Постанова
Іменем України
01 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 191/2267/15-ц
провадження № 61-18679св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2020 року в складі судді Кухаря Д. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року в складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 ,. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив: здійснити поділ спільного майна подружжя, залишивши у власності ОСОБА_2 автомобіль марки ВАЗ-21070 Пріора, державний номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 59 250 грн, стягнувши на його користь грошову компенсацію у розмірі Ѕ вартості автомобіля; поділити в натурі житловий будинок загальною площею 114,1 кв. м, та господарські споруди, які знаходяться на АДРЕСА_1 , визнавши за ними право приватної власності на відокремлені частини житлового будинку та господарські споруди, що відповідають розміру Ѕ частки кожної зі сторін у спільному майні; виділити йому в натурі Ѕ частку земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка оформлена на ОСОБА_2 та знаходиться в АДРЕСА_1 , площею 0,10 га.
На обґрунтування вимог зазначав про те, що з 25 вересня 1996 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який було розірвано на підставі рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2013 року.
У березні 2000 року за спільні кошти вони з відповідачем придбали недобудований житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 , та земельну ділянку за вказаною адресою. В подальшому на вказаній земельній ділянці він спільно із ОСОБА_2 добудував житловий будинок та побудував надвірні будівлі. Також 01 грудня 2007 року сторони придбали автомобіль марки ВАЗ-21070 Пріора, державний номерний знак НОМЕР_1 , за який вони сплатили спільні грошові кошти у розмірі 59 250 грн.
Оскільки автомобіль, житловий будинок та земельна ділянка були придбані під час перебування у шлюбі, вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Здійснено поділ спільного майна подружжя, яке є об`єктом спільної сумісної власності.
Виділено в натурі житловий будинок загальною площею 114, 1 кв. м та господарські споруди, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до варіанту № 2 експертного висновку № 2701/2702-19 від 03 грудня 2019 року, а саме визнано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 (52/100 частини) вартістю 287 155 грн за ОСОБА_2 , а право приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 (48/100 частини) вартістю 263 132 грн - за ОСОБА_1 .
Вирішено переобладнання здійснити пропорційно часткам за рахунок власників відповідно до варіанту № 2 будівельно-технічної експертизи.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 52/100 частин земельної ділянки для будівництва та обслуговування будинку та господарських споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,10 га.
Скасовано право приватної власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 48/100 частин земельної ділянки для будівництва та обслуговування будинку та господарських споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,10 га.
Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що спірні житловий будинок та земельна ділянка були придбані у період перебування сторін в шлюбі, тому підлягають поділу між ними. Взявши до уваги висновок судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи від 03 грудня 2019 року, суд дійшов висновку про поділ в натурі житлового будинку за варіантом розподілу № 2 та наявність підстав для поділу земельної ділянки між сторонами пропорційно до їх часток у праві власності на житловий будинок.
Вимоги про поділ автомобіля задоволенню не підлягають, оскільки він не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та належить на праві власності іншій особі - ОСОБА_3 .
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 02 червня 2016 року у справі № 910/15474/15, постановах Верховного Суду від 17 липня 2018 року в справі № 357/5634/17, від 29 червня 2019 року в справі № 587/430/16-ц, від 04 лютого 2021 року в справі № 353/870/17-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
Також оскаржила судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказувала, що суди повинні були відступити від засад рівності часток подружжя при вирішенні спору, оскільки позивач ухилявся від участі в утриманні їх спільної дитини, судовими рішеннями в справах № 191/3557/17 та №191/48/16-ц встановлено, що з вини ОСОБА_1 було завдано шкоду здоров`ю їх сина та він став інвалідом, у зв`язку з чим вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2011 року позивача було засуджено до 5 років позбавлення волі та стягнуто з нього грошові кошти на відшкодування майнової та моральної шкоди, які ним сплачені не були.
Суди не надали оцінку факту відмови позивача від належного йому нерухомого та рухомого майна на її користь.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
21 квітня 2021 року справа № 191/2267/15-ц надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_1 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Судові рішення в частині відмовлених позовних вимог в касаційному порядку не оскаржуються, а тому в цій частині судом касаційної інстанції не переглядаються.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що сторони з 25 вересня 1996 року по 02 квітня 2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
24 квітня 2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно з пунктом 1.1. якого ОСОБА_2 придбала земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0, 1000 га на АДРЕСА_1 .