ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2022 року
м. Київ
справа № 761/19898/20
провадження № 51-1371км 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого Єремейчука С. В.,
суддів Бородія В. М., Мазура М. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Мішиної О. О.,
прокурора Кулаківського К. О.,
представника потерпілого Васильєвої Т. С.,
особи щодо якої закрито
кримінальне провадження ОСОБА_1 ,
захисника Лисака О. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Куцого В. В., який брав участь у судовому провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2021 року задоволено клопотання адвоката Лисака О. М. про закриття кримінального провадження № 62019100000000782 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК) на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування.
Київський апеляційний суд ухвалою від 07 грудня 2021 року залишив без змін указану ухвалу місцевого суду.
Вимоги та узагальнені доводи, викладені в касаційній скарзі
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог КПК і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у цьому суді. Обґрунтовуючи доводи, викладені в касаційній скарзі, прокурор зазначає, що апеляційний суд належним чином не перевірив дотримання стороною обвинувачення строків досудового розслідування. Ці доводи аргументує тим, що у строк досудового розслідування не входить строк ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування, а з урахуванням цього, сторона обвинувачення дотрималась строків звернення з обвинувальним актом у межах строків досудового розслідування, однак суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, констатувавши протилежне. Отже, на переконання прокурора, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, оскільки не відповідає положенням статей 370, 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
До початку касаційного розгляду адвокат Лисак О. М. в інтересах ОСОБА_1 подав письмові заперечення на касаційну скаргу прокурора, у яких наводить аргументи щодо необґрунтованості та безпідставності скарги.
У судовому засіданні прокурор Кулаківський К. О. не підтримав касаційну скаргу, представник потерпілого Васильєва Т. С. просила задовольнити касаційну скаргу прокурора, захисник Лисак О. М. та ОСОБА_1 заперечили проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційній скарзі, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Відповідно до ч. 2 цієї статті при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Таким чином, закон вимагає від апеляційного суду проаналізувати доводи апеляційної скарги та дати на них вмотивовані відповіді.
Цих вимог суд апеляційної інстанції дотримався.
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Так, Верховний Суд у постанові від 25 листопада 2021 року у справі № 146/140/20 вказав, що питання з приводу застосування положень ст. 219 КПК під час визначення строку досудового розслідування раніше було предметом розгляду у судових рішеннях цього Суду. Зокрема, у постанові колегії суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 вересня 2021 року сформульовано правовий висновок про те, що кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов`язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складений, затверджений та вручений, а й безпосередньо направлений на адресу суду. При цьому направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), а отже, унеможливлює розгляд у суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.