Постанова
Іменем України
27 липня 2022 року
м. Київ
справа № 363/4102/19
провадження № 61-3849св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: державний реєстратор комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Гуцуляк Тетяна Віталіївна, акціонерна товариство «Альфа-Банк»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , комунальне підприємство «Агенція адміністративних послуг»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Вишгородського районного суду Київської області у складі судді Баличевої М. Б. від 26 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б., від 15 лютого 2022 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Гуцуляк Т. В., акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , КП «Агенція адміністративних послуг», про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, поновлення реєстрації права власності.
Позовну заяву мотивовано тим, що 28 квітня 2011 року між ним та ПАТ «Банк Кіпру» укладено кредитний договір №14/18-512/2011, за умовами якого він отримав на поточні потреби грошові кошти у сумі 460 000,00 грн. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 28 квітня 2011 року між ним та ПАТ «Банк Кіпру» укладено іпотечний договір, за умовами якого в іпотеку банку передано належне йому на праві власності нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
Зазначав, що він регулярно виконував свої зобов`язання за кредитним договором та своєчасно сплачував заборгованість згідно з умовами кредитного договору до моменту настання обставин, які не залежать від нього, а саме: масового закриття відділень кредитора та припинення його діяльності.
Право вимоги за кредитним та іпотечним договорами перейшло до
АТ «Альфа-Банк» на підставі договору факторингу № 1 від 21 липня 2015 року.
Зауважував, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 28 липня 2015 року у цивільній справі №363/816/15-ц стягнуто з нього на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість у розмірі 357 434,88 грн.
При цьому судовий спір щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором досі перебуває на розгляді у суді першої інстанцій (справа № 363/1580/17). Однак, не дивлячись на наявність зазначеного судового спору, встановленого судом розміру заборгованості за кредитним договором у розмірі 357 434,88 грн, а також те, що спірна квартира є його єдиним житлом і у ній зареєстровані двоє малолітніх дітей, АТ «Альфа-Банк», не повідомивши його належним чином, звернуло стягнення на предмет іпотеки, вартість якого значно перевищує розмір заборгованості, шляхом реєстрації на нього права власності.
Посилаючись на наведене, а також на те, що державному реєстратору не було надано висновку суб`єкта оціночної діяльності щодо вартості квартири на дату передання її у власність АТ «Альфа-Банк», а також доказів отримання ним вимоги про усунення порушення відповідно до статті 35 Закону України «Про іпотеку», ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державного реєстратора КП «Агенція адміністративних послуг» Гуцуляк Т. В., індексний номер: 47391285 від 18 червня 2019 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Альфа-Банк» (номер запису про право власності 32034653); зобов`язати державного реєстратора КП «Агенція адміністративних послуг» поновити в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності на зазначену квартиру за ним.
Стислий виклад заперечень відповідача
АТ «Альфа-Банк» заперечувало проти задоволення позову. Зазначало, що банк реалізував передбачене умовами іпотечного договору від 28 квітня 2011 року право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього. У державного реєстратора були відсутні правові підстави для відмови у вчиненні зазначеної реєстраційної дії. АТ «Альфа-Банк» перед зверненням до державного реєстратора проводило оцінку предмета іпотеки, яка станом на момент набуття права власності становила 631 000,00 грн. Повідомлення про необхідність усунення порушень зобов`язань за кредитним договором надсилалась позивачу за двома адресами: адресою проживання (адреса іпотечного майна), а також за адресою для листування, зазначеною в іпотечному договорі. Крім того, додатково направлялись такі повідомлення кур`єром, однак позивач умисно їх не отримував. Розмір заборгованості за кредитним договором визначений відповідно до умов договору, при цьому у разі, якщо позивач вважає, що вартість квартири перевищує суму боргу, останній не позбавлений можливості вжити заходів щодо повернення надлишку грошових коштів.
Додатково АТ «Альфа-Банк» зазначало про безпідставність вимог до державного реєстратора КП «Агенція адміністративних послуг».
Основний зміст та мотиви судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 26 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року,позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державного реєстратора КП «Агенція адміністративних послуг» Гуцуляк Т. В., індексний номер 47391285
від 18 червня 2019 року, про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Альфа-Банк» (номер запису про право власності 32034653).
Поновлено в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
Стягнуто з АТ «Альфа-Банк» та КП «Агенція адміністративних послу» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 536,00 грн.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за АТ «Альфа-Банк» проведена з порушенням вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку», а також Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), щодо надсилання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, що унеможливило встановлення державним реєстратором завершення тридцятиденного строку, сплив якого пов`язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки. Надані АТ «Альфа-Банк» документи щодо направлення групи посилок та відомості щодо невручення їх позивачеві суди попередніх інстанцій вважали неналежними доказами виконання вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку», що є самостійною та достатньою підставою для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартиру.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що передбачене статтею 35 Закону України «Про іпотеку» повідомлення направлялось відповідачем на іншу адресу, а не на ту, що зазначена в іпотечному договорі. Крім того, АТ «Альфа-Банк» не було надано державному реєстратору висновку про вартість предмета іпотеки станом на дату набуття права власності (13 червня 2019 року).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та узагальнені доводи особи, яка її подала
25 квітня 2022 року до Верховного Суду АТ «Альфа-Банк» подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17,
від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19, у постановах Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 826/26964/15, від 06 березня
2019 року у справі № 643/10210/15-ц, від 29 травня 2019 року у справі
№ 490/3505/17, від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/2030/19,
від 06 жовтня 2021 року у справі № 206/6043/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
АТ «Альфа-Банк» посилається на те, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що банк виконав вимоги статті 35 Закону України «Про іпотеку» та направив відповідне повідомлення за двома відомими йому адресами місця проживання іпотекодавця, серед яких адреса, яку зазначає сам позивач у позовній заяві. Однак, повідомлення не були отримані виключно внаслідок ухилення позивача від їх отримання. При цьому відповідно до пункту 6.3 іпотечного договору повідомлення вважається направленими, якщо відправник має доказ поштового відправлення.
У державного реєстратора були відсутні підстави для відмови АТ «Альфа-Банк» у здійсненні реєстраційної дії, ураховуючи, що заявником було подано всі документи, передбачені Переліком № 1127. Висновок про вартість предмету іпотеки у вказаному Переліку відсутній.
У договорі іпотеки сторонами було погоджено, що ніякі треті особи не мають щодо предмета іпотеки, у тому числі не зареєстрованих у встановленому законом порядку, прав, а відтак посилання позивача на порушення прав неповнолітніх дітей внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки є безпідставними.
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Альфа-Банк» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року, витребувано із Вишгородського районного суду Київської області цивільну справу № 363/4102/19.
01 липня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
ОСОБА_1 просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги АТ «Альфа-Банк», а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що касаційна скарга є необґрунтованою, не спростовує висновків судів попередніх інстанцій. Суди правильно встановили, що АТ «Альфа-Банк» взагалі не направляв вимогу про погашення заборгованості з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки на адресу, визначену в іпотечному договорі, а тому безпідставними є доводи касаційної скарги щодо ухилення позивача від отримання відповідного попередження.
Крім того, відповідач, в порушення умов іпотечного договору та вимог чинного законодавства, не провів незалежну оцінку предмета іпотеки, оскільки зазначена АТ «Альфа-Банк» оцінка проведена лише через пів року після реєстрації права власності на спірну квартиру, при чому є явно заниженою.
Державний реєстратор не перевірив розміру заборгованості за кредитним договором, у зв`язку із чим не урахував, що банком нараховано проценти на суму заборгованості за період після набрання законної сили рішенням суду про дострокове стягнення всієї суми кредиту та сплати процентів відповідно до положень статті 1050 Цивільного кодексу України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28 квітня 2011 року між ПАТ «Банк Кіпру» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №14/18-512/2011, за умовами якого ОСОБА_1 отримав у тимчасове користування грошові кошти у розмірі 460 000,00 грн на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання на поточні потреби.
28 квітня 2011 року між ПАТ «Банк Кіпру» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, згідно з пунктами 1.1, 1.2 якого іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок нерухомого майна, що є предметом іпотеки у разі порушення іпотекодавцем зобов`язань, що випливають з кредитного договору від 28 квітня 2011 року №14/18-512/2011. В іпотеку банку передано квартиру АДРЕСА_1 .
Предмет іпотеки складається з трьох жилих кімнат, загальна площа квартири становить 97,7 кв. м, житлова плаща квартири - 58,39 кв. м, і належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підстав свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА, виданого 12 вересня
2003 року на підставі рішення виконкому Вишгородської міської ради №172 від 08 квітня 2003 року.
21 липня 2014 року між ПАТ «Неос Банк», яке є правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ «Банк Кіпру», та ПАТ «Альфа-Банк» укладено договір факторингу № 1, за умовами якого ПАТ «Альфа-Банк» набуло статусу нового кредитора/стягувача за кредитним договором від 28 квітня 2011 року №14/18-512/2011.
Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 28 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 19 жовтня 2016 року (справа № 363/816/15-ц), стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором від 28 квітня 2011 року №14/18-512/2011 у розмірі
357 149,88 грн та сплачену суму судового збору у розмірі 3 654,00 грн, а всього - 360 803,88 грн.
На виконання вказаного рішення суду Вишгородським районним судом Київської області ПАТ «Альфа-Банк» було видано виконавчий лист №363/816/15-ц, який був пред`явлений стягувачем до Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (АСВП №53467812).
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 25 вересня 2018 року задоволено скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, визнано незаконними дії старшого державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Ткачука Б. В. щодо звернення стягнення на квартиру
АДРЕСА_1 , скасовано постанову старшого державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Ткачука Б. В.
від 19 квітня 2018 року АСВП №53467812 про опис та арешт майна (коштів) боржника в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 363/816/15-ц, виданого 24 листопада 2016 року Вишгородським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором. Підставою для скасування постанови державного виконавця стало відсутність попереднього дозволу органу опіки та піклування для передачі на реалізацію зазначеної вище квартири, право на користування якою мають діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також неповідомлення ОСОБА_1 про винесення постанови про опис та арешт майна від 19 квітня 2018 року.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 06 червня 2017 року було відкрито провадження у справі № 363/1580/17 за позовом
ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з повідомленням про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням від 18 січня 2019 року
№ КП/254 АТ «Альфа-Банк» вимагало від ОСОБА_1 сплатити борг за кредитним договором, розмір якого станом на дату розрахунку
11 грудня 2018 року становив 650 211,98 грн, з яких: 322 434, 47 грн - заборгованість зі сплати кредиту, 327 777,51 грн - заборгованість зі сплати процентів. Повідомлено, що у порядку статей 35, 36 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання цієї вимоги протягом тридцяти днів
АТ «Альфа-Банк» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
Зазначене повідомлення було надіслано засобами поштового зв`язку
25 січня 2019 року на дві адреси ОСОБА_1 , а саме:
- кв. АДРЕСА_3 ;
- кв. АДРЕСА_1 .
13 червня 2019 року державний реєстратор КП «Агенція адміністративних послуг» Гуцуляк Т. В. здійснила державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Альфа-Банк». Підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47391285 від 18 червня 2019 року, підстава виникнення права власності: іпотечний договір, серія та номер 2738, посвідчений 28 квітня
2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З. З., повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, серія та номер КП/254, від 18 січня 2019 року, видавник: АТ «Альфа-Банк».
Згідно з висновком про вартість майна, складеним оцінювачем ТОВ «РМ Консалтинг» Варуша М. С. 16 вересня 2019 року, ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 , без урахування ПДВ, станом на 13 червня 2019 року становила 1 308 594,00 грн.
03 грудня 2019 року ТОВ «Докос» складено висновок про вартість майна - трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , власником якої є АТ «Альфа-Банк», відповідно до якого станом на 03 грудня 2019 року ринкова вартість об`єкта житлової нерухомості становить 631 000,00 грн, без ПДВ.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 08 вересня 2020 року позовну заяву АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа № 363/1580/17) залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.