Постанова
Іменем України
27 липня 2022 року
м. Київ
справа № 462/2589/14-ц
провадження № 61-1557св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 ,
відповідач - ОСОБА_5 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_6 ,
особа, яка подавала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_7 ,
правонаступник особи, яка подавала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_8 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу правонаступника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О., від 21 грудня 2020 року.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
У квітні 2014 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду
з позовом до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_8 , про визнання права власності та стягнення заборгованості.
Свої вимоги позивачі мотивували тим, що згідно із розпискою від 27 грудня 2007 року між ними та відповідачкою укладений договір позики, за умовами якого відповідачка отримала особисто протягом березня-грудня 2007 року кошти в розмірі 6 395 000 грн, із яких: від ОСОБА_1 - 3 150 000 грн; від ОСОБА_2 - 1 270 000 грн; від ОСОБА_3 - 1 975 000 грн. Кошти відповідачка отримала готівкою та зобов`язалася повернути їх до 31 грудня 2012 року або передати у власність майно чи майнові права на еквівалентну суму. Вказана розписка підписана ОСОБА_5 і скріплена печаткою КППО «Дельфін-1». Відповідачка свої зобов`язання не виконала, грошові кошти в обумовлений час не повернула.
Враховуючи наведене, позивачі, з урахуванням уточнених позовних вимог, просили стягнути з відповідачки: на користь ОСОБА_1 суму боргу
у розмірі 5 948 789, 47 грн (3 150 000 грн - основний борг, 283 758, 90 грн -
3 % річних, 2 515 030, 57 грн - інфляційні втрати); на користь
ОСОБА_2 - 2 398 400, 83 грн (1 270 000 грн - основний борг,
114 404, 38 грн - 3 % річних, 1 013 996, 45 грн - інфляційні втрати);
на користь ОСОБА_3 - 3 729 796, 58 грн (1 975 000 грн - основний борг,
177 912, 33 грн - 3 % річних, 1 576 884, 25 грн - інфляційні втрати), а також визнати за позивачами право власності на земельну ділянку
площею 0,3494 га, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136300:06:018:012, будівлі лазні-пральні площею 543,7 кв. м, що позначені на плані літерами А-1 і А'-1, та котельні площею
134,3 кв. м під літерою Б-1 за вищевказаною адресою.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції та інших судових рішень
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 31 травня 2017 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 5 948 789, 47 грн боргу.
Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 2 398 400, 83 грн боргу.
Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 3 729 796, 58 грн боргу.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання розподілу витрат по оплаті судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щовідповідачка отримала від позивачів зазначену в розписці суму коштів готівкою та зобов`язалася її повернути до 31 грудня 2012 року або передати у власність майно чи майнові права на еквівалентну суму. Розписка підписана ОСОБА_5 і скріплена печаткою КППО «Дельфін-1, тобто є борговою розпискою в розумінні вимог статей 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України, підтверджує факт отримання відповідачкою грошових коштів у якості позики. ОСОБА_5 порушила умови договору позики і не повернула отриману у позивачів суму коштів, що є підставою для їх стягнення з урахуванням положень статті 625 ЦК України.
Вказане рішення відповідачкою ОСОБА_5 оскаржувалось як в апеляційному, так і у касаційному порядку. Рішення суду першої інстанції залишено без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 21 травня 2018 року та постановою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року.
У травні 2020 року ОСОБА_8 , який не брав участі у справі подав апеляційну скаргу на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 31 травня 2017 року.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 03 червня 2020 року відкрито апеляційне провадження в частині доводів апеляційної скарги ОСОБА_8 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 31 травня 2017 року про неправомірність його не залучення до розгляду цієї справи, а також в частині доводів про неправомірність укладення 27 грудня 2007 року відповідачкою ОСОБА_5 договору позики у формі розписки, без письмової згоди іншого з подружжя.
Основний зміст та мотиви оскарженої постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_8 залишено без задоволення, а рішення Залізничного районного суду м. Львова від 31 травня 2017 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив правильне рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції зауважив, що договір позики не відноситься до договорів, які потребують обов`язкового нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації. Для позичальника за договором позики (якою згідно із розпискою від 27 грудня 2007 року є відповідачка ОСОБА_5 - дружина ОСОБА_8 ) укладення цього договору не є розпорядженням майном, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя. Відповідно, не можуть прийматися до уваги і доводи апеляційної скарги стосовно неправомірності незалучення апелянта (як чоловіка позичальниці і відповідачки) до розгляду цієї справи, оскільки він не був і не є стороною договору позики.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_8 просив скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 369/10942/16-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 695/3878/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а справу в суді апеляційної інстанції було розглянуто за його відсутності, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
У касаційній скарзі заявник вказав, що в силу положень пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України оскаржена постанова підлягає обов`язковому скасуванню, оскільки прийнята без участі особи яка подавала апеляційну скаргу. Апеляційним судом безпідставно відхилено клопотання від 21 грудня 2020 року про відкладення судового засідання. Заявник посилався на те, що він з 18 грудня 2020 року перебував на стаціонарному лікуванні, що є поважною причиною для відкладення розгляду справи. Також зазначив, що його було позбавлено права на участь у засіданні з розгляду його апеляційної скарги, апеляційним судом не було витребувано та досліджено у повному обсязі докази, які мають суттєве значення для вирішення справи, зокрема матеріали кримінального провадження.
На переконання заявника, ключовий доказ, а саме - розписка від 27 грудня 2017 року є недопустимим доказом, оскільки в матеріалах справи є лише її копія, тоді як її оригінал судом не витребовувався та не досліджувався. Апеляційним судом не було надано оцінки проведеним у справі експертизам, їх непослідовним висновкам. Заявник стверджував, що складена його дружиною розписка є підробленою. Наполягав, що для укладення договору позики необхідним було надання іншим з подружжя письмової згоди.
Також заявник зазначив, що він звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 у справі № 450/4128/20 про визнання недійсним правочину, що не було враховано апеляційним судом.
Надходження касаційної скарги та її рух у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 462/2589/14-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2021 року зупинено касаційне провадження у справі № 462/2589/14-ц до залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_8 . Витребувано відомості про наявність (відсутність) заведеної спадкової справи та виданого свідоцтва про право на спадщину щодо спадкового майна померлого ОСОБА_8 . Касаційне провадження зупинено.
Після отримання повної інформації від нотаріуса щодо спадкоємців особи, яка подала касаційну скаргу, ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2022 рокупоновлено касаційне провадження у справі № 462/2589/14-ц.
Залучено до участі у справі правонаступника особи, яка подала касаційну скаргу ОСОБА_8 , - ОСОБА_8 та призначено справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків апеляційного суду. Вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена при повному та всебічному з`ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, з додержанням норм матеріального і процесуального права. Твердження скаржника, які викладенні у поданій касаційній скарзі, вважає безпідставними, оскільки позичальником є відповідачка ОСОБА_5 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Розпискою від 27 грудня 2007 року підтверджено, що між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договір позики, за умовами якого відповідач особисто протягом березня-грудня 2007 року отримала кошти у сумі 6 395 000, 00 грн, із яких: від ОСОБА_1 - 3 150 000,00 грн, від ОСОБА_2 - 1 270 000, 00 грн; від ОСОБА_3 - 1 975 000, 00 грн.
Зазначені кошти відповідачка отримала готівкою та зобов`язалася їх повернути до 31 грудня 2012 року або передати у власність майно чи майнові права на еквівалентну суму. Розписка підписана ОСОБА_5 та скріплена печаткою КППО «Дельфін-1». Доказів виконання відповідачкою зобов`язання за вказаною розпискою не надано.
У провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області перебували матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201440060000001 від 22 січня 2014 року, за фактом заволодіння шляхом обману та зловживання довірою грошовими коштами ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на загальну суму 6 395 000, 00 грн, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України. Досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні не завершено.
При цьому оригінал розписки від 27 грудня 2007 року знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 4201440060000001.
Під час проведення досудового розслідування у межах кримінального провадження № 4201440060000001 проведено декілька експертиз.
Відповідно до висновку криміналістичної експертизи з дослідження почерку та підпису від 28 липня 2014 року № 2660 підпис від імені ОСОБА_5 , який розташований на розписці від 27 грудня 2007 року, після круглої печатки перед словами « ОСОБА_5 », виконаний самою ОСОБА_5 . Рукописний текст « ОСОБА_5 », який розташований у розписці, виконаний також самою ОСОБА_5 .
Згідно із висновком експертів за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 28 липня 2015 року № 122/15-34/123/15-33/1283-12825/15-34, у досліджуваній розписці від 27 грудня 2007 року відтиск печатки КППО «Дельфін-1» нанесений в той період часу, коли був нанесений відтиск печатки КППО «Дельфін-1» у документі, позначеному як зразок 19, тобто наприкінці вересня 2007 року. Встановити час виконання друкованого тексту у розписці від 27 грудня 2007 року не видається можливим із причини відсутності у експерта впровадженої у судово-експертну практику України методики встановлення абсолютного часу виконання друкованих текстів, виконаних лазерним знакосинтезуючим пристроєм. Запис та підпис від імені « ОСОБА_5 » у досліджуваній розписці виконані кульковими ручками, спорядженими пастами чорного кольору. У досліджуваній розписці від 27 грудня 2007 року відсутні ознаки штучного зістарювання документів. Встановити дату виконання підпису від імені ОСОБА_5 досліджуваній розписці від 27 грудня 2007 року не видається можливим із причин відсутності зразків порівняння зі штрихами паст такої ж рецептури. Встановити послідовність виконання відтиску печатки КППО «Дельфін-1» відносно інших реквізитів досліджуваної розписки, при умові відсутності перетину їх штрихів, не видається можливим у зв`язку із відсутністю в експертів впроваджених у судово-експертну практику України відповідних методик. Встановити послідовність виконання запису та підпису від імені ОСОБА_5 відносно друкованого тексту не представляється можливим у зв`язку з індивідуальними характеристиками барвних речовин цих реквізитів та особливостями їх розподілу.