Постанова
Іменем України
01 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 369/11694/15-ц
провадження № 61-1521св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Слюсар Т. А., Волошиної В. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовну заяву мотивовано тим, що 30 травня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/1179/81/1330.
Відповідно до умов кредитного договору позичальник отримав кредит у сумі 49 490,00 дол. США терміном до 30 травня 2027 року зі сплатою 12,85 % річних.
На порушення умов укладеного договору відповідач своїх зобов`язань належним чином не виконував, у результаті чого станом на 30 вересня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 16 821,24 дол. США, що еквівалентно 362 119,99 грн та складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 14 975,92 дол. США (322 394,78 грн), відсотків - 1 845,32 дол. США (39 725,18 грн).
Ураховуючи викладене, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 30 травня 2007 року № 014/1179/81/1330 у сумі 16 821,24 дол. США, що еквівалентно 362 119,99 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 06 квітня 2020 року у задоволенні позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено отримання відповідачем від банку кредитних коштів у зазначеному ним розмірі, а також наявність і розмір кредитної заборгованості.
Суд першої інстанції виходив з того, що виписки за рахунком відповідача оформлені з порушенням вимог частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Короткий зміст постанови апеляційної інстанцій
Постановою Київського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року апеляційну скаргу АТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 квітня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість у розмірі 16 821,24 дол. США, що еквівалентно 362 119,99 грн та складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 14 975,92 дол. США, що еквівалентно 322 394,78 грн, відсотків у розмірі 1 845,32 дол. США, що еквівалентно 39 725,18 грн.
Вирішено питання щодо стягнення судового збору.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що встановивши отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 44 490,00 дол. США, що визнано відповідачем у відзиві на позовну заяву, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведення позивачем виконання зобов`язання з надання кредитних коштів на підставі кредитного договору у розмірі 44 490,00 дол. США.
Щодо доведеності надання банком кредитних коштів у розмірі 5 000,00 дол. США, то на підтвердження отримання кредиту, у тому числі, у сумі 5 000,00 дол. США, банком було надано банківські виписки з особового рахунку № НОМЕР_1 , в яких відображені суми видачі кредитних коштів: 24 жовтня 2007 року - 3 000,00 дол. США; 04 грудня 2007року - 2 000,00 дол. США.
При цьому колегія апеляційного суду зазначила, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, оскільки такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Колегія апеляційного суду встановила, що відповідачем належним зобов`язання за кредитним договором не виконувалося, станом на 30 вересня 2015 року утворилася заборгованість за кредитом у розмірі 14 975,92 дол. США та відсотками - 1 845,32 дол. США.
У матеріалах справи наявна вимога про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором від 13 липня 2015 року № 114-0-0-00/15-38839, разом з тим жодних доказів надсилання та вручення вказаної вимоги відповідачу позивачем не надано. Враховуючи викладене, колегія апеляційного суду вважала, що строк виконання основного зобов`язання відповідно до статті 1050 ЦК України позивачем не змінено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що у випадку відсутності, у тому числі, і ненадання оригіналу заяви про видачу готівки, первинних бухгалтерських документів, видача кредитних коштів і заборгованість не підтверджується. Апеляційний суд не звернув уваги на доводи ОСОБА_1 про неотримання суми кредиту у повному обсязі. За таких обставин, судом неправильно застосовано положення статті 1046, частини другої статті 1047 ЦК України, статті 1054 ЦК України.
Апеляційний суд не перевірив, який в якому розмірі та в якій валюті відповідачем сплачено грошові кошти на погашення кредитної заборгованості, та проігнорував доводи відповідача про сплив позовної давності за окремими платежами станом на 02 листопада 2020 року.
Банк надав до суду апеляційної інстанції виписки за рахунками відповідача, які було прийнято судом з порушенням частини третьої статті 367 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року залишено без руху, вказано про необхідність сплати судового збору.
У квітні 2021 року заявником у встановлений судом строк зазначені недоліки касаційної скарги усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року і витребувано із Святошинського районного суду міста Києва цивільну справу № 369/11694/15.
Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року до закінчення касаційного провадження.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконавчого провадження № 66393852 з примусового виконання виконавчого листа № 369/11694/15, виданого 16 січня 2021 року Київським апеляційним судом, відмовлено.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У письмових поясненнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 , поданих до Верховного суду у серпні 2021 року, АТ «Райффайзен Банк Аваль» заперечувало проти доводів ОСОБА_1 , просило залишити касаційну скаргу без задоволення.
Фактичні обставини, встановлені судами
30 травня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/1179/81/1330 (а. с. 12-19, т. 1).
Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору кредитор надає позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 49 490,00 дол. США, а позичальник зобов`язується належним чином використати та повернути кредитору суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно з умов договору та тарифів банку, та виконати всі інші зобов`язання.
Згідно з пунктом 1.2 кредитного договору кредит надається на 240 місяців з 30 травня 2007 року до 30 травня 2027 року згідно з графіком надання кредиту, а відповідно до пункту 1.4 - процентна ставка за користування кредитом складає 12,850 % річних.
Відповідно до пункту 3.2 кредитного договору надання кредиту може здійснюватись на розсуд банку шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів банком з позичкового рахунку позичальника на його поточний рахунок з можливістю: подальшої видачі готівки через касу банку; безготівкової оплати наданих платіжних документів (доручень) позичальника.
Пунктом 4.1 кредитного договору визначено, що кредитор зобов`язується відкрити позичальнику позичковий рахунок НОМЕР_1 та надати позичальнику кредитні кошти, за умови укладення договорів забезпечення та укладення договорів страхування.
Відповідно до пункту 4.1 кредитного договору позичальнику було відкрито позичковий рахунок НОМЕР_1 для надання кредитних коштів та для погашення кредиту, який використовувався для обліку кредитів.
Також 30 травня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено договір № 014/1179/81/1330 на відкриття та ведення поточного рахунку, згідно з підпунктом 2.1.1 якого ОСОБА_1 було відкрито поточний рахунок НОМЕР_2 (т. 2, а. с. 5).
Відповідно до виписки з особового рахунку № НОМЕР_1 , в якій відображено суми видачі кредитних коштів, видача кредитних коштів проводилася через поточний рахунок відповідача № НОМЕР_2 (т. 1, а. с. 32, 148-204):
30 травня 2007 року було видано 18 490,00 дол. США;
19 червня 2007року було видано 5 000,00 дол. США;
05 липня 2007 року було видано 15 000,00 дол. США;
24 вересня 2007року було видано 6 000,00 дол. США;
24 жовтня 2007року було видано 3 000,00 дол. США;
04 грудня 2007року було видано 2 000,00 дол. США.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року витребувано у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» належним чином завірені копії наступних документів: платіжний документ про надання ОСОБА_1 кредиту від 30 травня 2007 року № 014/1179/81/1330, укладеного між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , (заява на видачу готівки) та отримання ОСОБА_1 кредиту з каси банку (квитанція) за його підписом; рух коштів (грошових оборотів) з погашенням кредиту по рахунку обліку заборгованості за кредитом; виписки з рахунку 3800 за 30 травня 2007 року; висновки підрозділу з управління ризиками про розрахунки ризиків при наданні ОСОБА_1 кредиту згідно з кредитним договором від 30 травня 2007 року № 014/1179/81/1330.
Судом першої інстанції встановлено, що платіжний документ про надання позичальнику кредиту, рух коштів та інших документів, зазначених в ухвалі суду від 09 лютого 2017 року (т. 1 а. с. 115) банком не надано, посилаючись в тому числі на те, що оригінали заяв про видачу готівки було знищено у зв`язку зі спливом 5 років від дати здійснення відповідної операції, що підтверджується відповідним актом (т. 1, а. с. 127-129).
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що до заперечення на відповідь на відзив від 18 жовтня 2019 року відповідачем були додані:
заява на видачу готівки від 30 травня 2007 року № ІРТ/680-82 на суму 18 490,00 дол. США (т. 2, а. с. 17);
заява на видачу готівки від 19 червня 2007 року № ІРТ/1396-16 на суму 5 000,00 дол. США (т. 2, а. с. 18);
заява на видачу готівки від 05 липня 2007 року № ІРТ/56-36 на суму 15 000,00 дол. США (т. 2, а. с. 19);
заява на видачу готівки від 24 вересня 2007 року № ІРТ/1396-40 на суму 6 000,00 дол. США (т. 2, а. с. 20). Разом 44 490 дол. США
Також відповідач стверджував, що він не доотримав кредит в загальній сумі 5 000,00 дол. США та надмірно протягом всього часу сплачував проценти, виходячи із залишку кредиту 49 490,00 дол. США (т. 1 а. с. 220, відзив на позовну заяву від 19 жовтня 2018 року), а також стверджував, що він фактично отримав 224 674,50 грн (т. 2 а. с. 14-16, заперечення на відповідь на відзив від 18 жовтня 2019 року).
Згідно з пунктом 5.1 кредитного договору позичальник зобов`язався здійснювати безготівковим платежем або готівкою в касу кредитора:
щомісячно, до 15-го числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, часткове погашення кредиту згідно з графіком погашення протягом строку дії кредитного договору та остаточне погашення отриманого кредиту до 30 травня 2027 року;
щомісячно до 15-го числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, відсотки за фактичне користування кредитних коштів кредитора та при остаточному погашенні кредиту сплату відсотків за фактичне використання кредитних коштів.
Відповідно до пункту 6.5 кредитного договору банк має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції у випадках невиконання позичальником умов цього договору та/або інших договорів, що забезпечують погашення кредиту.
Таке стягнення здійснюється за рахунок коштів, майна та майнових прав позичальника, за умови попереднього (за 30 днів) повідомлення позичальника рекомендованим листом.
Відповідно до пункту 10.1 кредитного договору за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених положеннями цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
За змістом пункту 12.5 кредитного договору до всіх правовідносин, пов`язаних з укладенням та виконанням цього договору застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.