км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Бородія В. М., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,
прокурора Гошовської Ю. М.,
захисника (у режимі відеоконференції) Мамницького В. Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 08 жовтня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 08 липня 2021 року, постановлені у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015220000000848, за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Прибитки Овруцького району Житомирської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 ), жителя цього АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 (у редакції, що діяла на момент вчинення інкримінованих дій) Кримінального кодексу України (далі - КК).
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 08 жовтня 2020 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК, і на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) виправдано за недоведеністю, що кримінальні правопорушення вчинено обвинуваченим.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 08 липня 2021 року залишив указаний вирок місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу сторони обвинувачення без задоволення.
Орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_1 у тому, що він, перебуваючи на посаді головного інженера Комунального підприємства (далі - КП) «Балаклійське архітектурне бюро», висловив вимогу ОСОБА_2 про необхідність передачі йому грошей в сумі 2000 грн за виготовлення і погодження ним проєкту реконструкції квартири АДРЕСА_3 , та повідомив, що в разі невиконання цих вимог йому буде відмовлено у виготовленні вказаного проєкту. 22 жовтня 2015 року о 15:30 ОСОБА_1 , перебуваючи у службовому кабінеті КП «Балаклійське архітектурне бюро», що розташоване в м. Балаклії Харківської області (вул. Жовтнева, 18), одержав від ОСОБА_2 гроші в сумі 2000 грн як неправомірну вигоду за виготовлення та погодження ним проєкту з реконструкції вищевказаної квартири.
Крім того, ОСОБА_1 , діючи з корисливих мотивів, у зв`язку із займаною посадою, будучи усвідомленим щодо порядку отримання та видачі документів на реконструкцію квартири, запевнив ОСОБА_2 в тому, що у зв`язку зі складністю погодження необхідних документів, останній не зможе самостійно оформити дозвільні документи, запропонував ОСОБА_2 передати йому гроші в сумі 15 000 грн як неправомірну вигоду за здійснення ним впливу на прийняття рішення співробітниками Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області (далі - ДАБІ) щодо погодження та видачі декларацій на початок і закінчення будівництва по реконструкції квартири, а також повідомив, що у разі відмови у наданні неправомірної вигоди йому буде відмовлено в погодженні і видачі декларацій.
22 жовтня 2015 року о 15:30 ОСОБА_1 , перебуваючи у вищевказаному службовому кабінеті КП «Балаклійське архітектурне бюро», одержав від ОСОБА_2 гроші в сумі 15 000 грн як неправомірну вигоду за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме співробітниками ДАБІ, щодо виготовлення, видачі погодження та видачі декларацій на початок і закінчення будівництва по реконструкції вищевказаної квартири.
Таким чином, орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, тобто в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій із використанням наданого їй службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, та за ч. 3 ст. 369-2 КК - в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, і заперечення інших учасників провадження
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення положень кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені у кримінальному провадженні судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор указує на те, що місцевий суд безпідставно визнав недопустимими доказами протоколи, складені за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД), а також похідні від цих протоколів докази на тій підставі, що ухвала апеляційного суду про дозвіл на проведення НСРД не була долучена до матеріалів кримінального провадження і не відкрита стороні захисту в порядку ст. 290 КПК під час досудового розслідування.
За твердженнями прокурора, невідкриття ухвали апеляційного суду стороні захисту не є підставою для визнання доказів недопустимими, оскільки вказані обставини не суперечать кримінальному процесуальному законодавству, практиці, яка склалася на час проведення досудового розслідування та судового розгляду вказаної категорії справ, та відсутній обов`язковий законодавчий імператив на проведення таких дій.
На думку прокурора, невідкриття процесуальних документів, що стали підставою для проведення НСРД, до моменту передачі кримінального провадження до суду не може бути безумовною підставою для визнання всіх результатів НСРД недопустимими доказами.
При цьому прокурор зазначає, що постанова прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину у вигляді спеціального слідчого експерименту і письмове доручення прокурора на проведення НСРД не є доказами у кримінальному провадженні, а тому сторона обвинувачення не надавала їх для дослідження суду, а висновки останнього про необхідність їх надання та доведення їх наявності є безпідставними і такими, що суперечить вимогам КПК.
Також прокурор вважає необґрунтованими висновок місцевого суду про визнання недопустимим доказом протоколу огляду місця події від 22 жовтня 2015 року, згідно з яким було вилучено отримані ОСОБА_1 гроші, і похідний від цього протоколу висновок технічної експертизи від 29 жовтня 2015 року № 421 через те, що ці докази нібито отримано з порушенням прав та свобод ОСОБА_1 . За твердженням прокурора, такі висновки суду є його суб`єктивною думкою, яка не відповідає вимогам КПК.
Крім того, прокурор указує на безпідставність висновків суду першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368 КК обов`язкової ознаки цього злочину - вимагання, а також про те, що він не є суб`єктом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК.
Таким чином, прокурор вважає необґрунтованим виправдання ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368 і ч. 3 ст. 369-2 КК.
Вказані порушення, допущені місцевим судом, не усунув суд апеляційної інстанції, який належно не перевірив доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення щодо незаконності виправдувального вироку та не навів мотивів і підстав, на яких визнав ці доводи неспроможними, а тому постановлена цим судом ухвала не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні
Прокурор, навівши відповідні пояснення, частково підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення, просила скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник, посилаючись на безпідставність викладених у касаційній скарзі прокурора доводів, заперечив проти її задоволення, просив постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення залишити без зміни.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Положеннями ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Виходячи з наведених положень процесуального закону суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку. Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Твердження прокурора стосовно допущення судами попередніх інстанцій істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що, на його думку, призвело до безпідставного виправдання місцевим судом ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК, є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 374 КПК передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі та визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, виходячи з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.
За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Положеннями ст. 17 КПК визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її винуватість не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.
Як регламентовано ст. 91 КПК, доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та в установлених КПК випадках - на потерпілого.
Обвинувальний вирок може бути постановлено судом лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.
Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Відповідно до ст. 94 КПК оцінка доказів у вироку є виключною компетенцією суду, який постановив вирок.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що місцевий суд повно й усебічно розглянув обставини кримінального провадження, проаналізував зібрані органом досудового розслідування докази, перевірив їх і належним чином оцінив із точки зору допустимості, належності, достовірності, а сукупність доказів - із точки зору достатності, та дійшов правильного висновку, що сторона обвинувачення не надала належних і достатніх доказів, які би доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.
Зокрема, місцевий суд проаналізував показання ОСОБА_1 , який заперечив свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів та вказав, що ніякої неправомірної вигоди у ОСОБА_2 не вимагав, восени 2015 року до нього за допомогою в оформленні документів на перебудову квартири звернувся ОСОБА_2 , він роз`яснив останньому, які необхідно зібрати документи, провести заміри квартири, скласти план перебудови, заповнити і погодити декларації в ДАБІ, та пояснив, що процедура погодження декларацій у ДАБІ важка. Вказав, що є знайомі люди в м. Харкові, вони знають, як правильно складати такі декларації, однак за ці послуги беруть гроші. ОСОБА_2 погодився та просив прискорити процедуру оформлення документів, передав усі потрібні документи, а він у свою чергу почав із ними працювати: здійснив виїзд до квартири, зробив заміри, креслення. 21 жовтня 2015 року ОСОБА_2 приїхав у КП «Балаклійське архітектурне бюро», де у них відбулась розмова про те, що загальна сума оформлення буде складати 17 500 грн, із яких 1500 грн - це вартість проєктних робіт, 2000 грн - вартість погодження технічного нагляду за проєктом, а 15 000 грн - кошти для передачі знайомій особі, яка допоможе в заповненні документів за видачу декларацій на початок та закінчення будівництва. 22 жовтня 2015 року близько 15:30 ОСОБА_2 прийшов до його кабінету в КП «Балаклійське архітектурне бюро» Балаклійської РДА, він передав йому документи на перебудову квартири - проєкт, а ОСОБА_2 передав гроші в сумі 18 500 грн. Із цих грошей він планував сплатити близько 2000 грн до каси підприємства за виконані проєктні роботи, а решту за домовленістю передати знайомій приватній особі за погодження технічного нагляду і заповнення декларацій на початок та закінчення будівництва. Також ОСОБА_1 указав, що ОСОБА_2 весь час його підганяв, посилаючись на те, що скоро їхатиме на роботу за кордон і необхідно закінчити з оформленням документів на реконструкцію квартири. Крім того, він попереджав ОСОБА_2 про зміни в законодавстві та просив зачекати, коли ніяких дозволів на реконструкцію квартири не вимагатиметься;
Також суд оцінив показання свідків: ОСОБА_2 (заявника), який пояснив, що для консультації по реконструкції квартири звернувся до головного інженера КП «Балаклійське архітектурне бюро» ОСОБА_1 , який роз`яснив йому, які потрібно зібрати документи, скласти проєкт, зробити заміри, сказав, скільки це коштує. Свідок указав, що сума змінювалась, збільшувалась, йому це не сподобалось, він вирішив звернувся до СБУ і написав заяву. Під керівництвом правоохоронних органів він зустрічався із ОСОБА_1 , забрав проєкт, віддав гроші в сумі 18 500 грн за цей проєкт, оскільки той сказав, що сам оплатить проєкт, який коштував десь 2500 грн, інші гроші потрібно було комусь віднести за якийсь підпис.
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (працівників КП «Балаклійське архітектурне бюро»), які дали показання про роботу комунального підприємства та порядок оформлення документів на реконструкцію квартири, і, зокрема, вказали, що всі необхідні роботи з підготовки проєкту квартири ОСОБА_2 ОСОБА_1 виконав і вони підлягали обов`язковій оплаті;
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (понятих), які були присутні під час вручення та вилучення грошей.
Крім того, місцевий суд надав оцінку письмовим доказам у кримінальному провадженні, детальний зміст яких наведено у вироку, зокрема:
документам, що регулюють роботу КП «Балаклійське архітектурне бюро» і повноваження ОСОБА_1 ;
копіям документів, що підтверджують право власності ОСОБА_7 на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 ;
заяві ОСОБА_7 до директора КП «Балаклійське архітектурне бюро» про виконання проєкту перепланування квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , датованій 30 вересня 2015 року;
проєкту реконструкції вищевказаної зазначеної квартири від 12 жовтня 2015 року;
довідці КП «Балаклійське архітектурне бюро», згідно з якою вартість проєкту реконструкції квартири АДРЕСА_3 , становить 1481,42 грн без ПДВ, а вартість авторського нагляду - 532,50 грн без ПДВ (загальна сума - 2013,92 грн без ПДВ);
складеним за результатами слідчих дій та НСРД протоколам, а саме:
аудіо-, відеоконтролю особи від 03 листопада 2015 року з додатками;
про результати контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 23 жовтня 2015 року;
огляду предметів та документів від 21 жовтня 2015 року, відповідно до якого оглянуто аркуш паперу з рукописним надписом «2+1,5+1,5=17,5»;
огляду предметів та документів від 06 листопада 2015 року, згідно з яким оглянуто три карти пам`яті, СD-диск та аудіокасету «Махеll-90», що є додатками до протоколу аудіо-, відеоконтролю особи від 03 листопада 2015 року;
огляду та вручення грошових коштів від 22 жовтня 2015 року, за яким було оглянуто, належні управлінню Служби безпеки України гроші в сумі 18 500 грн, зроблено їх копії та вручено ОСОБА_2 ;
огляду місця події від 21 жовтня 2015 року, відповідно до якого оглянуто квартиру ОСОБА_7 ;
огляду місця події від 22 жовтня 2015 року і відеозапис до нього, з якого вбачається, що в ході огляду робочого кабінету ОСОБА_1 у столі було виявлено гроші в сумі 18 500 грн, їх було вилучено, упаковано в конверт і додано до протоколу;
огляду предметів та документів від 23 жовтня 2015 року, за яким оглянуто гроші і предмети вилучені в кабінеті ОСОБА_1 ;
висновкам експертів від 29 жовтня 2015 року № 421 та від 19 січня 2016 року № 168.
За наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку, місцевий суд дійшов висновку, що не доведено того, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК,вчинив ОСОБА_1 .
Місцевий суд обґрунтував свій висновок тим, що більшість доказів, які були зібрані органом досудового розслідування у кримінальному провадженні та якими прокурор підтверджував висунуте ОСОБА_1 обвинувачення, отримані з порушеннями вимог КПК, а показання свідків сторони обвинувачення та інші докази, які не були визнані судом недопустимими, не становлять такої сукупності даних, яка б указувала на винуватість ОСОБА_1 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях.