Постанова суду № 727/7987/20 від 26.07.2022 про потерпілого, місця його проживання, розпорядок дня, маршрути слідування, наявність транспортних засобів, доводив до іншого...

Перейти до правової позиції

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2022 року

м. Київ

справа № 727/7987/20

провадження № 51-3891км21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Макаровець А.М.,

суддів Лагнюка М.М., Марчук Н.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Батка Є.І.,

прокурора Костюка О.С.,

захисника Сірка Р.Б. (в режимі відеоконференції),

захисника Явіца В.Й. (в режимі відеоконференції),

потерпілої ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020260000000314, за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Луковиця Глибоцького району Чернівецької області, мешканця АДРЕСА_1 ), раніше судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, п. 12 ч. 2 ст. 115, ст. 257, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК),

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_2 ), в силу статті 89 КК не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, п. 12 ч. 2 ст. 115, ст. 257, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 1ст. 263 КК,

за касаційними скаргами захисника Явіца В.Й. в інтересах ОСОБА_3 та захисника Сірка Р.Б. в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 26 травня 2021 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 лютого 2021 рокуОСОБА_2 засуджено до покарання у виді позбавлення волі:

- за ст. 257 КК - на строк 7 років із конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч. 3 ст. 28, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК - на строк 12 років 6 місяців;

- за ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК - на строк 4 роки;

- за ч. 1 ст. 263 КК - на строк 3 роки;

- за ч.2 ст. 309 КК - на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років 6 місяців із конфіскацією всього належного йому майна.

За цим же вироком ОСОБА_3 засуджено до покарання у виді позбавлення волі:

- за ст. 257 КК - на строк 7 років позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч. 3 ст. 28, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК - на строк 13 років;

- за ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК - на строк 4 роки;

- за ч. 1 ст. 263 КК - на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років із конфіскацією всього належного йому майна.

Грошові кошти в сумі 1050 дол. США, 150 грн, 2610 євро, 120 євро, 310 дол. США, 3121 грн та 2830 дол. США виявлені та вилучені під час обшуку в помешканні ОСОБА_3 , стягнуто в рахунок погашення цивільного позову.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за проведення експертиз на загальну суму 174 819,98 грн у солідарному порядку.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 80 666,9 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 300000 грн - моральної шкоди та 15000 грн - витрат на правову допомогу.

Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 26 травня 2021року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 263 КК на підставі ст. 417 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) скасував, а кримінальне провадження в цій частині закрив у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати. Цей же вирок щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змінив, виключив із мотивувальної частини вироку обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_3 , - рецидив злочинів.

Ухвалив вважати ОСОБА_3 засудженим до покарання у виді позбавлення волі на строк:

- за ст. 257 КК - 7 років із конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч. 3 ст. 28, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК - 13 років;

- за ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК - 4 роки.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винуватими в тому, що вони, діючи на користь та в інтересах третьої особи, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, зорганізувались між собою для досягнення спільної мети - вбивства ОСОБА_5 .

Так, відповідно до відведених для учасників організованої групи ролей, ОСОБА_2 брав участь у розробленні плану злочинних дій та на всіх стадіях вчинення організованою групою злочину здійснював збір інформації про потерпілого, місця його проживання, розпорядок дня, маршрути слідування, наявність транспортних засобів, доводив до іншого учасника ОСОБА_3 місця розміщення та способу стрільби, спільно з іншими учасниками злочинної групи придбав вогнепальну зброю та патрони, забезпечував учасників транспортними засобами, забезпечив підготовлений для вчинення злочину автомобіль, здійснював знищення знарядь вчинення злочину, забезпечував під`їзд на місце вчинення злочину та шлях відходу після його скоєння.

ОСОБА_3 , діючи як учасник озброєної групи, ознайомився з планом вчинення умисного вбивства ОСОБА_5 , своєю роллю і функціями та погодився як безпосередній виконавець вистрілити в потерпілого, він також брав активну участь на стадії готування до вчинення злочину та безпосередньо в його вчиненні, спільно з іншими учасниками придбав вогнепальну зброю та патрони до неї, отримував та виконував вказівки ОСОБА_2 щодо місця розміщення та способу стрільби, стріляв у потерпілого ОСОБА_5 , знищував засоби вчинення злочину.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на виконання спільного злочинного умислу - вбивства ОСОБА_5 за не встановлених органом досудового розслідування обставин придбали вогнепальну зброю - мисливський самозарядний карабін Сімонова , зразка 1943 року (СКС) калібру 7,62 мм, обладнаний оптичним прицілом та глушником, а також патрони до нього калібру 7,62 мм. З метою унеможливлення викриття спиляли механічним способом номерні позначення цієї вогнепальної зброї.

З метою досягнення злочинних намірів банди, пов`язаних із вчиненням злочину, 20 жовтня 2019 року ОСОБА_2 попросив свого знайомого ОСОБА_7 допомогти придбати мікроавтобус на іноземній реєстрації, вказавши, що транспортний засіб потрібен для перевезення тютюнових виробів, та передав ОСОБА_7 для цього грошові кошти в сумі 4000 дол. США.

Надалі ОСОБА_7 у листопаді 2019 року на території Закарпатської області придбав у громадянина ОСОБА_8 за 4000 дол США автомобіль марки «Мерседес Бенц Віто», р.н.з НОМЕР_1 , який перегнав на територію м. Чернівців та передав ОСОБА_2 , останній зберігав цей автомобіль у себе та підготував його для здійснення стрільби, а саме вирізав одне заднє скло автомобіля, затонувавши його плівкою та симетрично заклеївши такою ж плівкою друге скло.

У грудні 2019 року ОСОБА_2 згідно з розробленим планом без оформлення будь-яких правочинів винайняв у ОСОБА_9 гаражне приміщення, що в с. Остриця Герцаївського району Чернівецької області при виїзді з м. Чернівців.

Потім у березні 2020 року ОСОБА_2 на виконання узгодженого плану щодо вчинення умисного вбивства ОСОБА_5 знову попросив свого знайомого ОСОБА_7 допомогти придбати легковий автомобіль на іноземній реєстрації, пояснюючи, що він потрібен для власних потреб.

ОСОБА_7 на території Івано-Франківської області без оформлення будь-яких правочинів придбав у ОСОБА_10 за надані ОСОБА_2 3000 дол США автомобіль марки «Ауді А6», р.н.з НОМЕР_2 , який перегнав до м. Чернівців та передав ОСОБА_2

ОСОБА_2 , діючи в інтересах третьої особи, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, відповідно до розробленого плану вчинення вбивства ОСОБА_5 повідомив про цей план свого знайомого ОСОБА_3 , який у свою чергу погодився вистрілити з вогнепальної зброї у ОСОБА_5 .

Згідно з відведеною роллю учасник групи ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки «Мерседес Бенц Віто», р.н.з НОМЕР_1 , у запланований час мав прибути до визначеного місця вчинення умисного вбивства ОСОБА_5 - будинку АДРЕСА_3 , та із вогнепальної зброї вбити ОСОБА_5 . Після цього покинути місце вчинення злочину і спільно з ОСОБА_2 спалити автомобіль.

У свою чергу ОСОБА_2 як активний учасник організованої групи на заздалегідь придбаному автомобілі «Ауді А6» повинен був супроводжувати автомобіль, на якому до місця вчинення злочину буде рухатись ОСОБА_3 і після вчинення злочину вони спільно знищать знаряддя злочину.

3 квітня 2020 року ОСОБА_3 прибув до м. Чернівців, де на одній з вулиць ОСОБА_2 передав йому автомобіль марки «Мерседес Бенц Віто», всередині якого знаходилась заздалегідь приготовлена учасниками організованої групи вогнепальна зброя - мисливський самозарядний карабін системи Сімонова зразка 1943 року калібру 7,62 мм, обладнаний оптичним прицілом та глушником, споряджений сімома патронами калібру 7,62 мм.

Отримавши від ОСОБА_2 автомобіль та зброю, ОСОБА_3 згідно з узгодженим планом поїхав на вул. Комарова в м. Чернівцях, припаркувався біля будинку № 30 та ліг відпочивати в салоні автомобіля.

4 квітня 2020 року біля 10:00 ОСОБА_3 на автомобілі марки «Мерседес Бенц Віто» прибув на автостоянку біля будинку № 33 на вул. Воробкевича в м. Чернівцях, припаркувавши автомобіль так, щоб мати можливість здійснювати огляд та ефективно вести стрільбу через пристосований отвір у задніх дверях автомобіля, у яких було демонтовано скло, а сам отвір замаскований тонувальною плівкою. При цьому учасники озброєної групи контактували між собою за допомогою приладів мобільного зв`язку та переносних радіостанцій. Того ж дня о 12:55, діючи відповідно до розробленого плану, через спеціально замаскований отвір у задніх дверях автомобіля, із вогнепальної зброї здійснив два прицільні постріли у ОСОБА_5 , у результаті чого одна з куль влучила в потерпілого. У результаті дій ОСОБА_3 потерпілому було спричинено тілесні ушкодження, від яких останній помер у лікарні.

Після пострілів у ОСОБА_5 , переконавшись у тому, що один із них був влучний, ОСОБА_3 на керованому ним автомобілі поїхав за межі м. Чернівців у попередньо узгоджене з одним з учасником групи ( ОСОБА_2 ) місце, де вони запланували спалити цей автомобіль та знищити сліди вчинення злочину. За ОСОБА_3 слідував на автомобілі марки «Ауді А6», р.н.з НОМЕР_2 ОСОБА_2 . Так, вони доїхали в безлюдне місце в с. Молодія Глибоцького району Чернівецької області, де за узгодженим планом між собою спалили автомобіль «Мерседес Бенц Віто». Після чого на автомобілі марки «Ауді» під керуванням ОСОБА_2 вони поїхали до однієї з водойм поблизу с. Луковиця Глибоцького району Чернівецької області, де втопили знаряддя вчинення злочину - вогнепальну зброю мисливський самозарядний карабін системи Сімонова , зразка 1943 року, калібру 7,62 мм, обладнаний оптичним прицілом та глушником. Після цього на автомобілі марки «Ауді» повернулись до м. Чернівців, де ОСОБА_2 приховав цей автомобіль у заздалегідь орендованому гаражному приміщенні в с. Остриця Герцаївського району Чернівецької області, а потім 5 квітня 2020 року приблизно о 01:00 вивіз цей автомобіль у безлюдне місце на околиці с. Чагор Глибоцького району Чернівецької області, де також його спалив, знищуючи всі наявні в ньому сліди вчинення злочину.

23 квітня 2020 року в ході огляду місця події у водоймі с. Луковиця Глибоцького району Чернівецької області було виявлено та вилучено карабін, обладнаний оптичним прицілом та глушником, споряджений п`ятьма патронами калібру 7,62 мм, який згідно з висновком експерта № 1494-К є нарізною мисливською вогнепальною зброєю - мисливським 7,62 мм самозарядним карабіном системи Сімонова зразка 1943 року. Карабін виготовлений промисловим способом та придатний для стрільби 7,62 мм проміжними патронами. Споряджені в карабіні 5 патронів згідно з висновком експерта № 1576-К є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї - 7,62 мм проміжними патронами, призначеними для проведення пострілів із бойової нарізної вогнепальної зброї. Патрони виготовлені промисловим способом та придатні для стрільби.

Крім цього, ОСОБА_2 без передбаченого законом дозволу за невстановлених органом досудового розслідування обставин та місці придбав набої до нарізної зброї, а саме пістолета, які зберігав у власному автомобілі «Ауді А6». 5 квітня 2020 року в період із 21:37 по 21:59 під час санкціонованого обшуку цього автомобіля під переднім водійським сидінням було виявлено та вилучено паперову коробку з набоями калібру 9 мм в кількості 6 шт, які відповідно до висновку судово-балістичної експертизи від 6 квітня 2020 року №0704-К є пістолетними патронами ПМ, призначеними для проведення пострілів з нарізної вогнепальної зброї.

Крім цього, за не встановлених органом досудового слідства обставин ОСОБА_2 придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін вагою 2,2232 г, що є великим розміром, переніс цю речовину у свій автомобіль, де зберігав без мети збуту, яку 5 квітня 2020 року в період часу з 21:37 по 21:59 під час проведення санкціонованого обшуку було виявлено та вилучено.

Короткий зміст наведених у касаційних скаргах вимог та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник Сірко Р.Б. просить скасувати рішення апеляційного суду щодо ОСОБА_2 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням норм кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

На обґрунтування своїх доводів захисник Сірко Р.Б. зазначає, що суд першої інстанції:

- в порушенні усталеної практики формально зазначив у вироку дані з обвинувального акта без надання їм належної оцінки;

- повністю проігнорував показання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які визнав лінією захисту з метою уникнути кримінальної відповідальності за особливо тяжкі злочини;

- послався на показання свідка ОСОБА_7 , які є неналежним і недопустимим доказом;

- у мотивувальній частині вироку послався на відповідь УСР в Чернівецькій області від 10 квітня 2020 року з додатком (диском із відеозаписами з камер спостереження магазину «Інстаїл»), однак, на думку захисника, зробити висновок, що на записі із відеокамер зображений ОСОБА_2 , неможливо, як не можливо встановити, що саме купує ця особа, а працівники магазину не допитувалися, слідчі дії з ними не проводилися;

- не поставився критично до показань свідка ОСОБА_11 , хоча вони є нелогічними та непослідовними, а також суперечать іншим доказам, у тому числі показанням свідка ОСОБА_7 , який заперечував присутність інших осіб на зустрічі в лісі біля с. Тарашани;

- не навів жодних належних доказів, котрі б підтверджували, що підготовка до нападу на потерпілого тривала в період з 18 жовтня 2019 року по 4 квітня 2020 року;

- твердження обвинувачення про створення організованої групи під час спільної поїздки ОСОБА_12 та ОСОБА_2 за кордон є припущенням та нічим не підтверджується;

- не виправдав обвинуваченого ОСОБА_2 за ст. 257 КК, невправильно кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 28 КК;

- залишив поза увагою, що речовий доказ, а саме автомобіль марки «Ауді А6», у якому при обшуку було вилучено амфетамін та патрони, не стосується кримінального провадження, згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_13 , на утриманні якої перебуває малолітня дитина-інвалід, а тому сторона захисту не вбачала доцільності у продовженні арешту майна.

У касаційній скарзі захисник Явіц В.Й. просить рішення суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_3 в частині, якою залишено без змін вирок місцевого суду, скасувати і призначити в цій частині новий розгляд у суді апеляційної інстанції на підставах, передбачених частинами 1 та 2 ст. 438 КПК.

На обґрунтування своїх вимог захисник Явіц В.Й. зазначає, що суд апеляційної інстанції тверджень сторони захисту не проаналізував та залишив їх поза своєю увагою, не зазначив підстав, з яких відхилив доводи сторони захисту. Зокрема, суд апеляційної інстанції не проаналізував твердження апеляційних скарг сторони захисту про те, що:

- на матерії, яка була прикріплена до рушниці, з якої здійснювались постріли в потерпілого, наявні придатні для ідентифікації генетичні ознаки клітин із ядрами, але належать вони не ОСОБА_4 , а іншій особі;

- протокол обшуку від 30 квітня 2020 року в домогосподарстві ОСОБА_3 , під час якого були вилучені гільзи, набої та грошові кошти, є неналежним та недопустимим доказом. Такими ж є і висновки експертиз щодо гільз та набоїв, похідні від результатів проведеного обшуку та складеного протоколу.

Крім того, захисник Явіц В.Й. посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про скасування арешту грошових коштів, які були виявлені та вилучені під час обшуку 30 квітня 2020 року, оскільки зазначені кошти належали не ОСОБА_4 , а членам його сім`ї (дружині, дітям та його батькам). Місцевий суд, указавши у вироку, що ОСОБА_3 не доведено належності грошових коштів не йому, а членам його родини, допустив порушення закону.

На думку захисника, не врахував суд апеляційної інстанції, що:

- ці кошти арештовані двічі, чого не передбачено чинним законодавством;

- при накладенні першого і другого арешту суд не з`ясував, кому ж належить вилучене під час обшуку майно. Це питання не з`ясовувалось і під час обшуку;

- обшук відбувався на підставі відповідної ухвали слідчого судді від 16 квітня 2020 року, у якій до переліку майна, для виявлення якого проводився обшук, як це передбачено п. 6 ч. 2 ст. 235 КПК, грошові кошти не входили.Як зазначав ОСОБА_3 , вилучені під час обшуку грошові кошти йому не належать, а є власними коштами його дружини ОСОБА_14 ;

- за час досудового розслідування не було встановлено, що ці кошти були знаряддям вчинення кримінального правопорушення чи зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Жодних доказів того, що ці кошти є об`єктом кримінально протиправних дій або набуті кримінально протиправним шляхом за весь час досудового розслідування також не було здобуто, як не було це встановлено і під час судового розгляду;

- стороною обвинувачення були порушені права третьої особи, передбачені ст. 64-2 КПК;

- із клопотання, доданих до нього матеріалів, обвинувального акта і вироку не вбачалось доказів належності ОСОБА_4 вилучених під час обшуку грошових коштів;

- суд не повинен був указувати на те, що ОСОБА_3 не довів неналежності йому вилучених грошових коштів, а мав би зазначити про те, що сторона обвинувачення не навела будь-яких доказів, які б свідчили про належність саме ОСОБА_4 вилученого майна у вигляді грошей.

Крім того, на думку захисників Сірка Р.Б. та Явіца В.Й., суд першої інстанції:

- не з`ясував, хто ж створив організовану бандитську групу - ОСОБА_3 , ОСОБА_12 чи ОСОБА_2 . Це питання в обвинувальному акті неконкретизовано, а твердження щодо цього є суперечливими та протирічать одне одному;

- не з`ясував, хто саме, де, коли і в кого придбав знаряддя вбивства, хто і де саме зберігав його до 3 квітня 2020 року. При цьому безпідставно зазначив про придбання карабіна та спилювання його номерного знака саме обвинуваченими. Матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що мисливський карабін був придбаний за участю чи з відома ОСОБА_12 .А якщо припустити, що зброю придбали лише дві особи, то в такому разі не можна вести мову про організовану групу;

- зазначивши у вироку про створення стійкого об`єднання для вчинення злочинів та визнавши доведеною вину ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в участі в озброєній банді, не навів жодного доказу усвідомлення ними існування банди або організованої злочинної групи, їх вступу та участі в них і того, що після нападу на потерпілого планувалися інші напади на інших осіб у тому ж складі. Нез`ясовано і ролі засуджених у групі;

- не надав належної оцінки дружнім стосункам обвинувачених і не з`ясував, чи могли саме ці стосунки бути тим чинником, який визначав характер поведінки засуджених, і чи не впливали вони на ступінь згуртованості групи;

- залишив поза увагою питання щодо впливу ОСОБА_12 на поведінку інших членів групи;

- послався як на доказ на протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_3 , однак показання останнього під час проведення експерименту є нелогічними та такими, що суперечать матеріалам провадження. Крім того, ця слідча дія проводилася без участі спеціаліста, а в ролі статиста виступив оперуповноважений, який володів матеріалами кримінального провадження й особисто вказував на ті чи інші дії, що зафіксовано на відеоматеріалах, а це може свідчити про психологічний тиск. На переконання захисників, зазначений доказ є неналежним та недопустимим.

Захисники Сірко Р.Б. та Явіц В.Й. не погоджуються з рішенням місцевого суду в частині задоволення заявленого потерпілою цивільного позову.

При цьому захисник Явіц В.Й. посилається на те, що суд апеляційної інстанції не навів жодних обґрунтувань, безпідставно відкинув доводи його апеляційної скарги про те, що:

- позивач не надала суду належних і допустимих доказів про внесення саме нею за рахунок власних коштів витрат на поховання та ритуальні послуги в сумі 80 666,90 грн та відповідно виникнення в неї права на стягнення цієї суми;

- надані позивачем накладні й рахунок-замовлення не є розрахунковими документами в розумінні норм Закону України від 6 липня 1995 року «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Ці документи слугують лише підставою для здійснення оплати послуг, однак не доводять реально понесених витрат;

- потерпіла, її представник не підтвердили належним чином понесення нею витрат на правову допомогу.

Захисник Сірко Р.Б. посилається на те, що, оскільки провина обвинуваченого ОСОБА_2 не доведена, то цивільний позов, заявлений в цьому кримінальному провадженні, задоволенню не підлягає.

Крім того, захисники зазначають, що суд апеляційної інстанції:

- порушуючи право сторони захисту на змагальність сторін, безпідставно відмовив захисникам у повторному дослідженні доказів, а саме проігнорував клопотання сторони захисту про допит свідка ОСОБА_7 та дослідження в судовому засіданні: протоколу слідчого експерименту від 12 травня 2020 року з додатками до нього; відеозапису з камер спостереження, розташованих на вул. Воробкевича в м. Чернівцях, на яких зафіксовано момент вбивства, та з камер спостереження з магазину «Інстаіл»; висновку судової молекулярно-генетичної експертизи від 8 липня 2020 року № 417; висновку судової біологічної експертизи від 10 серпня 2020 року № 797, в якому встановлено незбіг генетичних ознак клітин із ядрами, виявленими на наданій на дослідження матерії, з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_3 . Таке повторне дослідження було необхідно, на думку захисників, оскільки викладені у вироку докази є вибірковими, одним з них надано перевагу над іншими без належного спростування;

- залишив поза увагою доводи сторони захисту щодо правильності встановлення місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження;

- всупереч ст. 419 КПК доводів сторони захисту належним чином не перевірив, не дав обґрунтованих відповідей на них та не зазначив у своїй ухвалі мотивованих підстав, на яких вважав ці доводи необґрунтованими, лише узагальнено послався на правильність висновків суду першої інстанції, чим допустив істотне порушення вимог КПК, що у відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні:

- захисники підтримали касаційні скарги;

- прокурор вважав судові рішення законними та обґрунтованими й просив залишити їх без зміни;

- потерпіла заперечила щодо задоволення вимог касаційних скарг.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПКсуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Крім цього, відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

З урахуванням наведеного не є предметом дослідження суду касаційної інстанції доводи касаційних скарг захисників щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, стосовно оцінки доказів, а саме з приводу того, що:

- суд першої інстанції в мотивувальній частині вироку послався на відповідь УСР в Чернівецькій області від 10 квітня 2020 року з додатком (диском із відеозаписами з камер спостереження магазину «Інстаїл»), з якої нібито встановлено, що ОСОБА_2 2 квітня 2020 року придбав два стартових пакети операторів мобільного зв`язку та мобільний телефон. Однак, на думку захисника, аналізуючи вказані відеоматеріали, зробити висновок, що на записі зафіксований ОСОБА_2 , неможливо. Також не можна встановити, що саме купує особа, зображена на записах. При цьому не було допитано працівників магазину та не проведено пред`явлення особи до впізнання;

- місцевий суд не поставився критично до показань свідка ОСОБА_11 , оскільки вони є нелогічними та непослідовними, а також суперечать іншим доказам, в тому числі й показанням свідка ОСОБА_7 , який заперечував присутність інших осіб на зустрічі в лісі біля с. Тарашани;

................

Перейти до повного тексту